Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції_Історія економіки та економічної думки.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
07.05.2019
Размер:
360.11 Кб
Скачать
    1. Історичні передумови виникнення і сутність кейнсіанства

До 30-х років XX ст. серед вчених-економістів панувала думка, що за допомогою механізму вільного ціноутворення економіка автоматично прямує до рівноваги - коли сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції. Дійсність спро­стувала ілюзії неокласиків щодо здатності ринкового механізму автоматично за­безпечувати рівновагу на ринку товарів, так само як і на ринку праці і капіталу. Найбільш наочним свідченням цього був циклічний характер розвитку капіталістичної економіки. Постійно повторювані зі зростаючою силою кризи супроводжувалися зниженням рівня виробництва, інвестицій, зайнятості, заробітної плати, серйозними труднощами у збуті товарів, розладом усього економічного механізму. Економічна думка того періоду виявилася нездатною дати задовільне пояснення цим явищам, а тим більше - вказати способи подо­лання криз. Багато економістів зв'язували настання криз і наступних піднесень з настроями оптимізму чи песимізму в бізнесменів.

З розвитком капіталізму швидко руйнувалися механізми автоматичного ринкового саморегулювання. На рубежі XX ст. монополії остаточно знищили вільну конкуренцію як регулятор капіталістичного господарства.

Але найбільш гостро нездатність капіталістичної економіки до планомірного розвитку виявилася в роки світової економічної кризи 1929 - 1933 рр. і наступної депресії 30-х років. Виникла нагальна потреба посилення ролі держави в економіці. Перші кроки в цьому напрямку було зроблено у США реалізацією "Нового курсу" президента Ф.Рузвельта.

На перших порах посилене державне втручання в економічне життя пояс­нювалося суто практичними міркуваннями без відповідної теоретичної бази.

Опублікувавши в 1936 р. книжку "Загальна теорія зайнятості, процента та гро­шей", англійський економіст Джон Мейнард Кейнс (1883 - 1946рр.) створив цю теоретичну платформу і став ідеологом нового напряму в буржуазній еконо­мічній науці, котрий обґрунтував неможливість саморегулювання капіталістич­ної економіки на макрорівні та необхідність державного втручання в економічні процеси.

Основні ідеі кейнсіанства: Дж. М. Кейнс:

  • показав, що зміни, які відбувались в економіці більшості країн під впливом науково-технічного прогресу, потребують активного втручання держави в хід економічного розвитку;

  • виступив основоположником макроекономічного аналізу, і перейшов від аналізу діяльності окремих господарчих суб'єктів до аналізу фунціонування націнальної економіки країни в цілому;

  • ввів в економічний аналіз такі поняття, як сукупний попит та сукупне про­понування, і проаналізував фактори, які впливають на них;

  • обгрунтував основні напрями проведення державної фіскальної політики, показав вплив процесів формування і використання державного бюджету країни на економічний розвиток;

  • показав активну роль споживання, збережень та інвестицій в антициклічному регулюванні економіки;

  • розробив цілу програму економічних дій уряду в умовах економічної кризи. Цілісну картину економічної системи Кейнса можна подати за такою схемою.

Сукупний попит становить суму витрат суспільства на споживання і інвестиції. Існує тільки один рівень національного доходу, за якого сукупні витрати суспільства дорівнюють національному продукту (сукупній пропозиції). Це і є шуканий рівень національного доходу.

Економічна система не зможе досягти рівноваги за будь-якого іншого рівня національного доходу, оскільки в цьому разі плани покупців не будуть відповідати діям виробників. Припустимо, що національний дохід впаде нижче рівня рівноваги, планові витрати теж зменшаться, але не адекватно зменшенню національного доходу. Зменшення сукупних витрат становитиме лише частину зменшення національного доходу, решта витраченого доходу зменшить заощад­ження та податкові виплати. Це призведе до того, що покупці вимагатимуть більше товарів, ніж вироблятимуть фірми.

