1.2.5. Мова, слово, спілкування

Становлення Homo sapiens — системний процес, у якому біологічні, культурні та суспільні зміни взаємодоповнювані. Людина — істота колек­тивна, діє на основі комунікації та кооперації. Разом із тим становлення колек­тивності (соціальний феномен) неможливий без антропологічних трансфор­мацій: прямоходіння, звільнення верхніх кінцівок, створення знарядь праці тощо. Людина — істота мисляча. Проте формування її мислених здатностей неможливе без універсального знаково-інформаційного комунікативного за-

248

Розділ 1 • Онтологія

собу — мови, в основі виникнення якої лежать знову-таки біологічні меха­нізми перенесення актів артикуляції з гортані до рота (язикові мускулатури). Людина — істота знаково-символічна. Але найближчою умовою існування та реалізації знаково-символічних можливостей є мова. Це підкреслює роль соціальності в онтогенезі: для формування повноцінної людської істоти, яка володіє мовою і здатна до її відтворення, необхідні соціальні зв'язки, їх від­сутність закриває для індивіда можливість перспективи стати людиною.

Лише людина, говорив Арістотель, зі всіх живих істот володіє мовою. Дійсно, тварини повідомляють одна одній певну інформацію. Наприклад, шимпанзе можуть передати кілька десятків звуків, у дельфінів існує складна система сигналізації, бджоли мають особливу сигнальну систему (комбінація різних фігур), за допомогою якої повідомляють усьому рою про місце та шляхи до джерела їжі.

Проте ці засоби сигналізації мають принципову відмінність від людської мови, яка є засобом вираження суб'єктивного стану, потребою щось пові­домити.

Сутність мови виявляється в функціях як засобу спілкування і як знаряддя мислення. Мова — це діяльність, сам процес спілкування, обміну думками, почуттями, побажаннями тощо. Мова — це система змістовних, залежних форм: кожне слово має багато значень. Завдяки мові думки, емоції окремих людей перетворюються з їх особистого надбання на суспільне. Конденсуючи в собі духовні цінності суспільства, виступаючи матеріальною формою конден­сації та зберігання ідеальних моментів людської свідомості, мова виконує роль механізму соціальної спадкоємності.

Думки та почуття виражаються в діях, учинках людини, в тому, що і як вона робить. Якими б засобами не виражалися думки, вони зрештою набу­вають словесної форми. Це особливе положення мови серед усіх комуніка­тивних систем викликане її зв'язком із мисленням, яке виробляє зміст усіх повідомлень, що передаються засобами будь-якої знакової системи. Саме за допомогою мови (письмової та усної) думки людей передаються на вели­чезні відстані, переходять з одного покоління до іншого.

Зрозуміла за змістом і чітка за формою думка відображається в дохід­ливій і послідовній мові. Але що означає сприйняти та зрозуміти висловлену думку? Сама по собі вона нематеріальна, її не можна сприйняти органами чуттів. Вираз «люди обмінюються думками через мову» не слід розуміти буквально. Той, хто слухає та сприймає матеріальне вираження слів (звук) у їх зв'язку, усвідомлює те, що ними передається як думка. Це усвідомлення залежить від рівня культури того, хто слухає, читає. Взаєморозуміння при­ходить лише тоді, коли в мозку того, хто слухає, виникають уявлення та думки, тотожні тим, які висловлює той, хто говорить.

Слово має магічну силу. Знаменитий Езоп говорив, що мова — це найкраще і найгірше на світі — за допомогою слова ми несемо як добро, так і зло. Воно — знаряддя, за допомогою якого можна поранити і навіть вбити.

249