- •1. Макроекономіка. Предмет і особливості методології макроекономічної теорії. Об’єкт та суб’єкти макроекономічного аналізу
- •2. Збалансованість ек. Кругообігу, як передумова рівноваги ек-ки
- •3. Система нац. Рахунків; порівняння з системою балансів народного господарства
- •4.Особливості обчислення ввп як показника снр. Показник валового національного продукту (внп). Показник валового національного використовуваного доходу (внвд)
- •5. Методи обчислення ввп
- •6. Показники системи національних рахунків, що розраховують на основі ввп
- •7. Заг. Рівень цін. Номінальний і реальний обсяг вир-ва. Використання індексів для аналізу динаміки заг. Рівня цін. Порівняльний аналіз індексів.
- •8. Рівень зайнятості населення і його показники. Потенційний і фактичний обсяг виробництва
- •9.Ринок праці та його моделі.
- •11. Товарний ринок. Модель сукупного попиту. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту
- •12. Модель сукупної пропозиції. Цінові та нецінові чинники сукупної пропозиції. Рівновага товарного ринку. Механізм дії ефекта Храповика
- •13. Неокласичне трактування макроекономічної рівноваги
- •14. Кейнсіанське трактування макроекономічної рівноваги
- •16. Розмір, структура і регулювання грошової пропозиції. Агрегати грошової маси в Україні
- •17. Попит на гроші і його різновиди. Пастка ліквідності
- •18. Теорія портфельного вибору
- •19. Теорія переваг ліквідності
- •20. Рівновага грошового ринку та чинники, що її визначають
- •21. Інфляція: умови виникнення. Типологія інфляції. Вимірювання інфляції
- •22. Інфляція попиту
- •23. Інфляція витрат
- •24. Інфляційна спіраль
- •26. Стагфляція в теоріях сучасних шкіл макроекономіки
- •27. Наслідки інфляції
- •28. Антиінфляційне регулювання
- •29. Формування доходів домогосподарств
- •30. Розподіл сук. Доходу сусп-ва. Показники вимірювання нерівності розподілу доходу. Крива Лоренца
- •31. Взаємо зв'язок доходу, споживання і заощаджень. Функції заощаджень і споживання та їх аналіз
- •32. Інвестиції. Чинники, що визначають динаміку інвестицій
- •33. Інвестиційна ф-ія: кейнсіанський підхід
- •34. Інвестиційна функція: класичний підхід
- •35. Макроек. Рівновага в моделі «доходи-витрати». Кейнс. Хрест. Сутність інфляц. Та дефляц. Розривів. Мультиплікатор інвестицій
- •36. Подвійна рівновага товарного і грошового ринку
- •37. Роль держави в економічному кругообігу
- •38. Державні видатки. Податки та їх загальна характеристика. Система оподатковування та її ефективність. Крива Лаффера
- •39. Види бюджетно-податкової політики. Вплив податків на доходи бюджету.
- •40. Проблеми практичної реалізації фіскальної політики. Сутність ефекту витіснення
- •41. Фіскальна політика в моделях аd-as і «доходи-витрати»
- •42. Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування
- •43. Державний борг: причини виникнення та збільшення; обслуговування; вплив на економіку
- •44. Монетарна політика: цілі та види
- •46. Об'єкти регулювання монетарної політики
- •47. Монетарна політика в основних макроекономічних моделях
- •48. Переваги та недоліки монетарної політики
- •49. Відкрита економіка. Платіжний баланс. Основне рівняння платіжного балансу
- •50. Валютний курс: сутність та типологія
- •51. Модель Манделла-Флемінга – модель малої відкритої економіки
- •52. Макроек. Політика у відкритій економіці за умов гнучкого валютного курсу
- •53. Макроекономічна політика у відкритій економіці за умов фіксованого валютного курсу
- •54.Економічне зростання, його вимірювання і типологія. Чинники економічного зростання
- •55Неокласичні моделі економічного зростання. Модель Солоу.
- •56. Кейнсіанські моделі економічного зростання. Принцип акселератора. Моделі Харрода, Домара.
27. Наслідки інфляції
Інфляція, особливо коли вона досягає рівня галопуючої або гіперінфляції, негативно відбивається на всіх сторонах суспільного життя країни. її першими жертвами стають споживачі, яким доводиться страждати від неминучого падіння якості життя. Це виявляється в найрізноманітніших формах.
Знижуються реальні доходи населення. Це стосується осіб, які отримують фіксовані номінальні доходи (бюджетники, пенсіонери та інші). При зростанні цін їх реальні доходи падають. Реальні доходи зростають у тих осіб, заробітна плата котрих зростає швидше, ніж рівень інфляції. Перші обкладаються інфляційним податком, другі отримують інфляційну субсидію.