В іншому разі, якщо національний дохід збільшиться, то зросте сукупний попит, але на величину меншу ніж зростання національного доходу. Деяка час­тина додаткового доходу піде в заощадження, ще якась частина - урядові у вигляді податків. А це означає, що ділові підприємства вироблятимуть товарів та послуг більше, ніж планується закупити. Сукупний попит буде не здатний пере­крити сукупну пропозицію, стверджує Кейнс. Така ситуація свідчитиме про пе­ренасичення ринку товарів та послуг, про затоварення і сигналізуватиме про необхідність скорочення обсягів виробництва. Цей процес, в свою чергу, супро­воджуватиметься безробіттям, неповним використанням обладнання, а в окре­мих випадках - тимчасовим скороченням, або остаточним припиненням виробничої діяльності окремих підприємств. Спад виробництва триватиме доти, доки значення сукупного попиту не буде збалансовано із сукупною пропозицією. Отже, саме недостатнім попитом Кейнс пояснює циклічний характер виробни­чою процесу.

Основним стратегічним напрямом економічної політики держави, згідно з Кейнсом, мас стати підтримка інвестиційної діяльності, сприяння максимально­му перетворенню заощаджень на капіталовкладення.

В своїй економічній програмі дій уряду Дж. М. Кейнс пропонував наступне: В своїх діях уряд повинен здійснити ряд заходів, спрямованих на підтримку су­купного попиту, і зокрема сукупного споживання, на високому рівні. Для цього необхідно:

  • ввести систему соціальної допомоги людям з низьким рівнем доходу; організувати систему грошової допомоги безробітним;

  • розробити спеціальні програми перекваліфікації та перепідготовки робітни­ків;

  • створити систему суспільних робіт, при якій держава могла б створити тим­часові робочі місця для безробітних;

  • держава повинна проводити політику, спрямовану на створення і підтримання умов повної зайнятості населення країни;

  • уряд повинен створити і розвивати систему державних закупок продукції, виробленої приватними підприємствами. Зростання державних закупок приведе до збільшення сукупного попиту;

  • оскільки зростання державних витрат може призвести до дефіциту державно­го бюджету, то наростання такого дефіциту цілком допустиме за умови збіль­шення попиту й зростання виробництва;

  • уряд повинен проводити гнучку податкову політику, і маніпулювати податка­ми в залежності від стану економіки країни. При цьому Кейнс виступив за про­гресивні податки, коли норма оподаткування зростає разом із зростанням дохо­дів;

  • оскільки дуже важливим є перетворення збережень в інвестиції, Кейнс вважав за потрібне створити всі умови для надійного функціонування банківської сис­теми країни. Він запропонував ввести систему страхування банківських вкла­день, щоб зменшити ризик втрат вкладів для вкладників.

Кейнсіанство зайняло провідне місце в політекономії багатьох країн розви­нутого капіталізму, особливо в США і Англії, і тривалий час зберігало свої по­зиції. Теорії, що виникли як результат дальшого розвитку теорії Кейнса, назива­ють кейнсіанством.

Характерною рисою економічних теорій післякейнсіанського періоду є те, що у поясненні найважливіших економічних проблем в них чільне місце надається інвестиціям. Послідовники Кейнса виходять з того, що причина циклічності, а водночас і причина періодичних криз та безробіття полягає у ко­ливаннях динаміки інвестицій.

Західні теоретики надають капіталовкладенням властивість своєрідної незалежної змінної, від якої залежать інші змінні.

Поруч з неокейнсіанством виникла стокгольмська школа, її представники: Г.Мюрдаль (1898 - 1987рр.), Б.Улін (1899 - 1979рр.), Н.Лундберг (1902 - 1997рр.) висували ідеї, аналогічні висновкам Кейнса. Так само як і Кейнс, шведські економісти були впевнені, що існує ефективний спосіб розв'язання ос­новних проблем економіки. Суть його полягає в тому, що держава повинна втру­чатися в господарське життя і проводити активну економічну політику з метою ліквідації розривів безробіття та інфляції. Основним об'єктом інфляції державно­го втручання є сукупний обсяг попиту.

Іншим прикладом поширення ідей кейнсіанства є програмування капіталістичної економіки, індикативне планування, що набуло розвитку у Франції, де після другої світової війни державне регулювання економіки здійснювалося в широких масштабах.

Сучасна економічна наука використовує основні положення кейнсіанської теорії; вони багато в чому визначають її спрямованість, хоча й відбулася певна еволюція в розробках основних ідей сучасних кейнсіанців, які враховують нині­шні тенденції економічного розвитку.