- •1. Макроекономіка. Предмет і особливості методології макроекономічної теорії. Об’єкт та суб’єкти макроекономічного аналізу
- •2. Збалансованість ек. Кругообігу, як передумова рівноваги ек-ки
- •3. Система нац. Рахунків; порівняння з системою балансів народного господарства
- •4.Особливості обчислення ввп як показника снр. Показник валового національного продукту (внп). Показник валового національного використовуваного доходу (внвд)
- •5. Методи обчислення ввп
- •6. Показники системи національних рахунків, що розраховують на основі ввп
- •7. Заг. Рівень цін. Номінальний і реальний обсяг вир-ва. Використання індексів для аналізу динаміки заг. Рівня цін. Порівняльний аналіз індексів.
- •8. Рівень зайнятості населення і його показники. Потенційний і фактичний обсяг виробництва
- •9.Ринок праці та його моделі.
- •11. Товарний ринок. Модель сукупного попиту. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту
- •12. Модель сукупної пропозиції. Цінові та нецінові чинники сукупної пропозиції. Рівновага товарного ринку. Механізм дії ефекта Храповика
- •13. Неокласичне трактування макроекономічної рівноваги
- •14. Кейнсіанське трактування макроекономічної рівноваги
- •16. Розмір, структура і регулювання грошової пропозиції. Агрегати грошової маси в Україні
- •17. Попит на гроші і його різновиди. Пастка ліквідності
- •18. Теорія портфельного вибору
- •19. Теорія переваг ліквідності
- •20. Рівновага грошового ринку та чинники, що її визначають
- •21. Інфляція: умови виникнення. Типологія інфляції. Вимірювання інфляції
- •22. Інфляція попиту
- •23. Інфляція витрат
- •24. Інфляційна спіраль
- •26. Стагфляція в теоріях сучасних шкіл макроекономіки
- •27. Наслідки інфляції
- •28. Антиінфляційне регулювання
- •29. Формування доходів домогосподарств
- •30. Розподіл сук. Доходу сусп-ва. Показники вимірювання нерівності розподілу доходу. Крива Лоренца
- •31. Взаємо зв'язок доходу, споживання і заощаджень. Функції заощаджень і споживання та їх аналіз
- •32. Інвестиції. Чинники, що визначають динаміку інвестицій
- •33. Інвестиційна ф-ія: кейнсіанський підхід
- •34. Інвестиційна функція: класичний підхід
- •35. Макроек. Рівновага в моделі «доходи-витрати». Кейнс. Хрест. Сутність інфляц. Та дефляц. Розривів. Мультиплікатор інвестицій
- •36. Подвійна рівновага товарного і грошового ринку
- •37. Роль держави в економічному кругообігу
- •38. Державні видатки. Податки та їх загальна характеристика. Система оподатковування та її ефективність. Крива Лаффера
- •39. Види бюджетно-податкової політики. Вплив податків на доходи бюджету.
- •40. Проблеми практичної реалізації фіскальної політики. Сутність ефекту витіснення
- •41. Фіскальна політика в моделях аd-as і «доходи-витрати»
- •42. Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування
- •43. Державний борг: причини виникнення та збільшення; обслуговування; вплив на економіку
- •44. Монетарна політика: цілі та види
- •46. Об'єкти регулювання монетарної політики
- •47. Монетарна політика в основних макроекономічних моделях
- •48. Переваги та недоліки монетарної політики
- •49. Відкрита економіка. Платіжний баланс. Основне рівняння платіжного балансу
- •50. Валютний курс: сутність та типологія
- •51. Модель Манделла-Флемінга – модель малої відкритої економіки
- •52. Макроек. Політика у відкритій економіці за умов гнучкого валютного курсу
- •53. Макроекономічна політика у відкритій економіці за умов фіксованого валютного курсу
- •54.Економічне зростання, його вимірювання і типологія. Чинники економічного зростання
- •55Неокласичні моделі економічного зростання. Модель Солоу.
- •56. Кейнсіанські моделі економічного зростання. Принцип акселератора. Моделі Харрода, Домара.
44. Монетарна політика: цілі та види
Держ.регулювання ринку грошей здійснює ЦБ за допомогою монетарної політики. Монетарна політика впливає на обсяг і структуру виробництва, заг.рівень цін, інвестицій та зайнятості, на стан зовнішньоекон.рівноваги, змінюючи пропозицію грошей в економіці.
Цілі монетарної політики можна розділити на кінцеві (екон.зростання, повна зайнятість, стабільність цін, життєздатний платіжний баланс) та проміжні (процентна ставка, грошова маса, валютний курс).
