Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції_Історія економіки та економічної думки.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
07.05.2019
Размер:
360.11 Кб
Скачать
    1. Неоінституціоналізм та його особливості

Після другої світової війни відбулось відродження інституціоналізму на дещо інших засадах. Якщо неокласики і кейнсіанці сперечались щодо межі втручання держави в економіку, то інституціоналісти знайшли нові об'єкти дослідження: місця і роль в економічному житті НТР, інформації, влади, політики та ін. З'явилась нова течія: соціальний або індустріально-технологічний інституціоналізм.

Відомим представником цього напряму є Дж. К. Гелбрейт (1909 р.). У своїх працях він розробив концепцію «врівноважувальної сили», пропагував «суспільство добробуту».

Дж.Гелбрейт розробив теорію зрівноважуючих сил в ціноутворенні.

Він показав, що механізм вільного ринкового ціноутворення в сучасних умовах вже не діє. Ціни зрівноважуються в результаті дії двох протилежних тенденцій:

  • монополії та олігополії,які домінують в економіці країни, намагаються завищувати ціни,- з одного боку;

  • антимонопольна політика держави спрямована на зменшення цін,- з іншого боку. В цьому ж напрямі діють профспілки і союзи споживачів, які слідкують за динамікою цін.

Особлива роль в сучасних умовах належить профспілкам, які контролюють ринок праці і також мають монопольне положення на ринку праці.

Дж.Гелбрейт висунув також теорію « конвергенції» двох систем, і пока­зав, що на певному етапі історичного розвитку капіталізм і соціалізм з'єднаються в єдину соціально-економічну систему. При цьому Дж.Гелбрейт вбачав елементи соціалізму в уже існуючій капіталістичній системі: соціаль­ний захист населення, існування безкоштовного медичного обслуговування, безкоштовної освіти. Змінюється і психологія людей: вони стають більш духо­вними і уважними до проблем інших людей, зростає їх соціальна активність.

У працях, опублікованих у 50-х роках ХХ ст. Гелбрейт розглядає техніку як основу економічного прогресу. В його «Новому індустріальному суспільстві» (1967 р.) знайшли найповніше відображення позиції теоретиків «індустріального інституціоналізму». Один з них - Р.Коуз (1910 р.) - американський економіст. Одна з найважливіших заслуг Коуза полягає в тому, що він визначив і запрова­див у науковий обіг таку категорію, як транс акційні витрати (витрати на пошук інформації щодо ціни, попиту, пошуку партнерів, укладання контрактів тощо). Трансакційні витрати - це витрати, що забезпечують перехід прав власності від одних економічних агентів до інших та охорону цих прав. Вони забезпечують трасакцію - угоду про зміну власника продукту ( його продаж ) або надання по­слуг.Трансакційні витрати не пов'язані з процесом створення вартості, вони за­безпечують функціонування ринку, укладання угод.

Економічна теорія прав власності представлена роботами Рональда Коуза звертає увагу на необхідність забезпечення прав власності, не порушуючи при цьому інтересів інших людей.

Кожна економічна діяльність супроводжується не лише прямими, але й зовнішними ефектами, які можуть виступати або як вигоди, або як втрати. Ринок не має механізмів нейтралізації негативних зовнішних ефектів ( забруднення навко­лишнього середовища, викиди в атмосферу забруднюючих речовин, паління і т. ін. ).

Була сформульована так звана « теорема Коуза », згідно з якою проблема зо­внішних ефектів може бути вирішена шляхом узгодження між зацікавленими сторонами на базі співставлення вигоди та витрат. Умовами досягнення такого узгодження виступають:

  1. чітке визначення прав власності;

  2. досить невелика вартість погодження, в якому бере участь невелика група учасників.

Головне - встановити та розмежувати права власності, тобто права володіння та використання, управління та відчуження, права захисту, спадкування та відповідальності, отримання доходів та компенсації.

Не податки, не державний арбітраж, а ринкові відносини та права власності захистять від побічних зовнішних ефектів.

Це знаменувало появу в інституціоналізмі так званого контрактного підходу до теорії інститутів, що зумовило виникнення нової міждисциплінарної науки: поєднання права, економічної теорії та організації.

