16. Розмір, структура і регулювання грошової пропозиції. Агрегати грошової маси в Україні

Наявність усіх грошей в економіці наз. грошова пропозиція. При моделюванні вона є екзогенною величиною і визначається центральним банком держави.

МV=PY -> MS ≈ PY / V; Р = Y_ном/Y_реал

Пропозиція грошей подається у двох формах: Грошової бази (МВ) і Грошової маси (М).

Грошова база (високоефективні, сильні гроші) – гроші, які перебувають під безперервним контролем ЦБ. В них включаються готівкові гроші, що випущені ЦБ_ом, та резерви банківської системи: МВ = С + R, C = M₀ – готівкові кошти, R – резерви.

Грошова база НБУ на практиці має крім банк. депозитів, які є резервами банк. системи, також депозити інших секторів економіки.

Якщо грошова база явяляє собою по суті кошти ЦБ, то грошова маса охоплює кошти комерційних банків у формі депозитів, які мають різний строк у національній та іноземній валюті: М = С + D , де М = М₁ – визначає обсяг грошової пропозиції, який зорієнтований на номінальний обсяг виробництва. На практиці структуру грошової маси утворюють більш диференційовані агрегати:

М₀ = готівка (гроші поза банками);

М₁ = М₀ + переказні депозити у національній валюті;

М₂ = М₁ + інші строкові депозити у національній валюті + іноземні кошти;

М₃ = М₂ + цінні папери власного боргу.

Між грошовою масою та грошовою базою існує тісний взаємозв'язок – грошовий мультиплікатор – показує співвідношення між грошовою масою M₁ і грошовою базою MB: MULTm = M/MB, MULTm = (C+D)/(C+R)

Чим більше його значення, тим більш регульованішою є грошова пропозиція – ЦБ достатньо зробити незначні зміни грошової бази, щоб в результаті істотно змінилась грошова маса, що і використовується в процесі реалізації монетарної політики:

(C+D)/(C+R) ÷ D = (c+1)/(c+rr)

c – коефіцієнт депонування - показує співвідношення готівки та депозитів у складі грошової маси М₁. З його зростанням збільшується величина грошового мультиплікатора, а отже і можливість ЦБ впливати на обсяг грошової маси/

rr – коефіцієнт резервування - свідчить, що є певна частка банківських депозитів, які розміщені на рахунках у ЦБ. можна прирівняти до норми обов’язкових резервів (tr).

Норма резервування: rr = RR/D, RR – обсяг обов’язкових резервів банків, розміщена на рахунках у ЦБ.

Норма обов’язкових резервів встановлюється ЦБ_ом і підлягає виконанню всіма банк. установами. При її підвищенні зростає грошова база і зменшується значення грошового мультиплікатора.

∆Д – початковий приріст депозитів призводить до зміни сукупних резервів

∆ER – надлишкові резерви – залишок від норми резервування -> на їх суму можуть бути видані кредити

Крива пропозиції грошей:

М – номінальні гроші, М/Р - реальні касові залишки

Обсяг грошової маси не реагує на зміну проц. ставки, так як MS = PY/V -> проц. ставки немає, тому вона не впливає.

17. Попит на гроші і його різновиди. Пастка ліквідності

це запаси грошових активів, якими бажають володіти економічні суб’єкти в кожний даний період часу. Попит на гроші проявляють всі 4 суб’єкти грошового ринку.

Розрізняють 3 основні теорії попиту на гроші:

1. Уподобання ліквідності Кейнса. Де обсяг попиту на гроші визначається схильністю економічних суб’єктів до тримання певної кількості грошей у ліквідній формі;

2. Теорія портфельного вибору Фрідмена – це частка грошей у портфелях фінансових активів, яка визначається як зважена величина між ліквідністю, прибутковістю та ризиком.

3. Теорія стоптаних черевиків Баумоля–Тобіна. Згідно даної теорії, кількість грошей, які тримають на руках суб’єкти економіки, визначається транзакційними витратами на переведення грошей із безготівкової форми у готівкову.

