20. Рівновага грошового ринку та чинники, що її визначають

Рівновага на грошовому ринку досягається тоді, коли вся створена банківською системою кількість грошей добровільно тримається «публікою» у вигляді касових залишків, тобто у формі готівки і чекових внесків.

Рівновага грошового ринку встановлюється автоматично за рахунок зміни % ставки. Грошовий ринок дуже ефективний і майже завжди знаходиться в рівновазі, бо на ринку цінних паперів дуже чітко діють дилери, які відстежують зміни % ставок і примушують їх переміщуватися в одному напрямку.

Якщо процентна ставка не відповідає рівноважному рівневі, корекція ситуації на грошовому ринку з метою досягнення рівноваги відбувається за допомогою процентної ставки, зміна рівня якої змушує економічних агентів змінювати структуру портфеля своїх активів.

При низькому рівні процентної ставки виникає надлишковий попит на гроші, який усувається економічними агентами за допомогою продажу облігацій.

При зависокому рівні процентної ставки висока альтернативна вартість зберігання грошей зменшує попит на гроші, і тому, виникає надлишкова пропозиція грошей, яка використовується економічними агентами на купівлю облігацій.

Коливання рівноважних значень процентної ставки пов'язані зі змінами екзогенних змінних грошового ринку: рівня доходу та пропозиції грошей. Зростання рівня доходу підвищує попит на гроші та рівноважну процентну ставку. Підвищення пропозиції грошей, навпаки, спричиняє її зниження.

Рівновага грошового ринку означає збалансований стан грошового попиту та пропозиції.

21. Інфляція: умови виникнення. Типологія інфляції. Вимірювання інфляції

Інфляція – стійка тенденція зростання заг. рівня цін. «Стійка тенденція» означає, що інфляція – це тривалий процес (вплив часу), тобто стійка тенденція (може бути як до збільшення, так і до зменшення). Це дає інформацію для відмінності від стрибка цін. Стрибок цін – це є інформація для кор/стр. періоду.

«Заг. рівень цін» - інфляція не означає зростання всіх цін в економіці. Ціни на окремі товари можуть змінюватися по-різному. Дефляція - процес, протилежний до інфляції - стійка тенденція до зменшення заг. рівня цін. Інфляція хар-рна для товар. ринку.

Інфляція може бути викликана різними чинниками.

1) Внутрішні - 1. Незбалансованість бюджету, що виявляється в його дефіциті або криза державних фінансів; 2. Надмірні військові витрати; 3. Надмірні інвестиції; 4. Необгрунтоване підвищення цін і заробітної платні; 5. Кредитна експансія; 6. Надмірна емісія грошей в наявній і безготівковій формах, збільшення швидкості їх обігу; 7. Інфляційні очікування.

2) Зовнішні - обумовлені зростанням цін на товари, що експортуються і імпортуються, обміном банками національної валюти на іноземну, що викликає потребу в додатковій емісії грошей, світовими кризами.

Як правило, інфляція виникає в тих випадках, коли зростання доходів в суспільстві вище за можливості їх товарного забезпечення. Це торкається не тільки доходів населення, але і доходів підприємств і організацій. Тому як основна причина інфляції можна виділити порушення натурально-вартісної збалансованості, а розширення паперово-грошового обігу - її основні умови.

Типологія інфляції

Залежно від темпу інфляції:

1) Помірна - щорічні темпи знах-ся в межах до 10%. За помірної інфляції зростання цін сприймається ек. суб’єктами як нормальне явище, яке не справляє істотного впливу на їх поведінку. Повзуча: 0–5% за рік.

2) Галопуюча - від 10 до 200% за рік. У разі галопуючої інфляції гроші помітно втрачають купівельну спроможність. Такий рівень інфляції є ознакою ек. нестабільності і свідчить про те, що держ. контроль за інфляцією є неефективним.

3) Гіперінфляція – більше 200% за рік або 50% за місяць протягом 3-х місяців. Гіперінфляція виникає, під впливом надзвичайних подій, зокрема таких як війна, політичний переворот, революційна зміна ек. системи тощо. Гіперінфляція є ознакою того, що держава втратила контроль за фінансовими процесами в країні.

За формами виявлення:

1) Відкрита (цінова) - виражається в безпосередньо спостережуваному, систематичному підвищенні рівня цін;

2) Прихована (пригнічена) - виявляється в товарному дефіциті, що росте, появі “чорного ринку” з непомірно високими цінами при формальній стабільності цін, забезпечуваній централізований (заморожування цін, заробітної платні).

Можлива також комбінація цих двох типів інфляції.

За джерелами виникнення:

1) Iнфляцiя попиту - спостерігається, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, підносячи ціни, щоб зрівноважити попит i пропозицію. Покупці конкурують за обмежену пропозицiю товарiв, що призводить до зростання цiн.

2) Iнфляцiя витрат (пропозицiї) - спостерiгасться в тому випадку, коли збiльшуються витрати на одиницю продукцiї, тобто середнi витрати за даного обсягу виробництва. Збiльшення витрат на одиницю продукцiї в економiцi скорочує прибутки й обсяг продукцiї, який може бути запропонований за iснуючого рiвня цiн. Внаслiдок цього зменшується сукупна пропозицiя товарiв та послуг, що, в свою чергу, пiдвищує рiвень цiн.

За співвідносністю зростання цін по різних товарних групах:

1) Збалансована - ціни підіймаються відносно помірно і одночасно на більшість товарів і послуг. ЦБ підраховує результати середньорічного зростання цін і піднімає процентну ставку.

2) Незбалансована - ціни різних товарів постійно змінюються по відношенню один до одного, причому в різних пропорціях.

Відповідно до критерію очікуваності:

1) Очікувана - та, яка прогнозується на який-небудь період часу, вона передбачена з достатнім ступенем надійності. Така інфляція нерідко є результатом дій уряду.

2) Несподівана - характеризується раптовим стрибком цін, що негативно відображається на податковій системі і системі грошового обігу.

3) Структурна - ціни ростуть на товари, що користуються підвищеним попитом, а на товари, попит на які невеликий, ціни або не знижуються, або знижуються неістотно.

Вимірювання інфляції. Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін, що відображає відношення між сукупною ціною певного набору товарів і послуг, що називається ринковим кошиком, для даного періоду і сукупною ціною ідентичної або подібної групи товарів і послуг у базовому періоді.

Підвищення індексу цін у даному році порівняно з попереднім роком свідчить про інфляцію, а зменшення індексу цін – про дефляцію.

Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін (що є вираженням вартості споживчого кошику по відношенню до певного періоду, %). Темп інфляції для даного року: π = (Р₁-Р₀)/Р₀*100% - темп приросту заг. рівня цін.

Індекс цін - відношення ціни в період t (P_t) до ціни базового періоду (P_b), тобто: I = P_t/P_b*100%. Основні види індекса цін: індекс споживчих цін, індекс цін виробників, дефлятор ВВП.

Річні темпи інфляції (рівень інфляції) відображають зміну інфляції за рік. Річний рівень інфляції використовується для відображення реальної процентної ставки за формулою Фішера: i = r + n, де: n - рівень інфляції, r - реальна процентна ставка, i - номінальна процентна ставка.