Глава 17

Основи фінансового права України

631

суми податкової соціальної пільги може дорівнювати 100, 150 та 200 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

У разі якщо платник податку має право на застосування подат­кової соціальної пільги з двох і більше підстав, то пільга за­стосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір. Податкова соціальна пільга застосовується до нараховано­го місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді зароб­ітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Причому соціальна пільга застосовуєть­ся за місцем отримання платником податку основного доходу (виз­наченим у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунк­том, без подання заяви про застосування пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отри­маного платником податку як заробітна плата протягом звітно­го податкового місяця якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи, встанов­леного на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Закон встановлює також право платника податку на подат­ковий кредит як суму витрат понесених платником у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на суму яких дозво­ляється зменшення суми його загального річного оподаткову­ваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року.

Поширені такі види пільг: неоподатковуваний мінімальний рівень доходів; податкові знижки; повернення раніше сплаче­них сум податків (податкові амністії); звільнення від сплати податків на певний термін.

§ 7. Особливості оподаткування юридичних та фізичних осіб

Серед великого кола податків і зборів, що сплачуються юри­дичними та фізичними особами, виділяють податок на прибу­ток підприємств, закріплений Законом України «Про оподат­кування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. (зі зміна-

ми та доповненнями) та податок на доходи фізичних осіб, згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 p..

Платниками податку на прибуток підприємств є:

• з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та органі­ зації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання при­ бутку як на території України, так і за її межами¹;

• з числа нерезидентів — фізичні чи юридичні особи, ство­ рені у будь-якій організаційно-правовш формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком уста­ нов та організацій, що мають дипломатичний статус або імуні­ тет згідно з міжнародними договорами України або законом.

Платниками податку також є філії, відділення та інші відок­ремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади; постійні представниц­тва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походжен­ня з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників; управління за­лізниці, що одержують прибуток від господарської діяльності залізничного транспорту; Національний банк України та його установи; установи пенітенціарної системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту тощо.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітно­го періоду на суму валових витрат та суму амортизаційних відра­хувань платника податку.

Валовий доход — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, за­сновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

¹ Про поняття «резидент» див.: Популярна юридична енциклопедія. — С 425-426.

632