§ 5. Кримінальне судочинство. Кримінально-процесуальний кодекс України. Особливості провадження в кримінальних справах про злочини неповнолітніх

Кримінальне судочинство полягає у діяльності з охорони прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у ньому, а також у швидкому і повному розкритті зло­чинів, викритті винних і забезпеченні правильного застосуван­ня закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягну­тий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Саме про це наголошується у ст. 2 КПК.

За Конституцією України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному пока-

¹ У Верховні Раді України розглядається проект нового Господарсь­кого кодексу України.

690

Глава 19

Засади правосуддя та судочинства

691

ранню, доки її вину не буде доведено у передбаченому законом порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 124). Це конституційне положення має для кримінального судочин­ства кілька значень:

а) ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчи­ ненні злочину (ч. 2 ст. 62 Конституції);

б) обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, одер­ жаних незаконним шляхом, а також на припущеннях (ч. З ст. 62 Конституції);

в) усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. З ст. 62 Конституції);

г) висновок про винуватість особи у вчиненні злочину не може грунтуватися на припущеннях;

г) з обвинуваченим не можна поводитися, як з винним, до остаточного вирішення кримінальної справи й офіційного ви­знання його винним у вчиненні злочину, а також публічно твер­дити в засобах масової інформації та в будь-яких офіційних до­кументах, що дана особа є злочинцем.

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідстав­ним засудженням (ч. 4 ст. 62 Конституції).

Під час проведення процедур забороняється домагатись по­казань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів (ст. 22 КПК України). Закон зобов'язує суддю до першого допиту об­винуваченого та підсудного роз'яснити їм право мати захисни­ка (ст. 21 КПК). Ніхто не зобов'язаний доводити свою невину­ватість у вчиненні злочину. Відмова від захисника не може бути прийнята:

• у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років;

• у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати своє право на захист;

• у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться су­ дочинство;

• при провадженні справи про застосування примусових за­ ходів медичного характеру;

• коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, перед­ бачає довічне ув'язнення (ст. 46 КПК).

У разі недоведення участі підсудного у вчиненні злочину суд постановляє виправдувальний вирок (ст. 32 КПК). Держава га­рантує обвинуваченому право знати, в чому його обвинувачу­ють; давати показання або відмовитися давати показання; наво­дити докази, заявляти клопотання і відводи; подавати скарги; ознайомлюватися після закінчення попереднього слідства з усі­ма матеріалами справи (ст. 43 КПК).

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Кримінальне судочинство складає єдину систему дій, етапів дослідження обставин кримінальної справи, встановлення істи­ни у цій справі. Етапами судочинства визнаються:

• порушення кримінальної справи;

• досудове розслідування кримінальної справи;

• віддання обвинуваченого до суду;

• судовий розгляд справи;

• апеляційне провадження у справі;

• касаційне провадження у справі;

• виконання вироку;

• перегляд судових рішень у порядку виключного прова­ дження (за нововиявленими обставинами або у зв'язку з непра­ вильним застосуванням кримінального закону та істотним по­ рушенням вимог кримінально-процесуального закону).

Здійснення кримінального судочинства відбувається на ос­нові вимог Конституції України та Кримінально-процесуально­го кодексу України. КПК складається з 449 статей, що структу-ровані у 8 розділів, 36 глав. У кодексі встановлюються:

• підсудність категорії кримінальних справ, що їх мають пра­ во розглядати певні види судів;

• статус учасників процесу (обвинуваченого, підозрювано­ го захисника, потерпілого, представника потерпілого, суду, про­ курора, слідчого, особи, яка проводить дізнання, та ін.), їхні права та обов'язки;

• обставини, що виключають можливість участі в криміналь­ ному судочинстві (порядок вирішення заявлених відводів щодо окремих учасників процесу);

— повноваження органів дізнання та порядок проведення дізнання;

692