План

Зміст

Вступ

Розділ 1. Фінансова система України та її основні ланки

1.1. Суть та функції фінансів держави.

1.2. Теоретичні аспекти функціонування бюджетної системи.

Розділ 2. Суть та структура державного бюджету, проблеми його збалансованості.

2.1. Державний бюджет України: шляхи формування та розподілу.

2.2. Способи фінансування дефіциту державного бюджету.

2.3. Вплив дефіциту бюджету і державного боргу на національну економіку.

Розділ 3. Межі та перспективи регулювання бюджетної діяльності держави.

3.1. Фінансово-бюджетне регулювання.

3.2. Податкове та грошово-кредитне регулювання.

3.3. Шляхи вдосконалення та перспективи функціонування бюджетної системи України.

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі.

Державний бюджет завжди був важливим інструментом впливу на розвиток економіки. При переході до ринкових відносин державний бюджет не може і не повинен поступитися своєю роллю. Тому необхідною є поступова оптимізація Державного бюджету України. При цьому об'єктивною передумовою забезпечення оптимальної збалансованості бюджету будь-якої країни є його реальне наповнення, в основі якого - економічне зростання.

В умовах розбудови Української держави реалізація специфічних завдань потребує нетрадиційних підходів до розробки бюджетного механізму, який повинен виступати як реальне втілення основ бюджетної політики, відображати спрямованість бюджетних відносин на розв'язання економічних та соціальних завдань на відповідному рівні розвитку держави, а також включати широке коло дієвих важелів, за допомогою яких держава здійснювала б розподільні і перерозподільні процеси. В умовах переходу до ринку ці важелі повинні бути систематизовані в підсистеми бюджетного механізму, котрі включали би в себе: розробку законодавчих та інших нормативних документів, що стосуються бюджету, бюджетного планування, бюджетного регулювання, бюджетного нормування, бюджетного фінансування, внутрішнього бюджетного розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, економічного стимулювання, економічного санкціонування; бюджетну звітність; бюджетний контроль тощо.

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів.

Організація та забезпечення упорядкованості відносин у суспільстві великою мірою залежать від регулюючих заходів держави. Ринкова економіка при розмаїтті її моделей, відомих світовій практиці, характеризується соціально орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Серед таких заходів особливе місце займає бюджетне управління суспільними відносинами. За допомогою бюджетних важелів держава може впливати на прискорення або сповільнення розвитку окремих процесів життєдіяльності суспільства. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їхнього регулювання з боку держави відіграє державний бюджет.

Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України є економічною категорією і відображає грошові відносини, що виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами - з іншого - з приводу утворення централізованого фонду коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення життєвого рівня і задоволення інших суспільних потреб. Через бюджет відповідно до Конституції України держава повинна мати можливість зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках економічного і соціального розвитку. Розглядаючи бюджет у системі фінансових планів, слід відзначити, що у ній він посідає центральне місце. Це зумовлюється тим, що за допомогою бюджету як центральної ланки фінансової системи повинно здійснюватись забезпечення всіх розподільних і перерозподільних процесів в Україні.

Актуальність даної теми визначена в першу чергу об`єктивно важливою роллю бюджетної системи у сучасній соціально орієнтованій ринковій економіці, перехід до якої є головним вектором реформ в Україні.

Мета цієї курсової роботи розкрити проблеми та основні напрямки удосконалення бюджетної системи України.

Завдання роботи: фінансова система України та її основні ланки; суть та структура державного бюджету, проблеми його збалансованості; межі та перспективи регулювання бюджетної діяльності держави.

Об’єктом дослідження виступає бюджетна система України.

Предмет: бюджетна система України та проблеми її розвитку.

Методи, які використовувались при написанні курсової роботи: теоретичний аналіз, аналіз статистичного та фактичного матеріалу.

Розділ 1. Фінансова система України та її основні ланки

1.1. Суть та функції фінансів держави.

