- •Страхування
- •Тема 11. Страхування відповідальності 169
- •Тема 12. Перестрахування і співстрахування 185
- •Розділ 1. Методичні вказівки до вивчення дисципліни і.1. Розподіл тем.
- •І.2. Методичні рекомендації самостійного вивчення дисципліни.
- •Тема 2. Класифікація страхування.
- •Тема 3. Страхові ризики та їх оцінювання.
- •Тема 4. Державне регулювання страхової діяльності.
- •Тема 5. Страховий ринок.
- •Тема 6. Страхова організація.
- •Тема 7. Доходи, витрати і прибуток страховика.
- •Тема 8. Фінансова надійність страхової компанії.
- •Тема 9. Особисте страхування.
- •Тема 10. Майнове страхування.
- •Тема 11. Страхування відповідальності.
- •Тема 12. Перестрахування і співстрахування.
- •І.3. Самостійна і індивідуальна робота студентів.
- •3.1. Критерії оцінювання знань і вмінь студентів.
- •Розділ 2. Зміст навчальних матеріалів тема 1. Сутність, принципи і роль страхування
- •1.1. Необхідність і форми страхового захисту
- •1.2. Сутність та функції страхування.
- •1.3. Витоки страхування.
- •1.4. Принципи страхування
- •Тема 2. Класифікація страхування.
- •2.1. Поняття класифікації та її значення.
- •2.2. Історична класифікація страхування.
- •2.3. Економічна класифікація страхування.
- •2.4. Юридична класифікація страхування.
- •Тема 3. Страхові ризики та їх оцінювання.
- •3.1. Поняття та види ризиків.
- •3.2. Теоретична база дослідження ризиків у страхуванні.
- •3.3. Управління ризиками.
- •Тема 4. Державне регулювання страхової діяльності.
- •4.1. Форми та методи державного регулювання страхової діяльності.
- •4.2. Державні органи, що здійснюють регулювання страхування в Україні.
- •4.3. Напрямки вдосконалення державного регулювання страхування.
- •4.4. Законодавче регулювання страхування в Україні.
- •4.5. Правила страхування
- •4.6. Договори страхування як підстава для надання страхової послуги
- •1. Законодавче регулювання страхування в Україні.
- •Тема 5. Страховий ринок.
- •5.1. Поняття та елементи страхового ринку.
- •5.2. Світовий ринок страхування
- •Основні національні страхові ринки, що розвиваються, в 2007 р.
- •Країни з найбільшою питомою вагою страхування у ввп в 2008 р.
- •Наслідки страхових подій у світі
- •Територіальна структура світового страхового ринку та його структура за галузями страхування в 2008 р.
- •Структура витрат страховиків в 1999 та 2009 рр. , %
- •5.3. Страховий ринок України
- •Основні показники діяльності страхового ринку України, млн. Грн.
- •Надходження валових премій за видами страхування
- •Тор страхових компаній України на 30.09.10 р.
- •Тема 6. Страхова організація
- •6.1. Поняття та види страховиків
- •6.2. Організаційна структура управління страховика
- •6.3. Реалізація страхових послуг
- •Тема 7. Доходи, витрати і прибуток страховика
- •7.1. Доходи, витрати та прибуток страховика
- •7.2. Основи визначення тарифних ставок1
- •7.3. Управління поточною фінансовою діяльністю страховика
- •Тема 8. Фінансова надійність страхової компанії.
- •8.1. Фінансова надійність та платоспроможність страховика
- •Рейтингова шкала Standard & Poor's для страховиків
- •8.2. Страхові резерви
- •Тема 9. Особисте страхування
- •9.1. Страхування життя та пенсій.
- •9.2. Змішане страхування життя
- •9.3. Страхування від нещасних випадків
- •9.4. Медичне страхування
- •Тема 10. Майнове страхування
- •10.1. Загальні положення майнового страхування.
- •10.2. Страхування майна юридичних осіб.
