44. Монетарна політика: цілі та види

Держ.регулювання ринку грошей здійснює ЦБ за допомогою монетарної політики. Монетарна політика впливає на обсяг і структуру виробництва, заг.рівень цін, інвестицій та зайнятості, на стан зовнішньоекон.рівноваги, змінюючи пропозицію грошей в економіці.

Цілі монетарної політики можна розділити на кінцеві (екон.зростання, повна зайнятість, стабільність цін, життєздатний платіжний баланс) та проміжні (процентна ставка, грошова маса, валютний курс).

Використання проміжних цілей дозволяє узгодити кінцеві цілі з інструментами монетарної політики. Конкретний вибір проміжного цільового орієнтиру визначається тим, наскільки стало він пов'язаний з кінцевими цілями монетарної політики у конкретній екон. ситуації.

Гнучка монетарна політика - політика ЦБ, за якої проміжною ціллю є фіксація або підтримка процентних ставок на певному рівні. Підвищення попиту на гроші супроводжується зростанням пропозиції грошей. І навпаки, скорочення попиту на гроші веде де зменшення пропозиції грошей, оскільки ЦБ регулює пропозицію грошей таким чином, щоб підтримати номінальну процентну ставку на фіксованому рівні.

Жорстка монетарна політика спрямована на фіксацію або підтримку стабільного обсягу грош. маси в економіці. Зростання попиту на гроші призводить до зростання процентної ставки, а зниження попиту на гроші спричиняє падіння процентної ставки, оскільки ЦБ підтримує пропозицію грошей на певному рівні.

Вибір варіантів монетарної політики залежить від причин зміни попиту на гроші. Якщо зростання попиту на гроші пов'язане насамперед з інфляційним зростанням цін, то найкращою буде жорстка політика, яка стримує зростання грошової маси. Якщо зміна попиту на гроші спричинена нестабільною швидкістю обігу грошей, то для стабілізації грошового ринку пропозиція грошей повинна змінюватися обернено до змін швидкості обігу грошей. У цьому випадку найкращий тип політики - гнучка.

Політика, спрямована на обмеження пропозиції грошей для зниження сукупних витрат і стримування інфляційного тиску в економіці, має назву стримувальної політики, або політики дорогих грошей. Стимулювальна, або політика дешевих грошей - це політика, спрямована на збільшення пропозиції грошей для стимулювання сукупних витрат і зайнятості.

45. Інструменти монетарної політики

В світовій ек. практиці використовуються наступні інструменти монетарної політики:

1) операції на відкритому ринку, тобто на вторинному ринку казначейських цінних паперів;

2) політика облікової ставки, тобто регулювання проценту по позиках комерційних банків у центрального банка;

3) зміна норми обов'язкових резервів.

4) операції на валютному ринку – купівля і продаж іноземної валюти

5) переоблік векселів комерційного банку – скуповуючи або продаючи векселі ЦБ змінює структуру грошової пропозиції

Операції на відкритому ринку. Шляхом покупки чи продажу на відкритому ринку казначейських цінних паперів центральний банк може здійснити або уливання резервів в кредитну систему держави, або вилучити їх звідтіля. Операції на відкритому ринку проводяться центральним банком звичайно спільно з групою дорідних банків і інших фінансово-кредитних закладів.

Банк. облікова ставка. Банки і ощадні інститути, що потребують додаткових резервів для задоволення вимогам Федеральної резервної системи (ФРС) або для поширення обсягу своїх позичок, мають 2 варіанти поводження: одержання резервів шляхом займу та притягнення додаткових вкладів.

Ставка позикового проценту, яку ФРС назначає по позичкам, що надає крізь облікове вікно, називається банківською обліковою ставкою. Вона становить другий інструмент політики, що використається для здійснення контролю за пропозицією грошей. Якщо ФРС вважає необхідним створити сприятливі умови для збільшення обсягу позик крізь облікове вікно ("дисконтних позик"), вона знижує рівень банківської облікової ставки. Як тільки рівень облікової ставки падає нижче ставки проценту по позиках на ринку федеральних фондів, грошові витрати, які спряжені з притягненням коштів шляхом позик крізь облікове вікно, зменшуються у порівнянні з відповідними витратами одержання позичок у інших банків. Звісно, обсяг дисконтних позик при цьому збільшується.

Зміна норми обов'язкових резервів. Зміна норми обов'язкових резервів становить третій інструмент монетарної політики, що може використати ФРС для контролю за пропозицією грошей. Сумарна величина депозитів до затребування визначається по наступній формулі:

Сумарна величина депозитів до запитання = (1\rr) х Заг. величина резервів, де rr - норма обов'язкових резервів. Таким чином, пониження норми обов'язкових резервів збільшить обсяг тієї грошової маси, яку може підтримувати деяка кількість резервів, а підвищення цієї норми скоротить кількість доларів грошової маси, що приходиться на деяку надану кількість резервів.

Хоч зміна норми обов'язкових резервів ніколи не використалася для цілей поточного контролю за пропозицією грошей, ФРС інколи змінювала цю норму.