Глава 18

Основи кримінального права України

673

ча, що призвело до спричинення йому тяжких тілесних ушкодь жень (ч. З ст. 346), небезпечні дії (підпал, вибух тощо), що спря­мовані на знищення або пошкодження майна працівника пра­воохоронного органу (ч. 2 ст. 347); захоплення представника вла­ди або працівника правоохоронного органу як заручника (ст. 349); умисне нанесення побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження, тяжкого тілесного ушкоджен­ня службовій особі або громадянинові, який виконує громадсь­кий обв'язок, або їхнім близьким (частини 2 і 3 ст. 350); умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи грома­дянина, який виконує громадський обов'язок шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст. 252);

і) злочини проти правосуддя, зокрема, посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, по­в'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової до­помоги (статті 379,400), погроза або насильство щодо судді, на­родного засідателя чи присяжного, захисника чи представника особи (частини 2 і 3 ст. 377; частини 2 і 3 ст. 398); умисне знищення шляхом підпалу, вибуху або іншім загальнонебезпечним способом майна судді, народного засідателя чи присяжного, захисника чи представника особи (ч. 2 ст. 378, частини 2 та 3 ст. 399);

ї) злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного пра­вопорядку — посягання на життя представника іноземної дер­жави (ст. 443).

Зазначені злочини становлять значну громадську небезпеку й належать до категорії середньої тяжкості, тяжких або особли­во тяжких за кримінально-правовою класифікацією.

Санкції за їх вчинення є досить диференційованими, зокре­ма серед злочинів, що належать до середньої тяжкості, санкції складають від 2 до 5 років, серед тяжких злочинів вони є досить великими і коливаються у межах від 5 до 10 років, особливо тяж­ких злочинів — від 10 років позбавлення волі.

Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Примусові заходи виховного характеру. Вчинення злочину у неповнолітньому віці є обставиною, що пом'якшує покарання.

Ця норма кримінального права свідчить про намір законо­давця пом'якшити відповідальність неповнолітніх порівняно з

дорослими правопорушниками. До неповнолітніх, які вчинили злочин поряд із загальними підставами кримінальної відпові­дальності, передбачено певні особливості кримінальної відпові­дальності та покарання. Усі ці особливості вміщені в окремому розділі КК України і стосуються:

• звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідаль­ ності (ст. 97, ч. 2 ст. 106);

• видів і призначення покарання (статті 98—103);

• звільнення від покарання та його відбування (статті 104—107);

• погашення і зняття судимості (ст. 108).

Встановлюючи ці особливості, законодавець урахував недо­статній життєвий досвід неповнолітніх, їх спонтанні реагування на складнощі життя, нестійкість особистих психічних процесів і суперечності правової соціалізації молодої людини, можливі відхилення від встановлених суспільством норм¹. Об'єктивно все це більш помітно у максималізмі молоді та неповнолітніх, неадек­ватній оцінці власних вчинків.

У КК України передбачено два види звільнення непов нолітніх від кримінальної відповідальності:

• звільнення від кримінальної відповідальності із застосу­ ванням примусових заходів виховного характеру (ст 97);

• звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 106).

Отже, неповнолітні при цьому звільняються від засудження, від певних обмежень, встановлених кримінальним законом. До них можуть бзастосовуватися заходи виховання, переконання, які спрямовані на забезпечення правослухняного формування особи­стості, виключення антисоціального оточення, попередження вчи­нення ними правопорушень. Оцінка поведінки неповнолітнього до і після вчинення злочину, його ставлення до навчання, роботи та інших обставин мають свідчити про невелику небезпечність особи правопорушника. Тому підставою звільнення із застосу­ванням примусових заходів виховного характеру є можливість виправлення неповнолітнього без призначення покарання.

¹ У даному разі соціологи кажуть про девіантну поведінку, яка ще не є злочинною, але може свідчити про небезпеку вчинення злочину (див. Co ціологія права — С 158—173).

22 4-во

674