Глава 12

Основи цивільного права України

459

явності у кредитора збитків, завданих невиконанням або нена­лежним виконанням зобов'язання.

Застава — зобов'язання, за яким кредитор має право в разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переваж­но перед іншими кредиторами цього боржника. Заставою може бути також забезпечена вимога, яка виникне в майбутньому. За новим Цивільним кодексом України передбачені такі види за­став: іпотека — застава нерухомого майна, що залишається у во­лодінні заставодавця або третьої особи; заклад — застава рухо­мого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом, до третьої особи; інші види застав, які перелічені в законі України «Про заставу».

Порука — зобов'язання, за яким поручитель повинен перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині, яка не виконана.

Завдаток - грошова сума або рухоме майно, яке передаєть­ся кредиторові боржником у рахунок належних з нього за дого­вором платежів на підтвердження його виконання. Якщо основ­не зобов'язання не виконане з вини сторони, яка дала завдаток, сума не повертається, а якщо з вини особи, яка отримала завда­ток, то вона повинна повернути подвійну суму завдатку.

Гарантія — це субсідіарне зобов'язання, що видається бан­ком, іншою фінансовою установою, страховою організацією, за яким відповідний банк (гарант) гарантує перед кредитором (бе-нефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обо­в'язку.

Притримання — це правовідносини, за якими кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові, має право притримати її у себе до моменту належного виконання зобов'язання боржником щодо цієї речі (оплата речі, відшкоду­вання витрат за її утримання). Але до кредитора, який притри­мує річ у себе, право власності на неї не переходить. Право на притримання речі може бути передано третій особі, вказаній боржником.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належ­ним чином. Припинення зобов'язання на вимогу однієї з сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або за-

коном. Зобов'язання може бути також припинене за таких підстав:

• надання відступного (припиняється за згодою сторін внас­ лідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами);

• зарахуванням — зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визна­ чений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за зая­вою однієї із сторін. Не допускається зарахування зустрічних вимог:

а) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

б) про стягнення аліментів;

в) щодо довічного утримання (догляду);

г) у разі спливу позовної давності;

ґ) в інших випадках, встановлених договором або законом;

• за домовленістю сторін — зобов'язання припиняється за домовленістю сторін або за домовленістю сторін про заміну пер­ вісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сто­ ронами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушко­ дженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом;

• прощенням боргу — внаслідок звільнення (прощення бор­ гу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не по­ рушує прав третіх осіб щодо майна кредитора;

• поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

• неможливістю виконання — неможливістю його виконан­ ня у зв'язку з обставиною, за яку кожна із сторін не відповідає (форс-мажорні обставини);

— смертю фізичної особи або ліквідацією юридичної особи (боржника чи кредитора) — зобов'язання припиняється смер­ тю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його осо­ бою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зо­ бов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нероз -

460