- •10.3. Страхування транспортних засобів.
- •10.4. Страхування вантажів
- •10.5. Страхування комерційних ризиків
- •10.6. Страхування технічних ризиків
- •10.7. Страхування майна громадян
- •10.8. Страхування кредитних ризиків
- •10.9. Страхування депозитів
- •10.10. Страхування фінансових ризиків
- •Тема 11. Страхування відповідальності
- •11.1. Загальні поняття відповідальності та її страхування
- •11.2. Страхування відповідальності на транспорті
- •11.3. Страхування відповідальності виробника за якість продукції
- •11.4. Страхування відповідальності роботодавця
- •11.5. Страхування професійної відповідальності
- •11.6. Страхування відповідальності за екологічне забруднення
- •11.7. Комбінований поліс зі страхування цивільної відповідальності
- •Тема 12. Перестрахування і співстрахування
- •12.1. Економічна сутність співстрахування та її реалізація
- •12.2. Сутність та види перестрахування
- •Розділ 3. Навчальні завдання ііі.1. Теми рефератів
- •Ііі.2. Задачі для розв’язання з курсу. Змістовий модуль 1. Основи страхування.
- •Задачі для самостійного розв'язання.
- •Змістовий модуль 2. Страхова діяльність як сфера підприємництва.
- •Задачі для самостійного розв'язання.
- •Змістовий модуль 3. Види страхування.
- •Задачі для самостійного розв'язання.
- •Ііі.3. Тестові завдання з курсу.
- •Тема 1. Сутність, принципи і роль страхування.
- •Страхування від нещасних випадків;
- •Страхування вантажів;
- •Тема 2. Класифікація страхування.
- •Тема 3. Страхові ризики та їх оцінювання.
- •Тема 4. Державне регулювання страхової діяльності.
- •Тема 5. Страховий ринок.
- •Тема 6. Страхова організація.
- •Тема 7. Доходи, витрати й прибуток страховика.
- •Тема 8. Фінансова надійність страхової компанії.
- •Тема 9. Особисте страхування.
- •Тема 10. Майнове страхування.
- •Страхування майна юридичних осіб;
- •Тема 11. Страхування відповідальності.
- •Тема 12. Перестрахування і співстрахування.
- •Ііі.4. Питання вихідного контролю
- •Страхування відповідальності виробника за якість продукції.
- •Страхування відповідальності за екологічне забруднення.
- •Страхування професійної відповідальності.
- •Страхування фінансових ризиків.
- •Література
- •Додатки типові договори страхування словник страхових термінів
11.3. Страхування відповідальності виробника за якість продукції
Об’єктом цього виду страхування є майнові інтереси страхувальника в разі притягнення його до відповідальності за шкоду особистості або майну, що винила у результаті використання виробленого ним товару. Страховим випадком є факт із такого збитку.
Загальні основи законодавчого визначення такого страхування містяться в Директиві про уніфікацію правових та адміністративних норм у зв’язку з відповідальністю виробників за якість продукції (далі – Директива), прийнятій ЄС в 1985 р. Проте деякі поняття та обставини можуть визначатися національним законодавством. Директива передбачає відповідальність виробника "без вини".
Поняття "продукція" охоплює будь-які товари, комплектуючі, сировину, електроенергію. Не входять до цього поняття природні ресурси, продукти тваринництва, рибальства, мисливства, а також сільськогосподарська продукція, не піддана промисловій переробці. Дефектною вважається продукція, безпечність якої не відповідає рівню, на який має право розраховувати споживач з огляду на всі обставини (призначення продукції, зовнішній вигляд, упаковка, наявність інструкції тощо). Під дефектом розуміють також недоліки конструкції або виготовлення, помилки в інструкції.
