Тема 7. Доходи, витрати і прибуток страховика

7.1. Доходи, витрати та прибуток страховика

Головною особливістю діяльності страховика є те, що на відміну від сфери виробництва, де виробник спочатку витрачає кошти на виробництво продукції, а потім отримує виторг від реалізації, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальників, створюючи необхідний резерв, і лише після цього несе витрати, пов'язані з компенсацією понесених страхувальниками збитків.

Доходи страховика можна поділити на групи:

• доходи від страхової діяльності, які включають всі надходження на користь страховика, пов’язані з проведенням страхування і перестрахування;

• доходи від інвестиційної діяльності і розміщення тимчасово вільних коштів (як власних, так і коштів страхових резервів);

• доходи від інших операцій, дозволених законодавством, які непередбачувано виникають у страховика в процесі його діяльності

Доходи від страхової діяльності містять у собі:

• зароблені страхові платежі по договорах страхування й перестрахування представляють собою частину отриманих від страхувальників коштів, яка пропорційна періоду часу, що минув з початку дії договорів;

• комісійні винагороди по договорах перестрахування, якщо цесіонарій виплачує таку комісійну винагороду цедентові, закладаючи її в тариф;

• частина від страхових сум і страхових відрахувань, сплачених перестрахувальниками у разі погодження із ними здійснення виплат по страхових випадках;

• повернуті суми із централізованих страхових резервів об’єднань страховиків, утворених для забезпечення страхового захисту та превенції страхових випадків, у разі виходу страховика з такого об’єднання;

• повернуті суми технічних резервів, інших ніж резерв незароблених премій (резерву збитків) у разі, коли на під­ставі заяви страхувальника про страхову подію до резерву збитків бу­ла спрямована певна сума для подальшого їх використан­ня для компенсації збитків страхувальникові, а сума фак­тичної виплати виявилася меншою, ніж попередньо визначена.

Зароблені страхові платежі визначаються як результат додавання суми надходжень страхових платежів за звітний період та суми незароблених премій на початок звітного періоду, скоригованої на суму незароблених премій на кінець звітного періоду. У суму надходжень страхових платежів не включається частина страхових платежів, які сплачені перестрахувальникам у звітному періоді по договорах перестрахування.

Крім страхових доходів, страховик має доходи від інвестиційної діяльності (доходи від інвестування і розміщення тимчасово вільних власних коштів і тимчасово вільних коштів страхових резервів). Ці доходи є похідними.

Зважаючи на те, що обмеження стосовно тимчасово вільних коштів поширюються, в основному, лише на страхові резерви, можна виділити такі інвестиційні доходи страховика:

• відсотки, що їх нараховує банк на суми залишку коштів на роз­рахунковому рахунку;

• відсотки від розміщення коштів на депозитних вкладах у банку;

• відсотки за облігаціями;

• дивіденди за акціями;

• участь у прибутку перестраховиків (зважаючи на наявні права вимоги, пов’язані з формуванням технічних резервів);

• участь у прибутку юридичних осіб, у складі засновників яких пере­буває страхова компанія, тобто доходи від реалізації корпоративних прав;

• відсотки, сплачені страховикові за надання довгострокових інве­стиційних кредитів, включаючи довгострокове кредитування житлово­го будівництва (законодавство дозволяє використовувати із зазначе­ною метою кошти резервів зі страхування життя).

Такі доходи займають значну частку серед загальної суми доходів страховика у країнах з розвиненим страховим ринком, в Україні ж таке інвестування розвинене слабко, більша частина резервів вкладається у т.з. "мусорні папери" лише з метою формального резервування та виконання вимог законодавства. Передбачається, що розвиток фондового ринку в Україні супроводжуватиметься роз­ширенням можливостей страховиків щодо інвестування та поліпшить структуру резервів страховиків.

Інші доходи не мають певних особливостей, пов’язаних зі специфікою страхування, а є такими ж, як і доходи інших суб’єктів підприємницької діяльності. Це можуть бути, наприклад, доходи від здавання майна в оренду, у вигляді позитивного результату перерахунку іноземної валюти, безповоротна фінансова допомога та безоплатно надані товари (послуги), від врегулювання безнадійної заборгованості та реалізації прав регресної вимоги страховика, штрафи, пені, інші доходи. Їх роль в основному дуже незначна, за виключенням регресної вимоги, роль якої в Україні поки що недооцінена.

Витрати страхової компанії, так само, як і доходи, пов’язані із двоїстим характером її діяльності. Виокремлюють витрати:

• на прове­дення страхових операцій (формують собівартість страхової послуги);

• на проведення інших операцій (що супро­воджують одержання доходів від інвестування й розміщення тимчасо­во вільних коштів страховика та інших його доходів).