З появою держави з’явились такі фінансові категорії, як податки і державний кредит. Податок — це найпростіша «фінансова клітинка» державних фінансів, в якій сфокусовані основні сутнісні ознаки і властивості фінансів.

З розвитком держави і товарно-грошового господарства формувались групи складніших категорій — державні доходи і державні видатки, які, у свою чергу, утворюють категорію державного бюджету, а всі разом вони складають найбільш загальну абстракцію фінансової науки — категорію фінансів. Система фінансових категорій характеризується чіткою ієрархічністю і супідрядністю елементів, що забезпечує її цілісність. При цьому поява нових фінансових категорій, зокрема, таких як фінанси підприємств, фінансовий ринок, страхування тощо, їх функціонування і еволюція обумовлені розвитком усієї системи фінансових категорій.

Фінанси - економічний інструмент розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) та національного доходу, засіб контролю за утворенням та використанням фондів грошових коштів. Головне призначення фінансів - через утворення грошових доходів та фондів забезпечити не лише потреби держави та підприємств в грошових коштах, але і контроль за використанням фінансових ресурсів.

Фінанси виникли в умовах регулярного товарно-грошового обігу у зв’язку з розвитком держави і потреби у фінансових ресурсах.

Фінанси відображають грошові відносини, що виникають між: · підприємствами в процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізації продукції та послуг; · підприємствами та вищестоящими організаціями при утворенні централізованих фондів грошових засобів та їх розподілі; · державою та підприємстві при сплаті останніми податків в бюджетну систему і фінансуванні з боку держави витрат підприємств; · державою та громадянами при внесенні ними податків та добровільних платежів; · підприємствами , громадянами та позабюджетними фондами при внесенні платежів та отриманні ресурсів; · окремими ланками бюджетної системи; · органами майнового та особистого страхування, підприємствами, населенням при сплаті страхових внесків та відшкодуванні збитків, при настанні страхового випадку; · а також грошові відносини, що опосередковують кругообіг фондів підприємств.

