Глава 13

Основи господарського права України

507

§ 8. Громадянин як суб'єкт господарювання

Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови держав­ної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звер­нено стягнення.

Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність.

• безпосередньо як підприємець або через приватне підприєм­ ство, що ним створюється;

• із залученням або без залучення найманої праці;

— самостійно або спільно з іншими особами. Громадянин-підприємець зобов'язаний:

• у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності;

• повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяль­ ності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;

• додержуватися прав і законних інтересів споживачів, за­ безпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним ви­ готовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;

• не допускати недобросовісної конкуренції, інших пору­ шень антимонопольно-конкурентного законодавства;

• вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

• своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обо­ в'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

§ 9. Майнова основа господарювання

Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права — право господарського відання,

право оперативного управління, а також право оперативного ви­користання майна. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права ко­ристування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджаєть­ся майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбаче­них кодексом та іншими законами.

Правом оперативною управління визнається речове право суб'єк­та господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Джерелами формування майна суб'єктів господарювання є:

• грошові та матеріальні внески засновників;

• доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

• доходи від цінних паперів;

• капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

• надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів;

• кредити банків та інших кредиторів;

• безоплатні та благодійні внески, пожертвування органі­ зацій і громадян;

• інші джерела, не заборонені законом.

Природні ресурси можуть надаватися суб'єктам господарю­вання для використання або придбаватися ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом.