53. Макроекономічна політика у відкритій економіці за умов фіксованого валютного курсу
Розглянемо дію ек. заходів в умовах фіксованого курсу.
Бюджетна політика. Припустімо, що уряд намагається стимулювати економічну діяльність у країні шляхом збільшення державних видатків та скорочення податків. На графіку такі заходи будуть відповідати зміщенню кривої IS* праворуч (мал. 13.7). Збільшення попиту на гроші призведе до зростання процентної ставки вище середньосвітового рівня, а отже, притоку капіталу в країну. Курс національної валюти має тенденцію до зростання. Щоб утримати обмінний курс на проголошеному рівні, центральний банк буде скуповувати іноземну валюту і тим самим збільшувати грошову масу в обігу (M↑) Тобто LM*також зсувається праворуч, підкріплюючи позитивні наслідки дії бюджетної експансії: сукупні доходи зростають, резерви іноземної валюти поповнюються. Нова рівновага на товарних і грошових ринках встановиться на тому ж рівні фіксованого курсу і процентної ставки, але при вищому рівні виробництва і доходів.
Грошова політика. Застосування грошової національної політики в умовах, коли країна внаслідок фіксованості валютних курсів тісно зв'язана зі світовою грошовою системою, досить ускладнене. Розглянемо простий приклад: уряд невеликої відкритої економіки намагається використовувати важелі монетарної експансії задля стимулювання випуску. Для цього, наприклад, скуповує облігації у населення і/або знижує норматив резервних відрахувань - тобто збільшує пропозицію реальних грошей в економіці (M/P↑) Згідно з цим, крива LM* у моделі Мандела-Флемінґа рухається праворуч, викликаючи зниження курсу національної валюти і внутрішньої процентної ставки (мал. 13.8).
Капітал потече з даної економіки за кордон, підвищуючи попит на іноземну валюту. Аби підтримати фіксований рівень обмінного курсу, центральний банк змушений продавати долари (іноземну валюту), вилучаючи їх зі своїх резервів. За рахунок цього маса національних грошей в економіці автоматично зменшується. LM* повертається до свого попереднього положення, але йому вже відповідають значно менші резерви іноземної валюти. Доход і курс обміну залишаються незмінними.
Отже, в умовах фіксованості обмінних курсів і абсолютної мобільності капіталу нормальна грошова політика результатів не дає.
54.Економічне зростання, його вимірювання і типологія. Чинники економічного зростання
Економічне зростання – це збільшення реального обсягу вир-ва за певний проміжок часу. Основна проблема теорії економічного зростання полягає у вирішенні того, яким чином можна збільшити об’єм виробничих потужностей або ВНП в умовах повної зайнятості. Екстенсивний тип економічного зростання –у цьому випадку розширення обсягів виробництва відбувається за рахунок трьох факторів: (а) основного капіталу (фондів); (б) робочої сили; (в) матеріальних витрат (природної сировини, матеріалів, енергоносіїв). Це найбільш легкий шлях господарського розвитку. З його допомогою відбувається швидке освоєння природних ресурсів, а також вдається порівняно швидко скоротити або ліквідувати безробіття, забезпечити велику зайнятість робочої сили. Довгострокова орієнтація на переважно екстенсивний шлях зростання випуску продукції приводить до кризових явищ. Інтенсивний тип економічного зростання Його головна ознака – підвищення ефективності виробничих факторів на базі технічного прогресу. Він характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів. Ґрунтується на широкому використанні більш ефективних засобів виробництва, що забезпечується за рахунок застосування більш прогресивної техніки, передових технологій, досягнень науки, підвищення кваліфікації кадрів. Завдяки цим факторам досягається також підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці, ресурсозбереження, поліпшення використання наявної матеріальної бази виробництва. Економічне зростання вимірюється за допомогою показників динаміки(к-тів приросту, зростання…).Основний вимірник ек. зростання є реальний обсяг виробництва за певний період або зростання випуску продукції окремих галузей або секторів економіки на різних товарних групах. Зауваження : при вимірюванні зростання порівнюють реальні показники. Динаміка якості життя в процесі економічного зростання вимірюють зростанням реального ВВП на душу населення. Чинники ек. зростання:1)чинники пропозиції:а) Кількість і якість природних ресурсів країни;б)-//- праці;в)кількість капіталу – середньорічна вартість основних виробничих фондів; якість капіталу - час продуктивності, ступінь фізичного і морального зносу або питома вага активної частини капіталу;г)технології і способи впливу робочої сили і капіталу на предмети праці.2)Чинники попиту - збільшення випуску повинне супроводжуватися відповідним збільшенням платоспроможного попиту.
Крім чинників попиту і пропозиції є ще чинники раціонального розподілу Для найбільш ефективної реалізації зростаючого економічного потенціалу повинно бути забезпечене не тільки повне залучення ресурсів в економічний обіг, але й найбільш ефективна їх утилізація. Здатність для нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції; необхідне також реальне застосування зростаючого об’єму ресурсів і їх розподілення таким чином, щоб отримати максимальну кількість корисної продукції.