Завдяки фінансам відбувається перерозподіл централізованих і децентралізованих доходів і надходжень через систему бюджетних та позабюджетних фондів, видатків підприємств, організацій, установ. Фінанси виконують дві основні функції: ·розподільчу; ·контролюючу. Ці функції реалізуються фінансами одночасно. Кожна фінансова операція визначає розподіл суспільного продукту та національного доходу, а також контроль за цим розподілом. Розподільча функція проявляється у процесі розподілу валового внутрішнього продукту у вигляді утворення фондів грошових коштів та використання їх за цільовим призначенням. Об'єктами розподілу виступають: 1) валовий внутрішній продукт, тобто вартість кінцевих продуктів (благ), вироблених на території певної країни резидентами даної країни за певний період часу (переважно за рік); 2) національне багатство, тобто сукупність створених та нагромаджених благ, якими володіє суспільство, а також природні ресурси, залучені в економічний оборот. Національне багатство залучається у розподільчі процеси лише у виняткових випадках (війни, катастрофи, стихійні лиха тощо); 3) національний дохід, тобто знов створена вартість (валовий внутрішній продукт за мінусом вартості засобів виробництва та предметів праці, спожитих в процесі виробництва), коли відбувається утворення так званих основних або первинних доходів. Їх сума дорівнює національному доходу. Основні доходи формуються при розподілі національного доходу серед учасників матеріального виробництва. Вони поділяються на дві групи: 1) заробітна плата працівників, доходи фермерів, селян, зайнятих у сфері матеріального виробництва; 2) доходи підприємств сфери матеріального виробництва. Але первинні доходи ще не утворюють суспільних грошових фондів, достатніх для розвитку пріоритетних галузей народного господарства, забезпечення обороноздатності країни, задоволення матеріальних та культурних потреб населення. Необхідним є подальший розподіл або перерозподіл національного доходу. Перерозподіл національного доходу пов’язаний з міжгалузевим та територіальним перерозподілом коштів в інтересах найбільш ефективного та раціонального використання доходів та накопичень підприємств та організацій; наявністю поряд з виробничою невиробничої сфери, де національний дохід не створюється (освіта, охорона здоров’я, соціальне страхування та соціальне забезпечення, управління); перерозподілом доходів між різноманітними соціальними прошарками населення. В перерозподілу утворюється вторинний або похідний дохід. До його складу входять доходи, що отримуються в галузях невиробничої сфери, податки (прибутковий податок з громадян тощо). Вторинні доходи необхідні для формування кінцевих пропорцій використання національного доходу. Таким чином, саме через розподільчу функцію реалізується специфічне суспільне призначення фінансів - забезпечення кожного суб’єкта господарювання необхідними йому фінансовими ресурсами. Суб’єктами при фінансовому  розподілі виступають: держава, підприємства, організації, населення. Контрольна функція фінансів обумовлена об'єктивно притаманною їм здатністю кількісно відображати рух фінансових потоків і забезпечувати контроль за дотриманням пропорцій в розподілі валового внутрішнього продукту, правильністю формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави і суб'єктів господарювання. Основу контрольної функції складає рух фінансових ресурсів, який здійснюється як у фондовій так і в нефондовій формах. Оскільки фінанси охоплюють усе суспільне виробництво, всі його сфери і підрозділи, рівні господарювання, вони виступають універсальним засобом контролю за виробництвом, розподілом і обігом валового внутрішнього продукту. Завдяки контрольній функції фінансів суспільство отримує відомості про те, як складаються пропорції в розподілі коштів, наскільки своєчасно фінансові ресурси надходять у розпорядження різних суб’єктів господарювання, наскільки економічно ефективно вони використовуються тощо. Контрольна функція знаходить свій прояв в контролі за розподілом ВВП за відповідними фондами та використанням їх за цільовим призначенням. Об’єктом фінансового контролю є грошові розподільчі процеси при формуванні та використанні фінансових ресурсів на всіх рівнях і ланках народного господарства. Безпосереднім предметом перевірки виступають такі фінансові вартісні показники як прибуток, доходи, рентабельність, собівартість, витрати обігу, податки, відрахування на різні цілі і в різні фонди. Сферою фінансового контролює практично всі операції, які здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні угоди тощо). Суб’єктами фінансового контролю є особливі органи і організації, що наділені відповідними повноваженнями: законодавчі органи влади; виконавчі органи управління; податкові та кредитні установи; страхові організації; державні комітети; міністерства і відомства; відділи місцевих рад народних депутатів; фінансові служби підприємств, організацій та установ, ревізійні комісії в кооперативних та громадських об’єднаннях; аудиторські фірми. Інструментом реалізації контрольної функції виступає фінансова інформація, що міститься в бухгалтерській, статистичній та оперативній звітності. В умовах переходу на ринкові відносини фінансовий контроль спрямовується на забезпечення динамічного розвитку суспільного та приватного виробництва, прискорення НТП, всебічне поліпшення якості виробництва у всіх ланках народного господарства. Він охоплює виробничу і невиробничу сфери. Спрямований на підвищення економічного стимулювання, раціональне та дбайливе витрачання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів та природних багатств, скорочення невиробничих витрат та збитків, запобігання безгосподарності та марнотратства. Одне з найважливіших завдань фінансового контролю - перевірка точного дотримання законодавства з фінансових питань, своєчасності та повноти виконання фінансових зобов’язань перед бюджетною системою, податковою службою, банками, а також взаємних зобов’язань підприємств та організацій з розрахунків та платежів. Контрольна функція фінансів має прояв через багатогранну діяльність фінансових органів. Працівники фінансової системи та податкової служби здійснюють контроль в процесі фінансового планування, при виконанні дохідної та витратної частин бюджетної системи.