Продавець векселя

Векселедавець

2

1

3 4 6 7 8 9 10

Банк, що обліковує

5 . Проведення юридичної та фінансової експертизи векселя

Рис. 7.1. Схема обліку простого векселя: 1. Видача простого векселя;

2. Поставка продукції (виконання робіт, надання послуг); 3. Укладення проекту договору про облік векселів; 4. Подання векселів, які пропонуються до обліку їх реєстру та документів, які характеризують фінансовий стан подавця векселів; 6. Підписання договору про облік векселів у разі позитивного рішення банку; 7. Підписання акта прийому-передачі векселів; 8. Перерахування коштів; 9. Подання векселів; 10. Оплата векселів.

Умовою акцептного кредиту є внесення клієнтом до настання строку погашення векселя певного покриття, як правило у грошовій формі.

Призначення авального кредиту забезпечити виконання зобов’язань клієнта, якщо він не може виконати їх самостійно. Він виступає у формі вексельного поручництва банка за зобов’язаннями клієнта перед третіми особами. На відміну від акцептного кредиту авальний кредит передбачає не солідарну, а субсидіарну (додаткову) відповідальність банку, за якою вимога може бути звернена на нього тільки за невиконання її підприємством-платником. За надання авального кредиту сплачуються комісійні, які визначаються у відсотках від суми поручництва і залежать від строку дії договору авального кредитування, платоспроможності утримувача кредиту, рівня ризику і наданого забезпечення.

Факторинг являє собою придбання банком (фактором) права вимог виконання зобов’язань у грошовій формі за відвантажені товари або надані послуги за умови прийняття на себе ризику виконання таких вимог і прийом платежів. Фактор, як правило, надає постачальникові до 85 % від суми дебіторської заборгованості відразу після відвантаження товару (до настання строку платежу), а решту, за вирахуванням комісійних, після остаточного виконання зобов’язань покупцями. Фактор відшкодовує свої витрати за рахунок наступних надходжень від покупців. Факторингові комісії мають дві складові: комісії безпосередньо за фінансування продавця у річних відсотках та комісії за адміністративне управління дебіторською заборгованістю й страхування ризику неплатежу, які визначаються у відсотках до обороту за факторною угодою.

Розрізняють внутрішній факторинг, коли всі учасники комерційної операції знаходяться у тій самій країні, та зовнішній факторинг, який передбачає, що одна зі сторін факторингової угоди перебуває за кордоном. У класичній формі зовнішнього факторингу, крім покупця, продавця і його банку (експорт-фактор), бере участь банк покупця (імпорт-фактор). У цьому разі факторингова операція здійснюється за схемою, що відображена на рисунку 7.2.

Експортер

. 1