Фінансові джерела санації підприємств

Фінансовими джерелами заходів санаційного плану можуть бути власні кошти підприємства, капітал його власників, кошти кредиторів, інвесторів та держави, фінансова участь персоналу.

У першу чергу, необхідно використовувати внутрішні джерела фінансової санації. За звичай на підприємствах, які опинилися в кризовому стані вичерпані резерви фінансування за рахунок прибутку та амортизації. Втім існує можливість використання таких внутрішніх джерел санації, як реструктуризація активів, заморожування інвестиційних вкладень і зменшення валових витрат виробництва та обігу (у тому числі за рахунок звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації), збільшення виручки від реалізації продукції шляхом стимулювання її збуту. Реструктуризація активів передбачає здійснення таких санаційних заходів: закриття нерентабельних виробництв; продаж або здача в оренду окремих об’єктів основних засобів; реалізація цінних паперів, нематеріальних активів, наднормативних запасів сировини та матеріалів; використання лізингу та зворотного лізингу обладнання; використання у виробництві давальницької сировини замість покупних матеріалів і сировини; рефінансування дебіторської заборгованості за допомогою облікового кредиту, операцій факторингу і форфейтингу, судових позовів до дебіторів стосовно контрактів, які не оплачені в обумовлені строки.

Санація із залученням коштів власників підприємства може здійснюватися такими шляхами: зміна величини статутного капіталу; надання підприємству його власниками позик або безповоротної фінансової допомоги; виконання зобов'язань підприємства його власниками.

Умовою зменшення статутного капіталу є відсутність заперечень із боку кредиторів підприємства. Зменшення статутного капіталу відображається на структурі пасиву балансу, тобто зменшується стаття “Статутний капітал” і відповідно стаття “Непокриті збитки”. Якщо зменшення статутного капіталу відбувається на величину, що перевищує суму балансових збитків, залишок додається до статті “Резервний фонд”. Цей захід санації балансу не призводить до поліпшення платоспроможності та ліквідності підприємства, а іноді навіть погіршує їх у зв’язку з витрачанням коштів на фінансування процедури зміни статутного капіталу.

За звичай зменшення статутного капіталу є першим етапом “двоступінчатої санації”. Санація балансу передує збільшенню статутного капіталу, як правило, за рахунок додаткових внесків інвесторів. Їх залучення за наявності непокритих збитків не тільки проблематично у зв’язку з високим ризиком потенціального банкрутства, але і заборонено законодавством. Здійснення цільових внесків існуючих акціонерів або учасників товариств на покриття збитків можливе тільки за їхньою згодою.

В акціонерних товариствах зміни статутного капіталу відбуваються або шляхом зменшення (збільшення) номінальної вартості акцій, або шляхом зміни їхньої кількості (анулювання частини акцій, додаткова емісія). Акціонерам може бути запропоновано вибір між додатковими внесками для погашення збитків підприємства та анулюванням частини належних йому акцій (альтернативна санація). Перший варіант на відміну від другого позитивно впливає на платоспроможність підприємства. Утім, обидва варіанти призводять до зростання балансового курсу акцій і тому мають однакові фінансові наслідки для власників корпоративних прав.

У певних випадках збільшення статутного капіталу здійснюється за рахунок індексації основних фондів.