Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції_Історія економіки та економічної думки.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
07.05.2019
Размер:
360.11 Кб
Скачать

Тема 4. Господарство та економічна думка епохи Середньовіччя Господарство та економічна думка суспільства Європейської цивілізації в період Середньовіччя ( V - XV ст.)

    1. Загальна характеристика господарства Європи в V- XV ст.

    2. Особливості розвитку сільського господарства. Агрокультура і сільськогосподарська техніка.

    3. Розвиток ремесел і міст в Середньовіччі.

    4. Зростання торгівлі, розвиток банківської системи і кредиту.

    5. Економічна думка Середньовіччя.

4.1. Загальна характеристика господарства Європи в V- XV ст.

Господарство Середньовіччя характеризується такими загальними ознаками: панування приватної власності, основою якої була земля у формі феода (умовно- службове спадкове надання), що дало назву системі господарства; монополія фе­одалів на землю, яка виявлялася в принципі „Немає землі без сеньйора"; умов­ний характер, ієрархічна структура земельної власності, що ґрунтувалася на ва­сальних зв’язках; протиріччя між великою власністю на землю дрібним селянсь­ким виробництвом; особиста, поземельна, судово-адміністративна і військово-політична залежність селянина від землевласника; рентна форма експлуатації феодально залежного селянства; переважання натурального господарства і дру­горядна роль обміну; сеньйорія, ремісничий цех, торгова гільдія як головні гос­подарські форми.

Розвиток аграрного сектора в економіці зумовив назву Середньовіччя як „аг­рарної цивілізації".

Розвиток господарства країн Європи в ці часи пройшов три етапи:

  • раннє Середньовіччя (V - X ст.). Сформувалися і утвердилися визначальні риси феодального господарства (період генези).

  • період зрілості феодального господарства в умовах внутрішньої колонізації, розвитку міст і товарного виробництва (XI - XVct.).

  • пізнє Середньовіччя (XVI - перша половина XVIII ст.). Зароджувалися ринкові форми виробництва, з'явилися перші ознаки індустріальної цивілізації.

Виникнення і розвиток господарства в європейських країнах мали загальні ознаки. Але в кожній країні були свої особливості, хронологічні межі. Так, в Іта­лії, Франції, Іспанії, Візантії цей період отримав назву романського, сформувався на основі спадщини Римської імперії та соціально-господарської системи гер­манських племен. В Англії, Німеччині, скандинавських і слов'янських країнах перехід до феодальних відносин відбувся на основі розкладу родоплемінних і общинних відносин.

Зрілі феодальні відносини (XI - XVct.) практично у всіх європейських країнах мали класичну форму і майже не відрізнялися. На першому етапі їхнього розвит­ку панувала феодальна земельна власність, що складалася у трьох видах - коро­лівська, світська, духовна. Існувала власність верховна, сеньйоральна і під­порядкована васальна. Основними господарськими одиницями стали сеньйорії.

Сеньйоріально-селянські відносини засновувалися на надільній системі, що давала змогу селянинові мати самостійне господарство, а сеньйорові забез­печувала економічну реалізацію права власності на землю - земельну ренту.

У XII - XIII ст. підвищився правовий статус, розширилися права селян на во­лодіння землею. Громади і окремі сім'ї викуповували такі сеньйоріальні обов'язки, як обмеження в шлюбі, свободу відчуження й успадкування рухомого і нерухомого майна, вихід з землі. Фіксувалися талля, розміри військового збору, торгові й дорожні мита, судові штрафи. Отже вони звільнялися від особисто-спадкової залежності, зміцнювалася їхня господарська самостійність.

Протягом XI - XIII ст. в Європі зберігалося нечисленне вільне селянство, яке не належало ні до королівських, ні до приватних сеньйорій ( так звані державні селяни). Ці дрібні власники: вільні люди короля у Франції, фригольдери в Англії, „вільні селяни" у Візантії, „імператорські" вільні у Німеччині самостійно розпо­ряджалися землею, переселялися з місця на місце, судилися тощо. Проте всі во­ни були феодальне залежними через представників королівської (князівської, імператорської) влади. За користування землею, відчуження її селяни плати­ли податки й виконували державні примуси значно менші, ніж селяни сеньйорій.

У XIV - XV ст. у різних регіонах відбувся новий аграрний переворот, що змі­нив господарську структуру феодальних сеньйорій. Зміни були зумовлені сукуп­ністю соціально-економічних причин. З перших десятиліть XIV ст. до кінця XV ст. фактично всі країни Європи охопила демографічна криза. Спустошувалися орні землі, які заростали лісом і перетворювалися на пасовиська. Зникали посе­лення. Населення мігрувало до міст і приміських зон. Погіршували становище війни, феодальні усобиці. Обсяг сільськогосподарського виробництва різко зме­ншився. Загострилися внутрішні суперечності феодального маєтку, економічні можливості якого не задовольняли потреби феодалів і селян.

З розвитком міст і товарного виробництва господарський розвиток сеньйорій підпорядковувався ринковим відносинам. Потребували грошей хрестові походи. Різко збільшилися масові народні рухи проти посилення феодального гноблення, за фіксацію примусів, збереження громадських земель.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.