Тема 3. Формування власного капіталу суб’єктів господарювання

1. Власний капітал підприємства, його функції та складові частини. Статутний капітал. Додатковий капітал.

2. Вартість залучення власного капіталу та оптимізація його структури.

3. Початкове формування статутних капіталів підприємств різних форм організації бізнесу.

4. Збільшення статутного капіталу підприємства: цілі, методи та джерела.

5. Зменшення статутного капіталу: основні цілі, методи і порядок проведення.

1. Власний капітал підприємства, його функції та складові частини. Статутний капітал. Додатковий капітал.

Фінансова діяльність підприємства будь-якої організаційно-правової форми розпочинається із формування його власного капіталу, тобто матеріальних, грошових і фінансових вкладень, які достатні для ведення господарської діяльності і створення додаткової вартості.

Згідно з П(С)БО власний капітал підприємства – це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями.

Показник власного капіталу є одним з основних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він – основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Відповідно до П(С)БО розрізняють такі основні складові власного капіталу:

1) статутний капітал – загальна вартість активів, які є внеском власників, учасників капіталу підприємства або виділені державою на правах повного господарського відання;

2) пайовий капітал – це сума пайових внесків членів спілок, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його фінансово-господарської діяльності;

3) додатковий вкладений капітал – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість;

4) інший додатковий капітал – це сума дооцінки неооборотних активів, вартість активів безкоштовно переданих підприємству від інших юридичних та фізичних осіб;

5) резервний капітал – це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок чистого прибутку;

6) нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – це сума прибутку, що реінвестується у виробництві;

7) неоплачений капітал – це сума заборгованості власників за внесками до статутного капіталу;

8) вилучений капітал – це фактична вартість акцій власних емісій, викуплених товариством й уого учасників.

Сутність власного капіталу підприємства проявляється через його функції:

1) функція заснування та введення в дію підприємства – власний капітал у частині статутного є фінансовою основою для запуску в дію нового СГ;

2) функція відповідальності та гарантії – статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства;

3) захисна функція – в той час, як попередня функція характеризує значення власного капіталу та статутного капіталу для кредиторів, захисна функція показує, яке значення має власний капітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства;

4) функція фінансування та забезпечення ліквідності – внесками у власний капітал поряд з необоротними активами та цінними паперами можуть бути і грошові кошти, які можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності та для погашення заборгованості по позичках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та потенціал довгострокового фінансування, з іншого;

5) база для нарахування дивідендів і розподілу майна – одержаний протягом року прибуток або розподідяється та виплачується власникам акцій й вигляді дивідендів, або тезаврується (спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу);

6) функція управління та контролю – згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь в його управлінні. Найвищим органом АТ чи ТОВ є збори учасників товариства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Таким чином, статутний капітал забезпечує право на управління виробничими факторами та майном підприємства;

7) рекламна (репрезентативна) функція – солідний статутний капітал (власний капітал) підприємства створює підгрунтя для довіри до нього не тільки з боку інвесторів, а й з боку постачальників факторів виробництва і споживачів готової продукції.

Для більшості підприємств основним елементом власного капіталу є статутний капітал – це виділені підприємством чи залучені ним на засадах, визначених чинним законодавством, фінансові ресурси, що закріплені за підприємством на правах власності чи повного господарського відання. Порядок і джерела формування капіталу залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує.

Розмір статутного капіталу значною мірою відображає масштаби діяльності підприємства, хоча природно не існує прямого зв’язку між розміром статутних капіталів підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів на них, тому що вони (товари) залежать ще й від таких факторів, як попит, пропозиція, ціна. Певною мірою розмір статутного капіталу впливає на можливості зовнішнього фінансування і ділову репутацію підприємства.

Величина статутного капіталу визначає участь кожного із засновників, учасників і є критерієм визначення частини суми прибутку, яку кожний із них отримує при розподілі.

Початковий розмір статутного капіталу підприємства фіксується в статуті чи установчому договорі, які в обов’язковому порядку подаються до державних органів виконавчої влади під час державної реєстрації. Контролюючі органи (фінансові, податкові), а також банки при взаємовідносинах з підприємством постійно слідкують за розміром його статутного капіталу і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений, тому що мало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного капіталу, але необхідно ще й вжити заходів для того, щоб кошти (майно, н/а) надійшли в розпорядження підприємства реально від всіх юридичних та фізичних осіб, що мають частку в статутному капіталі і є власниками підприємства.

Додатковий капітал – являє собою сукупність всіх інших джерел фінансування і повинен відокремлюватися від статутного капіталу. До нього входять:

• суми нагромаджених амортизаційних відрахувань;

• кошти резервного капіталу;

• фонд виплати дивідендів;

• суми заборгованості учасників по внесках;

• нерозподілений прибуток.

Додатковий капітал формується поступово у процесі діяльності шляхом відрахувань у фонди підприємства певної частини прибутку. Іноді додатковий капітал може набувати значних розмірів порівняно із статутним капіталом, так як поповнення статутного капіталу вимагає випуску додаткового пакету акцій, а також передбачає додаткові витрати щодо перереєстрації в органах державної виконавчої влади.