Основа сучасної грошової теорії - так званий портфельний підхід (теорія портфельного вибору), який розглядає економічного агента у певний момент часу, коли він володіє певним фондом багатства (портфелем активів) і приймає рішення щодо його розподілу між різними видами активів з метою максимізувати прибуток і мінімізувати ризик. Портфель складається з різноманітних активів - акції, облігації, нерухомість, гроші та ін. Попит на гроші визначається тим, яку частку портфеля своїх активів економічний аґент прагне тримати у ліквідній формі, тобто у вигляді грошей.

Кейнс визначав три основні мотиви попиту на гроші:

1. Транзакційний попит – суб’єкти тримають кошти для здійснення покупки-продажу товарів.

2. Мотив обережності (передбачливості) – гроші потрібні для їх нагромадження з метою покупок товарів, послуг в майбутньому. Дає інформацію, що можуть трапитися непередбачливі витрати. Не залежить від процентної ставки, а залежить від доходу. Він включається в трансакційний.

3. Спекулятивний мотив – гроші потрібні для здійснення операцій з цінними паперами на фондовому ринку.

Відповідно можна виділити наступні види грошового попиту:Транзакційний попит; Спекулятивний попит; Сукупний попит; Сукупний реальний попит на гроші (Реальні касові залишки)

Транзакційний попит на гроші, тобто це ті гроші, які виступають посередником операцій купівлі-продажу. Ця частина залежить: виходячи з рівняння MV=PY, M/P = Y/V, де M/P - реальні касові залишки, слідує, що чинником реального попиту на гроші є величина реального доходу Y. Обсяг трансакційного попиту не залежить від процентної ставки(графік).

С пекулятивний попит - суб’єкти економіки тримають частину коштів для заощаджень та придбання цінних паперів і інших фінансових активів.

Між обсягом спекулятивного попиту та відсотковою ставкою існує обернений зв'язок. Його можна пояснити за допомогою порівняння властивостей готівкових коштів та консолей (безстрокові державні облігації з фіксованим доходом), які є альтернативою для грошей.

ВР = ВУ/r*100%, r = ВУ/ВР*100%, ВP – ринкова ціна облігації, BY – фіксований дохід (дохідність), r – відсоткова ставка доходу.

Загальний (сукупний) попит на гроші.

MD = MD_t+MD_a

Реальний грошовий попит (реальні касові залишки) – потреба в грошовій масі, викликана зміною реального продукту та реальної процентної ставки.

, - трансакційний, - спекулятивний

Сучасна економічна теорія свідчить, що існує єдиний трансакційний попит, який залежить від процентної ставки. Нехай попит на гроші нескінченно чутливий до рівня процентної ставки. За цих умов крива LM стає горизонтальною.

У цьому випадку процентна ставка знаходиться на такому низькому рівні, за якого гроші практично втрачають альтернативну вартість. Тому за збільшення пропозиції грошей економічні суб’єкти не виявляють бажання вкладати гроші в альтернативні активи(акції, облігації тощо), а віддають перевагу ліквідності, тобто зберіганню свого багатства у формі готівкових грошей. Таку ситуацію називають пасткою ліквідності. На графіку показано криву LM з двома відрізками: один із додатним нахилом, що відповідає нормальним умовам, інший – горизонтальна лінія, що відповідає пастці ліквідності. Незважаючи на переміщення кривої LM вправо від положення LM₁ до положення LM₂, точка її перетину з кривою IS не змінює місце свого розташування, оскільки знаходиться на горизонтальному відрізку кривої LM. Отже, коли виникає пастка ліквідності, монетарна експансія є неефективною, оскільки вона не здатна вплинути ні на процентну ставку, ні на дохід. Натомість фіскальна експансія справляє великий вплив на дохід. Про це свідчить переміщення кривої IS від положення IS₁ у положення IS₂, що збільшує дохід від Y₁ до Y₂ за незмінної процентної ставки.