Використання проміжних цілей дозволяє узгодити кінцеві цілі з інструментами монетарної політики. Конкретний вибір проміжного цільового орієнтиру визначається тим, наскільки стало він пов'язаний з кінцевими цілями монетарної політики у конкретній екон. ситуації.
Гнучка монетарна політика - політика ЦБ, за якої проміжною ціллю є фіксація або підтримка процентних ставок на певному рівні. Підвищення попиту на гроші супроводжується зростанням пропозиції грошей. І навпаки, скорочення попиту на гроші веде де зменшення пропозиції грошей, оскільки ЦБ регулює пропозицію грошей таким чином, щоб підтримати номінальну процентну ставку на фіксованому рівні.
Жорстка монетарна політика спрямована на фіксацію або підтримку стабільного обсягу грош. маси в економіці. Зростання попиту на гроші призводить до зростання процентної ставки, а зниження попиту на гроші спричиняє падіння процентної ставки, оскільки ЦБ підтримує пропозицію грошей на певному рівні.
Вибір варіантів монетарної політики залежить від причин зміни попиту на гроші. Якщо зростання попиту на гроші пов'язане насамперед з інфляційним зростанням цін, то найкращою буде жорстка політика, яка стримує зростання грошової маси. Якщо зміна попиту на гроші спричинена нестабільною швидкістю обігу грошей, то для стабілізації грошового ринку пропозиція грошей повинна змінюватися обернено до змін швидкості обігу грошей. У цьому випадку найкращий тип політики - гнучка.
Політика, спрямована на обмеження пропозиції грошей для зниження сукупних витрат і стримування інфляційного тиску в економіці, має назву стримувальної політики, або політики дорогих грошей. Стимулювальна, або політика дешевих грошей - це політика, спрямована на збільшення пропозиції грошей для стимулювання сукупних витрат і зайнятості.
45. Інструменти монетарної політики
В світовій ек. практиці використовуються наступні інструменти монетарної політики:
1) операції на відкритому ринку, тобто на вторинному ринку казначейських цінних паперів;
2) політика облікової ставки, тобто регулювання проценту по позиках комерційних банків у центрального банка;
3) зміна норми обов'язкових резервів.
4) операції на валютному ринку – купівля і продаж іноземної валюти
5) переоблік векселів комерційного банку – скуповуючи або продаючи векселі ЦБ змінює структуру грошової пропозиції
Операції на відкритому ринку. Шляхом покупки чи продажу на відкритому ринку казначейських цінних паперів центральний банк може здійснити або уливання резервів в кредитну систему держави, або вилучити їх звідтіля. Операції на відкритому ринку проводяться центральним банком звичайно спільно з групою дорідних банків і інших фінансово-кредитних закладів.
Банк. облікова ставка. Банки і ощадні інститути, що потребують додаткових резервів для задоволення вимогам Федеральної резервної системи (ФРС) або для поширення обсягу своїх позичок, мають 2 варіанти поводження: одержання резервів шляхом займу та притягнення додаткових вкладів.
Ставка позикового проценту, яку ФРС назначає по позичкам, що надає крізь облікове вікно, називається банківською обліковою ставкою. Вона становить другий інструмент політики, що використається для здійснення контролю за пропозицією грошей. Якщо ФРС вважає необхідним створити сприятливі умови для збільшення обсягу позик крізь облікове вікно ("дисконтних позик"), вона знижує рівень банківської облікової ставки. Як тільки рівень облікової ставки падає нижче ставки проценту по позиках на ринку федеральних фондів, грошові витрати, які спряжені з притягненням коштів шляхом позик крізь облікове вікно, зменшуються у порівнянні з відповідними витратами одержання позичок у інших банків. Звісно, обсяг дисконтних позик при цьому збільшується.
Зміна норми обов'язкових резервів. Зміна норми обов'язкових резервів становить третій інструмент монетарної політики, що може використати ФРС для контролю за пропозицією грошей. Сумарна величина депозитів до затребування визначається по наступній формулі:
Сумарна величина депозитів до запитання = (1\rr) х Заг. величина резервів, де rr - норма обов'язкових резервів. Таким чином, пониження норми обов'язкових резервів збільшить обсяг тієї грошової маси, яку може підтримувати деяка кількість резервів, а підвищення цієї норми скоротить кількість доларів грошової маси, що приходиться на деяку надану кількість резервів.
Хоч зміна норми обов'язкових резервів ніколи не використалася для цілей поточного контролю за пропозицією грошей, ФРС інколи змінювала цю норму.