Мотиваційні відношення

Мотиваційні відношення в дериватології

1. Мотивоване слово і мотивуюче слово. Структурно-семантичні відношення між ними.

2. Основа похідна і непохідна.

3. Твірна основа та словотвірний формант.

4. Словотвірний тип та словотвірне значення.

5. Синонімія словотвірних афіксів.

1. Мотивоване слово і мотивуюче слово. Структурно-семантичні відношення між ними.

Мотивація як основний тип відношень у дериватології.

Мотивація (словотвірна) – 1) це тип синтагматичних (послідовних) відношень, що встановлюються між двома спільнокореневими словами, одне з яких є формально і семантично первинним, мотивуючим, вихідним, а друге – вторинним, мотивованим, таким, що виводиться з первинного; 2) семантична і структурна зумовленість одного зі спільнокореневих слів іншим.

Відношення словотвірної мотивації поєднують мотивуюче слово і мотивоване слово.

Слово, яке в структурно-семантичному плані зумовлює друге спільнокореневе слово, називається мотивуючим.

Слово, яке в структурно-семантичному плані зумовлене іншим спільнокореневим словом, називається мотивованим.

(Твірне і похідне слова)

Лексична основа мотивуючого (твірного) слова входить до складу лексичної основи мотивованого (похідного) слова. У цьому виявляється як структурна, так і семантична зумовленість мотивованого слова мотивуючим. Лексична основа мотивуючого слова є тією базою на якій формуються як структура, так і значення мотивованого слова.

Мотивоване, мотивуюче – це ознаки слів, що визнаються відповідно до функції слова в словотворенні. Оскільки функції слів можуть змінюватися, то й ці ознаки можуть мінятися залежно від функції слова відносного іншого / інших спільнокореневих слів: слово – словниковий – словниковий; рахувати –перерахувати – перерахунок – перерахунковий.

Структурно-семантичні відношення між мотивованим і мотивуючим словами визначаються за типом мотиваційних відношень типом мотивації

Типи мотивації

1. за аспектом визначення словотвірних відношень

відношення діахронної відношення синхронної мотивації

2. за типом контактів ІІІ. за типом лекс. значення мотивуючого мотивуючого і мотивованого слова слова

безпосередня опосередкована пряма переносна

↓

метафорична метонімічна

IV. за кількістю мотивуючих

для одного мотивованого

одинична множинна

Діахронна мотивация – це такий тип мотиваційних відношень, що встановлюються згідно з історичною достовірністю утворення слова. Синхронна мотивація – це такий тип мотиваційних відношень, що встановлюється згідно з сучасними семантичними і структурними зв’язками.

Безпосередня мотивація встановлюється між мотивуючим і мотивованими словами, якщо мотивоване відрізняється від мотивуючого лише одним формантом (простим чи складним) і знаходиться в словотвірному ланцюгу на наступному словотвірному етапі.

Опосередкована мотивація встановлюється між мотивуючим і мотивованими словами, якщо мотивоване відрізняється від мотивуючого лише комплексом формантів, кожен з яких використовуються на різних словотвірних етапах репрезентованих у словотвірному ланцюгу.

2. Основа похідна і непохідна. 3.Твірна основа та словотвірний формант.

Похідна і непохідна основи розрізняються за наявністю/відсутністю мотивації. Похідна основа – це лексична основа мотивованого слова, а непохідна – це лексична основа слова, що не може бути мотивованим іншим словом.

ділити → поділити → поділ

→ розподілити → розподіл

Твірна основа – це лексична основа мотивуючого слова. Твірна основа є базовим складником похідної основи.

Між твірною і похідною основами встановлюються закономірні структурно-семантичні відношення. У семантичному плані похідна основа зажди складніша за твірну:

школ-а → школ-яр → школ-яр-ськ-ий

→ шкіль-н-ий

→ при-шкіль-н-ий

У структурному плані :

1) похідна основа може бути складнішою за твірну (типовий, найбільш поширений варіант відношень);

2) похідна основа може бути такою ж, як твірна: зу-пин-и-ти → зу-пин-к-а, золот-о → золот-ий;

3) похідна основа може бути простішою за твірну: по-діл-и-ти → по-діл.

Словотвірний формант – це той матеріальний засіб, яким відрізняється структура похідної основи від твірної. Формантами можуть бути афікси, порядок розташування твірних основ у складі похідної, єдність основного словесного наголосу.

ремонт, вагон → вагоноремонтний.

Словотвірні форманти можуть бути простими і комбінованими.

4. Словотвірний тип та словотвірне значення.

Словотвірне значення

керівник	свіжість
працівник	гордість
годувальник	яскравість
будівельник	щирість

1) "особа за виконуваною дією"

2) "абстрактна ознака".

Словотвірне значення – це узагальнене значення, спільне для ряду похідних слів с однаковою словотвірною структурою і однаковим формантом.

Словотвірний тип

1)

учитель → учителювати

приятель → приятелювати

господар → господарювати

хазяїн → хазяйнувати

2)

твірний іменник → похідне дієслово, словотвірний формант – суфікс -ува-, словотвірне значення "виконувати функції певної особи"

Словотвірний тип –

1) ряд похідних слів однієї частини мови, що мають тотожні форманти, словотвірні значення і мотивованих твірними, що належать до однієї й тієї частини мови;

2) формально-семантична схема побудови похідних слів однієї частини мови з певним формантом і словотвірним значенням, мотивованих твірними словами однієї частини мови.

Словотвірний тип основна одиниця класифікаційного опису словотвірної системи мови.

5. Синонімія словотвірних афіксів.

"особа за виконуваною дією": -ник-, -тель-, -ач-, -щик/чик- (наладчик, льотчик, паяльщик), -іj- (водій)

"абстрактна ознака": -ість-, -изн- (жовтизна, білизна, крутизна), -от- (чорнота)

"збірність": -ств- (студентство, людство), -ур- (адвокатура, прокуратура), -ат- (старостат, ректорат, директорат), -іj-(адміністрація, піонерія), -ітет- (генералітет),-от- (біднота)

Відношення синонімії встановлюються між словотвірними афіксами на тих же засадах, що й відношення синонімії між іншими двоплановими одиницями.

Синонімічні словотвірні афікси – це різнооформлені афікси, що виражають однакові словотвірні значення.

Синонімія словотвірних афіксів визначає синонімію словотвірних типів.