Тема 8. Фінансова надійність страхової компанії.
8.1. Фінансова надійність та платоспроможність страховика
Особливістю діяльності страховика є своєрідність страхового процесу, на вході й виході якого присутні кошти, які лише тимчасово є у страховика і які сплачуються страхувальником наперед. Ця особливість, тобто плата авансом за послугу невідомої якості та кількості вимагає певних гарантій у частині можливості страховика відповідати за свої зобов'язання. Однієї з гарантій є фінансова надійність страховика, що пов'язана з його тарифною, фінансовою, інвестиційною й перестрахувальною і забезпечується:
сумою власних коштів;
правильно розрахованими тарифними ставками;
збалансованим страховим портфелем;
величиною страхових резервів, адекватних сумі взятих страховиком на себе зобов'язань;
розміщенням страхових резервів;
перестрахуванням.
Прибутковість й рентабельність роботи страховика досягається через постійну узгодженість його доходів та витрат в цілому по страховому фонду. Особливо привабливим є стабільне перевищення обсягів доходів над витратами, чим досягається фінансова стійкість всіх або переважної більшості страхових операцій. В основі її забезпечення лежать, насамперед, раціональні величини тарифних ставок (вигідні страховику й прийнятні для страхувальників), а також необхідний рівень концентрації коштів в страховому фонді.
Забезпечення фінансової стійкості страхового фонду може аналізуватись з боку встановлення ймовірності недостатності коштів для страхових виплат в певному році та в аспекті співвідношення доходів й витрат страховика за звітний період. Для визначення ступеня ймовірності дефіцитності коштів у майбутньому застосовується коефіцієнт Ф.В. Коньшина:
,
де q – середня тарифна з по всьому страховому портфелю;
n – число застрахованих об'єктів (приблизно)
Даний коефіцієнт може застосовуватися в тих випадках, коли страховий портфель складається з об'єктів із приблизно однаковими страховими сумами. Чим менше значення коефіцієнту, тим менше ступінь варіації обсягу сукупного страхового фонду, тим вище його фінансова стійкість.
Одним з показників, що характеризують фінансову діяльність і стан страховика є платоспроможність. Платоспроможність означає безумовну здатність виконати зобов'язання по виплаті страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові або застрахованій особі по договорах страхування. Платоспроможність страхової компанії є головним об'єктом контролю з боку державних органів страхового нагляду. Контроль здійснюється шляхом перевірки фінансової звітності й дотримання встановлених показників, що характеризують фінансову стійкість страховиків. Зобов'язання страховика складаються з 2 груп:
зовнішні зобов'язання (перед страхувальниками, фінансовими установами, перестрахувальниками, бюджетом і т.д. )
внутрішні зобов'язання (перед засновниками, представництвами ,філіями, співробітниками)
Обсяг зовнішніх зобов’язань є основним показником для визначення платоспроможності, основною складовою зовнішніх зобов’язань є страхові зобов’язання. Страхова платоспроможність забезпечується за рахунок двох основних джерел – коштів страхових резервів, які мають бути адекватними взятим зобов’язанням, і власних вільних коштів, оскільки можливе перевищення реальної збитковості над розрахованою.
Оцінка платоспроможності полягає у зіставленні фактичної платоспроможності з розрахунковою (нормативною). Директивами ЄС передбачено визначати фактичний запас платоспроможності як різницю між активами (крім нематеріальних) і зобов’язаннями. Розрахунковий (нормативний) запас платоспроможності для ризикових видів страхування дорівнює більшій із сум:
обчисленої на підставі страхових премій шляхом множення суми надходжень страхових премій за попередніх 12 місяців на 0,18; при цьому сума страхових премій зменшується на 50 % страхових премій, сплачених перестрахувальникам;
та обчисленої на підставі страхових виплат шляхом множення виплат за попередніх 12 місяців на 0,26; при цьому сума страхових виплат зменшується на 50 % виплат, які компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування;
а для страхування життя дорівнює величині, що визначається множенням загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.
Якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних та страхових резервів, прийняті страхові зобов’язання перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, страховик зобов’язаний укласти договір перестрахування.
Для забезпечення страхових зобов’язань із страхування життя і медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів по цих видах страхування.
Якщо фактичний запас платоспроможності перевищує нормативний, страховик вважається платоспроможним. У Європейському Економічному співтоваристві у зв’язку зі специфікою проведення кожного виду страхування та різним розподілом ризику запас платоспроможності визначається окремо за ризиковими видами страхування і зі страхування життя; в Україні такі нормативи узагальнені. Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).
Кабінет Міністрів України може змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності і структури гарантійного фонду.
Для оцінки фінансової стійкості страхової компанії також можна скористатися системою показників і опублікованих рейтингів. В країнах з розвиненим страховим ринком спеціалізовані рейтингові агентства регулярно публікують рейтинги страхових компаній і аналітичні огляди їхньої діяльності. Всесвітньо відомими рейтинговими агентствами є Standard & Poor's, Moody’s Іnvestors, Fіtch Іnvestors, Duff & Phelps. Наприклад, агентство Standard & Poor's привласнює наступні рейтинги по показниках фінансової стійкості (табл. 8.1)
Таблиця 8.1.