1. Макроекономіка. Предмет і особливості методології макроекономічної теорії. Об’єкт та суб’єкти макроекономічного аналізу

Макроек-ка – теор. наука, що вивчає функц-ня великих груп господарюючих суб’єктів і нац. ек-ки вціл. з погляду ринк. механізму і держ. регул-ня

Осн. проблеми макроек. аналізу: ек. зростання і його темпи; ек. цикли і причини їх; рівень зайнятості; заг. рівень цін; нац. обсяг в-ва; проблеми інфляції; роль проц. ставки при встановленні рівноваги на грош. ринку, чи встановленні макроек. рівноваги взагалі.

Предмет макроек-ки – прич.-насл. механізм функц-ня та р-ку нац. ек-ки

Макроек-ка виконує не тільки пізнавальну (позитивну), а й прикладну (нормативну) ф-ю. Позит. ф-я спр. на обґр-ня висновків, які пояснюють суч. стан нац. ек-ки (описує реал. ек. явища та їх взаємозв’язки; що є або може бути), нормат. ф-я спр. на обґр-ня рекомендацій щодо шляхів підвищення еф-ті її функц-ня (розробка теорії функц-ня і р-ку нац. госп-ва; що повинно бути).

Методологія макроек-ки – сук-ть підходів і прийомів пізнання ек. відносин і процесів нарівні ек-ки в ціл.

Ос-ті методології макроек-ки:

1. Макроек-ка застосовує агрегування. Агрегати – об’єднані воєдино однорідні сук-ті (ВВП, сер. рівень цін, ринк. ставка, рівень інфляці,зайн-ті, безр-тя).

2. Макроек-ка використовує моделювання. Модель – спрощений схематичний відбиток ек. дійсності (спрощ. теор. обгрунт-ня осн. зал-тей між ек. змінними). Моделі можуть бути представлені у вигляді графіка, ф-ї або таблиці. При моделюванні застос-ся екзогенні (зовн.) змінні – задані в моделі із-зовні, змінні, які модель бере як дані, зн-ня яких задають до побудови моделі; їх зн-ня вст-ся урядом і Нац. банком (рівень податків, грош. Пр). Ендогенні (внутр.) змінні – величина яких є рез-том розв’язання моделі, тобто задаються всередині моделі і змін-ся під впливом екз. змінних; змінні, які модель намаг-ся пояснити (обсяг в-ва, рівень зайн-ті, інфляції, безр-тя). Метою моделі є з’ясування того, як екз. змінні впливають на енд. змінні (Екз. зм. – Модель – Енд. зм.).

3. В зал. від чинника часу, розрізняють змінні типу «запас» і «потік». Поняття запас викор-ть для вим-ня пок-ка на конкр. момент часу, на певну дату (держ. Борг). Потокові величини хар-ть ек. процес, що відб-ся безперервно і вим-ся в од-цях за певний обмеж. період часу (дефіцит держ. бюджету, об’єм інвестицій, доходи і в-ти споживача, доход, к-ть осіб, які втрачають роботу). Взаєзв’язок: запас = сумі потоків, взятих за певний період; потік = різниці між запасами на поч. і кін. періоду.

4. Макроек-ка застосовує генетичний і функціональний аналіз. Генет. - передбачає вивчення процесів зародження і р-ку об’єкта. Функціон. - передбачає вивчення об’єкта як ел-та с-ми і його функц-ня в ній.

5. Застосування фактолог. аналізу – може утворювати: 1. Прич.-насл. зв'язок, коли подія А цілком визначає подію Б і передує їй в часі; 2. Кореляц. зв’язок – події А та Б взаємообумовлені і відбуваються одночасно. Стійкі та істотні прич.-насл. і кореляц. зв’язки наз. ек. законами.

Об’єкт макроек-ки – ек. с-ма – сук-ть ек. суб’єктів країни, функц-ня (д-ть) яких відб-ся в умовах конкр.-істор. виробничих відносин

Суб’єкти макроек. аналізу:

1) Спож. сектор – сук-ть усіх домогосп-в (макс-ція сук. кор-ті)

2) Підприємн. с. - сук-ть усіх підпр-в і фірм (макс-ція пр-ку)

3) Держ. с. (д-ва) – сук-ть усіх держ. орг-цій та установ (сусп. добробуту – ріст ВВП/душу нас.)

4) Закордон – сук-ть ек. с-м ін. країн світу (сук-ть макроек-к країн, що взаємодіють між собою)