Понад 90 % загальної суми витрат страховика припадає на "страхові" витрати. Ці витрати дуже неоднорідні. Усю їх сукупність можна за економічним змістом поділити на три великі групи:

• виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договора­ми страхування й перестрахування;

• витрати на обслуговування процесу страхування і перестраху­вання;

• витрати на утримання страхової компанії.

Дві останні групи об’єднуються поняттям "витрати на ведення справи".

Найвагоміша стаття витрат страховика – виплати страхових сум та страхових відшкодувань. Їх рівень в розвинених ринкових країнах досягає для окремих видів страхування 85 %, в Україні середній рівень виплат коливається близько 25 %. Якщо це передбачено договором страхування, в загальний обсяг виплат включається також відшкодування страхувальникові витрат, які він поніс при настанні страхового випадку, намагаючись запобігти збиткам або зменшити їх.

Наступна група витрат страховика – витрати на обслуговування процесу страхування і перестраховування. Ці витрати поділяють на:

• аквізиційні – це витрати, пов’язані із залученням нових страхувальників, укладанням нових договорів страхування. Вони мо­жуть включати:

• оплату послуг із розробки умов, правил страхування та проведення актуарних розрахунків;

• комісійну винагороду страховим посередникам (брокерам, агентам) за укладання й обслуговування до­говорів страхування;

• відшкодування страховим агентам витрат на службові поїздки, пов’язані з виконанням їхніх обов’язків;

• оплату по­слуг спеціалістів, які оцінюють прийняті на страхування ризики;

• ви­трати на виготовлення бланків страхової документації;

• витрати на рек­ламу тощо;

• інкасаційні – це витрати, пов’язані з обслуговуванням готівкового обігу страхових премій:

• на оплату праці службовців ком­панії, які забезпечують отримання страхових премій у готівковій фор­мі;

• витрати на виготовлення бланків квитанцій і відомостей щодо прийому страхових премій;

• на оплату банківських послуг,

• пов’язаних з інкасацією страхових премій.

• ліквідаційні – це витрати з урегулювання збитків, які включають:

• оплату послуг спеціалістів зі з’ясування причин і визна­чення розміру збитків, завданих об’єктам страхування;

• витрати на на­громадження відповідної інформації;

• оплату банківських послуг, пов’яза­них зі здійсненням виплат страхового відшкодування;

• витрати на про­їзд аварійного комісара та експертів до місця страхової події і назад;

• судові витрати; поштово-телеграфні витрати з даного страхового ви­падку;

• відрахування в резерв збитків тощо.

Зазначені витрати поряд зі страховими виплатами відрізняють ви­трати страховика, пов’язані з його основною діяльністю.

Витрати па утримання страхової ком­панії – це такі самі адміністративно-управлінські витрати, які має будь-який господарюючий суб’єкт. Вони включають:

• заробітну плату персоналу компанії (основну і додаткову) з нарахуваннями;

• плату за оренду приміщення, оплату комунальних послуг, послуг зв’язку;

• вит­рати на придбання канцелярських і господарських товарів, рекламу, відрядження, утримання й обслуговування автотранспорту, амортиза­ційні відрахування та інші витрати, які, згідно з чинним законодавст­вом, відносяться на собівартість страхової діяльності.

У практиці українських страховиків аквізиційні, інкасаційні, лікві­даційні та адміністративні витрати у складі специфічних витрат стра­ховика не виокремлюються. Закон України "Про страхування" до вит­рат страховика відносить:

• виплати страхових сум та страхових відшкодувань;

• відрахування в централізовані страхові резервні фонди страхових бюро України);

• відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законо­давства (на даному етапі йдеться лише про резерв збитків за відомими вимогами страхувальників);

• витрати на проведення страхування (тобто звичайні витрати на утримання фірми);

• інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

Прибуток страхової компанії являє собою фінансовий результат (вартісну оцінку підсумків господа­рювання страховика), яка визначається як різниця між доходами і ви­тратами її діяльності за певний звітний період (квартал, півріччя, дев’ять місяців, рік). Фінансовий результат, як правило, має додатний характер, тобто набуває форми прибутку, хоча іноді можуть бути й збитки.

ПСД = (ЗП+КП+ВП+ПЦР+ПТР) – (ВС+ВЦР+ВТР+ВВС),

де ЗП – зароблені страхові премії за договорами страхування і перес­трахування;

КП – комісійні винагороди за перестрахування;

ВП – частки страхових виплат, сплачені перестраховиками;

ПЦР – повернуті суми із централізованих страхових резервних фондів;

ПТР – повернуті суми з технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій;

ВС – виплати страхових сум та страхових відшкодувань;

ВЦР – відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

ВТР – відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;

ВВС – витрати на ведення справи.