Відповідальність виробника виникає із самого факту заподіяної його продукцією шкоди. Відповідальність за шкоду покладається не лише на виробника кінцевого продукту, а й на виробника використаних у виробництві комплектуючих, на тих, хто пропонує продукт як "prіvate label". Директива дозволяє обмежувати відповідальність виробника за тілесні пошкодження або смерть, до яких призвела неякісна продукція, сумою 70 млн. євро, але національне законодавство окремих країн не установлює ліміту відповідальності взагалі. Ліміт відповідальності страховика встановлюється договором страхування за весь його термін за системою першого ризику. Можуть також установлюватися ліміти щодо окремих груп продукції.
У разі висунення позову діє принцип "презумпції вини", а збір та надання доказів у свій захист повністю лягає на виробника. Він може знизити відповідальність, довівши таке:
він ужив усіх необхідних заходів до виключення дефектів у продукції на етапі виробничого процесу, або діяв згідно з певним законодавчим актом;
він не передав дефектну продукцію у сферу збуту;
поставка здійснювалась не з метою отримання прибутку;
він виготовив тільки частини продукту, а дефектною виявилась вся конструкція, або причиною стала дія, здійснена на наступному етапі;
на момент передання товару у збут він не міг виявити цей дефект, виходячи з рівня наукових та технічних знань того періоду.
За Брюссельською конвенцією "Про судові рішення та обов’язкове виконання судових рішень по цивільних та комерційних справах" позивач може подати позов у країні виготовлення або поставки продукції, або у країні, в якій настав факт завдання шкоди протягом 10 років з моменту завдання шкоди.
В процесі страхування відповідальності виробника за якість продукції страховик зобов’язується відшкодувати всі суми, які страхувальник буде зобов’язаний виплатити за:
випадкові шкоди, спричинені здоров’ю, включаючи смерть, будь-якої особи;
випадкові знищення та (або) пошкодження майна, що трапились у період терміну страхування у визначених договором географічних межах та причиною яких була продукція страхувальника.
Страховик несе відповідальність за прямі та ненавмисні збитки. Вони мають виникнути (позов має бути поданий) в період дії договору страхування та пов’язані з неякісною (дефектною) продукцією, артикули, тара, маркування та упаковка якої вказана в договорі. За бажанням страхувальника та за додаткову плату страховик може додатково розширити страхове покриття за можливий непрямий збиток у формах:
відповідальність за фінансовий збиток;
відповідальність за витрати з повернення продукції;
відповідальність за витрати із заміни продукції.
Страховики зазвичай беруть на себе ризики продавців та посередників, через можливість використовувати право пред’явлення регресного позову проти виробника.
Виключається відповідальність за шкоду споживачеві, викликану продукцією, у зв’язку:
з радіацією, радіоактивним зараженням, ядерними вибухами;
з страйками, політичними актами, військовими діями та розпорядженням військових та громадянських влад;
з дефектами, які були відомі страхувальнику до реалізації продукції;
з неправильним зберіганням на складі страхувальника;
з транспортуванням продукції (цей ризик вноситься до інших полісів, наприклад, за відповідальністю перевізника);
зі шкодою нематеріальним активам;
якщо дефект настав внаслідок природних властивостей або якщо шкода здоров’ю та майну вважається неминучою;
при навмисних діях або необережності страхувальника.
Андерайтинг ризику проводиться на підставі анкети-заяви страхувальника, якій подається інформація про особу страхувальника, територію з активним здійсненням його бізнесу та його опис, тип продукції разом з упаковкою та інформаційними матеріалами до неї, систему контролю за якістю продукції під час виробництва (доставки), умови купівлі-продажу продукції, обсяги та місця призначення експорту (джерела імпорту), історію збитків за останні п’ять років, суму найбільшого збитку.
Як правило, ставка премії встановлюється від 0,1 до 0,6 % від річного грошового обігу страхувальника на основі даних попередніх періодів, але може бути збільшена.
Страховик не страхує відповідальність, що виникла з плану, проекту, формули або специфікації продукції та ризиків відповідальності за контрактом, що перешкоджає праву потерпілого вимагати компенсації, або бере ці ризики у страховий захист за додаткову плату.