3.3. Управління ризиками.

Управління ризиками має своєю метою активний контроль над ризиком з боку підприємства. В сучасній економічній науці виник новий напрямок, який отримав назву ризик-менеджмент (англ. Rіsk management) – процес прийняття й виконання управлінських рішень, спрямованих на зниження ймовірності виникнення несприятливого результату й мінімізацію можливих втрат, викликаних його реалізацією.

Теорія ризик-менеджменту ґрунтується на трьох базових поняттях:

• корисності, основи вимірювання якої заклав Д. Бернуллі (див. вище);

• регресії, яку ввів у науковий обіг наприкінці XІХ століття англійський дослідник Ф. Гальтон. Він запропонував вважати повернення до середнього значення (регресію) універсальною статистичною закономірністю;

• диверсифікації, за математичне обґрунтування теорії якої на прикладі інвестиційного портфелю Гарри Марковиц в 1990 році отримав Нобелівську премію. Він показав, як шляхом продуманого розподілу вкладень мінімізувати відхилення прибутковості від очікуваного показника.

Основними складовими (етапами) ризик-менеджменту є:

• ідентифікація ризику, яка полягає в системному вивченні й виявленні ризиків для оцінки ймовірності їх реалізації й масштабу наслідків. Важливо отримати якнайбільше інформації про фактори ризику:

• першого порядку – первинні причини, що викликають ризик як такий, найчастіше носять об’єктивний характер і перебувають поза контролем;

• другого порядку, які впливають на ймовірність настання збитку і його величину, самі по собі вони є причиною збитку. В свою чергу вони діляться на суб’єктивні і об’єктивні.

• вимірювання ризику, зводиться до виміру ступеня його ймовірності й величині збитку;

• розробка антиризикової стратегії з метою зниження ймовірності реалізації ризику й мінімізації можливих негативних наслідків. Такий контроль над ризиком здійснюється у формах:

• фізичній – означає використання різних способів, які дозволяють знизити ймовірність завдання збитків;

• фінансовій – полягає в пошуку джерел компенсації можливого збитку в грошовій формі. Така компенсація може здійснюватися через самострахування та страхування;

• вибір методів й інструментів управління ризиком;

• безпосереднє управління ризиком;

• оцінка досягнутих результатів і корекція стратегії.

Ключовим етапом ризик-менеджменту вважається вибір методів й інструментів управління ризиком. Відомі наступні методи й інструментарій ризик-менеджменту:

• базові методи:

• відмова від надмірно ризикової діяльності;

• профілактика або диверсифікованість (зниження ризику);

• аутсорсинг витратних ризикових функцій (передача ризику);

• формування резервів або запасів (прийняття ризику);

• ризик-інструменти, які включають політичні, організаційні, правові, економічні, соціальні інструменти.

Найчастіше застосовується як інструмент ризик-менеджменту страхування, яке використовує базові методи передачі та прийому ризику.

Вигоди від використання аутсорсингу ризику:

• скорочення витрат та кращий їх контроль;

• економія на податках;

• звільнення внутрішніх ресурсів страхувальника, що були б задіяні для подолання наслідків ризику, для інших цілей;

• збільшення якості одержуваних послуг, адже страховик фокусується на своїй основній діяльності, використання спеціалізованого встаткування, знань, технологій;

• зниження загальних ризиків;

• використання конкуренції на страховому ринку.

Контрольні питання:

1. Що таке ризик?

2. Як вимірюються ризики у страхуванні?

3. Страхування як метод обмеження ризиків.

4. Поняття про управління ризиками.

5. Що таке страхові виплати?

6. Що таке страхова гарантія? Які види страхових гарантій Вам відомі?

7. Опишіть види франшизи.