50. Валютний курс: сутність та типологія
Валютний курс - своєрідна форма ціни, яка сплачується в нац. грош. одиниці за 1 одиницю іноз. валюти і визначається співвідношенням між нац. грош. одиницями і відповідною іноз. валютою, виходячи насамперед з їхньої купівельної спроможності. Курс валюти складається на валютному ринку.
Пропозиція валюти формується активними операціями платіжного балансу, тобто операціями по кредиту.
Пропорція обміну двох валют наз. двохстороннім валютним курсом.
Усереднене значення індексів двохсторонніх валютних курсів наз. багатостороннім або ефективним валютним курсом.
Визначення валютного курсу наз. котируванням. Розрізняють:
1) Пряме - оцінює одиницю іноз. валюти певною кількістю національної.
2) Обернене - оцінює одиницю національної валюти певною кількістю іноземної.
Попит на валюту формують суб’єкти, що займаються пасивними операціями платіжного балансу (по дебету). Суб’єктами валют. ринку є усі 4 суб’єкти макроек. аналізу.
В залежності від різних критеріїв розрізняють види валютного курсу:
1) Номінальний обмінний курс (е) – відносна ціна двох валют, тобто пропорція обміну однієї валюти на іншу показує скільки ном. грош. одиниць однієї країни можна купити за ном. грош. одиницю іншої країни.
2) Реальний (Е) – визначається з урахуванням купівельної спроможності через коригування на цінову складову: Е = e(Р/Р*), Р – ціна товару або кошика товарів на внутр. ринку у нац. валюті; Р* - ціна товару або кошика тих же товарів на світовому ринку в іноз. валюті.
Якщо Е=е існує паритет купівельної спроможності.
Прямий та обернений курси валюти.
Залежно від ступеня втручання держави:
1) Гнучкі – вільні та регульовані - складаються на валютних ринках під впливом курсової політики з боку держави. Переваги гнучкого полягають у тому, що при ньому автоматично регулюється сальдо платіжного балансу і зберігаються резерви центрального банку.
2) Фіксовані – жорсткі вал. курси – складається на валют. ринку під впливом валют. або курсової політики; твердий курс нац. валюти, за яким уряд офіційно зобов’язаний вільно обмінювати нац. валюту на іноземну і навпаки без обмеження кількості. Перевагою фіксованого курсу є передбачуваність у зовнішній торгівлі.
3) Валютний коридор – це синтез гнучкого і фіксованого валютного курсу, тобто коливання в певних межах.
Недоліки – в умовах дефіциту платіжного балансу виснажуються резерви центрального банку, бо для підтримки курсу на певному рівні центральний банк повинен проводити валютну інтервенцію – збільшувати пропозицію валюти через продаж валютних резервів. При надлишкові валюти ЦБ проводить стерилізацію валютного ринку.
51. Модель Манделла-Флемінга – модель малої відкритої економіки
Модель Мандела-Флемінґа розрахована на аналіз малої відкритої економіки у короткостроковому періоді і є модифікацією моделі IS-LM для цих умов. Вона не належить до найскладніших, але надає хороші можливості для пояснення коливань рівнів доходу та обмінного курсу, аналізу наслідків грошово-кредитної, бюджетної та зовнішньоторговельної політики за різних режимів валютного регулювання.
Модель Мандела-Флемінґа виходить з того, що:
1) ціни у короткостроковому періоді є незмінними;
2) мобільність капіталу абсолютна (жодних перепон на шляху руху капіталу в країну чи за її межі);
3) головною причиною міжнародної мобільності капіталів є різниця в доходності активів різних країн.
4) невеликий масштаб економіки означає нездатність країни впливати на рівень світової процентної ставки, незалежно від кількості та розмірів кредитів, позик тощо.
Модель складається з трьох рівнянь, які описують рівновагу на товарному ринку (крива IS), рівновагу на грошовому ринку (LM), а також умову рівності внутрішньої та світової процентних ставок:
1) Y = C(Y-T) + I(r) + G + NX(e) IS;
2) M/P = L(r,Y) LM;
3) r = r*.
Наведені три рівняння складають модель Мандела-Флемінґа-поясненні короткострокових коливань невеликої відкритої економіки.
Наочніше це зробити графічно. Але у двомірному просторі моделі неможливо показати зв'язок одразу трьох ендогенних величин (доходу, процентної ставки та обмінного курсу), тому будують два графіки, приймаючи у кожному з них одну з величин за незмінну, і аналізують взаємозв'язок двох інших.
Модель Мандела-Флемінґа може бути зображена в системі координат Y-r, аналогічно до моделі IS-LM для закритої економіки, але з новим елементом - горизонтальною лінією, що відображає рівень середньосвітової процентної ставки. Особливим у цьому показі моделі є те, що:
1) положення та рух IS прив'язуються до відповідного рівня обмінного курсу (скажімо, $1=1,7 грн.).
2) всі три криві
перетинаються в одній точці.
Це не випадково і досягається
завдяки адаптації обмінного
курсу.
За таких умов внутрішні
потенційні інвестори
намагатимуться вивезти
капітал у інші країни, де забезпечується вища норма його прибутковості. Для цього їм необхідно перш за все конвертувати національну валюту (наприклад, гривню) в іноземну. Тобто на валютних ринках виникне ситуація зростання пропозиції національної валюти та попиту на іноземну. Це призведе до знецінення внутрішньої валюти, що, в свою чергу, підвищує конкурентоспроможність експортних товарів країни на світових товарних ринках, - NX зростає. Крива IS зсуватиметься праворуч доти, доки обмінний
курс не забезпечить відповідність
національної процентної ставки світовій.
Тобто
рівноваги буде досягнуто саме в точці
перетину кривої LM зі світовою
процентною ставкою та кривою IS,
котра підходить до цієї точки
внаслідок змін обмінного курсу.