В 60-х роках ХХ ст. сформувалась теорія суспільного вибору, її автором визнають видатного американського економіста Дж. Б'юкенена (1919 р.). Він опублікував багато праць на цю тему, зокрема «Формула згоди» (1962р.), «Теорія суспільного вибору» (1972 р.).В основу теорії суспільного вибору по­кладено ідею виявлення взаємозалежності політичних і економічних явищ, за­стосування економічних методів до вивчення політичних процесів ( вибори ор­ганів державної влади ). Б'юкенен виходить з припущення, що принцип раціональної економічної поведінки людини може бути застосований у дослідженні будь-якої сфери діяльності, де людина робить вибірку в тому числі і в дослідженні політичних процесів.

Дж.Б'юкенен підкреслює, що і ринкова економіка, і державне регулювання економіки, мають ряд недоліків. Головне - навчити державних чиновників приймати вірні політичні рішення. Але досягти цього досить важко, оскільки кожний політичний кандидат йде на вибори із своїми власними інтересами, і ви­борці не вірять в їх щирість та правдивість. В результаті формується певний ри­нок політичних ідей, на якому кандидати формують пропозицію ідей, а виборці - попит на ці ідеї.

На політичному ринку йде обмін обіцянок політиків на голоси виборців. Ви­бори будуть ефективними, якщо більшість вибраних політиків будуть відобра­жати інтереси більшості виборців.Таким чином, в основі теорії суспільного ви­бору лежить застосування економічних методів до вивчення політичних проце­сів. Політичні рішення - це вибір альтернативних варіантів. І якщо на ринку лю­ди обмінюють один товар на інший, то в політиці - сплачують податки в обмін на суспільні блага. Але це не досить раціональний обмін, оскільки податки пла­тять одні, а блага отримують - інші.Тому держава повинна виконувати лише за­хисні функції, і не брати на себе функції участі в виробничій діяльності. Суспі­льні блага треба перетворити в товари та послуги, які продаються на ринку.

Одним з відомих сучасних представників неоінституціоналізму є Гаррі Беккер. Його відома робота «Злочин та покарання: економічний підхід».

Г.Беккер намагається пояснити такі соціальні явища, як розлучення, злочин­ність, прийняття урядових рішень з позицій аналізу співвідношення вигід та ви­трат. В кожній своїй дії людина співставляє вигоди, які вона отримує, з втрата­ми або затратами, які вона несе.

Так, процес злочинності Г. Беккер пояснює як співвідношення доходів, які сподівається отримати злочинець від своїх злочинних дій, і втрат, які він зможе понести, якщо буде спійманим. Якщо ступінь вірогідності бути спійманим на­багато менша, ніж бути неспійманим, злочинець піде на злочин.При цьому він також враховує альтернативну можливість отримати такий же доход, але іншим шляхом.

Пояснення Г. Беккером розлучень також будується на аналізі співвідношен­ня вигод, які людина має в шлюбі, з втратами, які вона при цьому несе.

Теорії Г. Беккера дуже популярні в наукових та суспільних колах США. Особливе значення має аналіз Беккером необхідності збільшення вкладень в «людський капітал », і перш за все, в сферу освіти.

В книзі «Теорія розподілу часу » Г. Беккер доводить свою тезу про подоро­жчання фактору часу. Із збільшенням доходів людина починає інакше оцінюва­ти свій час. Кожна одиниця часу оцінюється з позиції того, що людина втрачає і що вона при цьому отримує. Якщо отримані вигоди менше втрачених, то час використовується нераціонально.

Усе викладене ще раз підтверджує думку про те, що інституціоналізм не має загальної теоретичної основи. Але водночас його напрямки мають чимало спільних рис. Основні характерні ознаки інституціоналізму:

    1. критичний аналіз ортодоксальних теорій, побудований на розробці аль­тернативних програм;

    2. спроба інтегрувати економічну теорію з іншими суспільними науками - соціологією, психологією, антропологією, юриспруденцією тощо;

    3. намагання вивчати не стільки функціонування системи, скільки її розви­ток (трансформацію капіталізму);

    4. аналіз економічних відносин не з позицій так знаної економічної людини, її розрізнених дій, а з позицій організації суспільства, держави;

    5. намагання посилити суспільний контроль над бізнесом, визнання необхідності втручання держави в економіку.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.