Тема 2. Класифікація страхування.

При вивченні цієї теми, студентам потрібно звернути увагу в першу чергу на те, чим зумовлена необхідність класифікації страхування та визначити її основу. Необхідно усвідомити, що під поняттям класифікації розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини і використання її як засобу для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами). Чим складніший об'єкт, що потребує класифікації, тим нагальніше відчувається потреба в ній. Слід усвідомити, що без такої впорядкованості неможливо виконувати ні теоретичні дослідження, ні практичну роботу в будь-якій галузі. Така система підпорядкованих понять будується на основі використання певних спільних ознак, притаманних цим поняттям. Вони називаються ознаками класифікації.

В основу класифікації страхування покладено:

- економічні ознаки (сфера діяльності, або спеціалізація страховика; об'єкти страхування; рід небезпек; статус страхувальника; статус страховика);

- юридичні ознаки (за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства; за формою проведення).

Тема 3. Страхові ризики та їх оцінювання.

Приступаючи до вивчення цієї теми, необхідно зазначити, що саме ризик слугує передумовою виникнення страхових відносин. Без наявності відповідного ризику немає страхування, оскільки немає страхового інтересу. Фактор ризику та необхідність його покриття в результаті проявлення викликають потребу в страхуванні. Зміст ризику та ступінь ймовірності настання визначають зміст та межі страхового захисту. Ризик існує протягом дії договору страхування.

Після розкриття поняття ризику, слід звернути увагу на те, що прояв різноманітних ризиків у всіх сферах суспільно-економічного життя зумовлює необхідність їх видової класифікації з метою застосування системного аналізу та прийняття раціональних управлінських рішень.

Доцільно визначити, що ризик – величина непостійна. Його зміни у багатьох випадках зумовлені змінами в економіці, а також рядом інших факторів. Страховик повинен постійно стежити за розвитком ризику. Для цього ведеться відповідний статистичний облік, аналіз, обробка зібраної інформації, виходячи з якої страховик робить відповідну його оцінку, що полягає в аналізі усіх ризикових обставин. Результатом такої роботи є виділення відповідних груп ризику, які слугують мірою та критерієм оцінки.

Тема 4. Державне регулювання страхової діяльності.

У вивченні цієї теми слід усвідомити, що оскільки страхування виконує функції захисту економічної та соціальної сфери суспільства, його ефективне застосування можливе лише на основі розробки і послідовного проведення державної страхової політики. Висока частка відповідальності страховика за соціальні наслідки своєї діяльності потребує організації державного страхового нагляду.

Необхідно зазначити, що Законом України "Про страхування" визначено єдиний орган державної виконавчої влади, що здійснює нагляд за страховою діяльністю в країні – Міністерство фінансів України. У визначених Законом рамках Міністерство фінансів України має певні права та обов'язки, виконує конкретні функції та завдання, які сприяють розвитку національного страхового ринку. Регулююча роль його полягає у застосуванні в основному трьох методів: реєстрації, ліцензування та контролю за страховою діяльністю. В ході реєстрації з'ясовується професійна придатність страховика, його фінансовий стан. Призначення ліцензування полягає у перевірці підготовленості страхової організації до проведення страхової діяльності та у визначенні сфери цієї діяльності.

У процесі засвоєння цього питання рекомендується ознайомитися з Інструкцією про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення страхової діяльності на території України.

Змістовий модуль 2. Страхова діяльність як сфера підприємництва.