13. Неокласичне трактування макроекономічної рівноваги
Неокласична модель:
Якщо представити сукупний попит, як суму витрат АЕ = С + І, а сукупну пропозицію, як суму сукупних доходів ЧВП = С + S, то рівновага товарного ринку може бути представлена графіком, де крива сукупної пропозиції вертикальна.
Якщо частина національного продукту заощаджується, то макроекономічна рівновага зберігається, бо всі збереження інвестуються в економіку.
І – попит на інвестиції
S – пропозиція інвестиційних ресурсів
I = S при певній відсотковій ставці.
У періоди економічних спадів макроекономічна рівновага і рівновага товарного ринку не порушуються тому, що при зменшенні сукупного попиту від AD1 до AD2 реагує рівень цін від Р1 до Р2, що можливе завдяки еластичності зарплати в бік пониження.
14. Кейнсіанське трактування макроекономічної рівноваги
Зменшення сукупного попиту не призводить до реакції заг.рівня цін, тому що має місце жорсткість цін, яка через жорсткість з/п хар-ся 3 факторами: Діяльність профспілок; Держава має втручатися через регулювання витрат, встановлює мін.з/п; Контрактна система наймання роб.сили
Кейнс. підхід заперечує саморегулювання економіки на макрорівні, для неї характерним є погляд, що рівновага при повній зайнятості ресурсів є не закономірним, а лише випадковим явищем. Економіці, яка розвивається без втручання держави, характерні відхилення від рівноваги, безробіття та інфляція. Послаблення негативного впливу останніх здійснюється завдяки державі.
Кейнс. підхід заперечує гнучкість з/п і цін, кейнсіанці вважають, що заощадження населення не завжди відповідають інвестиціям підприємців. Рішення про заощадження мотивуються різними чинниками: купівля дорогих речей, оплата житла, забезпечення в старості, дати освіту дітям, на випадок хвороби тощо. Жоден з таких намірів не залежить від ставки процента і тому не пов'язаний безпосередньо з інвестиціями. Рішення про інвестиції також пов'язані не лише із ставкою процента, а залежать часто від норми прибутку та інших факторів. Ринковий механізм сам без втручання держави не в змозі збалансувати економіку, одночасно забезпечуючи повну зайнятість і повне використання засобів виробництва.
Рівновага на ринку, тобто рівність сукупного попиту та сукупної пропозиції може настати і при неповній зайнятості ресурсів, тобто коли обсяг виробництва буде значно нижчим за потенційний, а значна частина робочої сили вимушено незайнята.
15. Грошовий ринок . Ставка процента: види і роль у макроекономічних моделях.
Гр. ринок - елемент фін. ринку, на якому здійснюється купівля-продаж кор/стр. боргових інструментів, строк погашення яких становить не більше 1 року. Компоненти: пр.ставка, гр.маса, попит і пропозиція.
Пр.ставка - плата за право користуватися гр.коштами або це вартість позички або ціна, яку необхідно сплатити за користування грошима.
Види процентних ставок:
1) Номінальна – та, яка не скорегована на інфляцію – це альтернативна вартість накопичення коштів, тобто те, від чого відмовляєшся, володіючи грошима, а не облігаціями.
2) Реальна - характеризує зміну купівельної спроможності певної суми грошей. r = i – π, π = (Р1-Р0)/Р0*100% - темп інфляції
i = π + r – рівняння Фішера – показує, що ном. відс. ставка може змінюватися внаслідок: 1)зміни реал. відс. ставки; 2)зміни темпу інфляції
Роль % ставки у макроекономічних моделях:
1) У відповідності з рівнянням Фішера, збільшення рівня інфляції на 1% призводить до підвищення ном. проц. ставки на 1%. Це співвідношення між рівнем інфляції і ном. проц. ставкою має назву ефекту Фішера. Коли позичальник і кредитор обумовлюють ном. проц. ставку, вони не знають, яким насправді буде рівень інфляції. Тому розрізняють два види реальної процентної ставки: - реальна проц. ставка, яку позичальник і кредитор очікують на момент укладання угоди, наз. ex ante реальною процентною ставкою; - фактична реальна проц. ставка наз. реальною процентною ставкою.
2) Підвищення проц. ставки знижує рівень планових інвестицій і приватного споживання, що частково зменшує рівень доходу. Стимулювальна бюдж.-податкова політика зсуває криву IS праворуч вгору вздовж кривої LM і призводить до зростання проц. ставки та рівня доходів. Але внаслідок зростання проц. ставки відбувається витіснення інвестицій: мультиплікатор держ. видатків та податковий мультиплікатор повністю "спрацювати" не можуть. Спричинене зростанням ставки процента зменшення планових інвестицій, яке частково елімінує вплив стимулювальної бюдж.-податкової політики на економіку, отримало назву ефекту витіснення.