Знецінення заощаджень. Якщо інфляція виявляється у безперервному загальному підвищенні цін, то найбільшу втрату мають ті, хто тримає заощадження у вигляді готівки, зберігає їх на банківських рахунках або вкладає в облігації.. За умов інфляції банки можуть зберегти заощадження тільки в тому випадку, коли встановлений ними процент за вкладами дещо перевищує поточний темп зростання цін.
Зменшення купівельної спроможності - На зниження життєвого рівня населення країни особливо негативно впливає поєднання інфляції з різким спадом обсягу виробництва
Порушується нормальний розподіл доходів між дебіторами і кредиторами. Від інфляції виграють дебітори, тобто позичальники кредиту, а програють кредитори (ті, хто надають кредит).
Зниження мотивації до трудової та підприємницької діяльності. Організовуючи регулювання ринкової економіки, держава покладається в основному на економічні методи (податок на прибуток, бюджетні субсидії, процент за кредит центрального банку тощо). Об'єктами впливу стають грошові параметри економічної діяльності фірми, споживача, банку - дохід, прибуток, заощадження тощо. Зрозуміло, що таке управління може принести бажані результати тільки в тому випадку, коли грошова система достатньо стійка.
Знижується мотивація до інвестування довгострокових програм.
Прискорюється матеріалізація грошей. Підвищуються ціни на товарно-матеріальні ресурси і нерухомість. Через це домашні господарства і підприємства позбавляються від грошей і вкладають їх в запаси товарно-матеріальних цінностей і нерухомість. Гроші стають «гарячими».
Здійснюється вплив на зайнятість і безробіття.
Знижується мотивація до праці.
28. Антиінфляційне регулювання
Антиінфляційна політика – це комплекс відповідних заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією. Втілення в життя такої політики вимагає від уряду розроблення антиінфляційної програми, яка визначає мету, задачі і шляхи її реалізації, що залежить від стадії інфляційного процесу, його інтенсивності та інших факторів. Так, задачі боротьби з інфляцією або обмеження масштабів інфляційних наслідків різні і потребують прийняття неоднакових методів регулювання.
Антиінфляційна політика більшості країн з розвинутою ринковою економікою має два аспекти - дефляційна політика (регулювання попиту) та політика доходів.
Дефляційна політика включає методи обмеження платоспроможного попиту через фінансовий і кредитно-грошовий механізми. Вона проводиться за умов, коли інфляція спричиняється (переважно) тиском зайвих грошей у каналах обігу.
Щоб зменшити надходження зайвих грошей в обіг, скорочуються витрати державного бюджету, передусім на субсидії підприємствам, соціальні потреби, інфраструктуру, на потреби військово-промислового комплексу. Для вилучення з обігу зайвих грошей, які надійшли туди раніше, широко використовується посилення податкового тиску на доходи. Проте мобілізовані в бюджет через податки кошти можуть знову надходити в обіг у вигляді державних витрат. Щоб цього не трапилося, необхідно реально зменшувати бюджетні витрати, насамперед невиробничого призначення. З метою вилучення частини зайвих грошей часто випускаються державні позики.
Важливим інструментом дефляційної політики є кредитна рестрикція та пряме лімітування (таргетування) випуску готівки в обіг. Підвищуючи дисконтну ставку центрального банку, регулюючи процентні ставки за пасивними й активними операціями комерцій их банків, збільшуючи норму обов'язкових резервів та ін., держава скорочує банківське кредитування народного господарства і стримує тим самим зростання грошової маси та платоспроможного попиту. Практикується пряме державне лімітування зростання кредитних вкладень та готівкової грошової маси в обігу, попередній контроль центрального банку за обгрунтованістю видач комерційними банками позик на великі суми.
Політика дефляції за послідовного і жорсткого її проведення може дати бажаний антиінфляційний ефект, проте реалізація її пов'язана з великими труднощами, оскільки посилює соціальне напруження в суспільстві, загрожує економічною кризою, банкрутством підприємств, зменшенням зайнятості. Тому урядам нерідко доводиться маневрувати, майстерно комбінуючи дефляційні та інфляційні методи.
Другий напрям антиінфляційної політики - політика доходів - передбачає державний контроль за заробітною платою й цінами. Такий контроль може полягати у фіксації зарплати і цін на певному рівні («заморожування»), або встановленні темпів їх зростання в певних межах, найчастіше в межах темпів приросту продуктивності праці. Цей метод широко використовувався в колишньому Рад. Союзі. У країнах Заходу далеко не всі уряди наважувалися застосовувати його, зважаючи на можливі негативні економічні й соціальні наслідки. Адже заморожування цін - це пряме втручання в приватне підприємництво й у сферу ринку, що призводить до деформації його механізму. Першим негативним наслідком цього є товарний дефіцит і розвиток «чорного ринку». Заморожування зарплати спричиняє незадоволення трудящих, посилює соціальне напруження.