120. Прийняття, зміст і значення Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року.

16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, якою було проголошено наміри народу України самостійно вирішувати свою долю. Декларація складається зі вступу (преамбули) та 10 розділів.Через нерішучість і непослідовність більшості народних депутатів Декларації не було надано статусу конституційного акта. У результаті вона могла залишитися планом на майбутнє, набором добрих побажань. Однак та ж обережна більшість погодилася на внесення до Конституції УРСР статті, що проголошувала верховенство законів Української РСР над союзними законами. Цей важливий крок сприяв наповненню Декларації реальним змістом Суверенітет передбачає верховенство, самостійність, повноту й неподільність влади в межах території УкраїниДекларацією визнавалося право української нації на самовизначення, держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом державної влади визнавався народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені. У документі йшлося про принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Генеральний прокурор мав здійснювати контроль над виконанням законів. Територія України проголошувалася недоторканною. Уперше після багаторічного замовчування Декларація визнавала невід'ємні права і свободи людини. Вона складається з 10 розділів. У розділі про економічну самостійність проголошувалося, що «земля, її надра, повітряний простір, водні й інші природні ресурси є власністю українського народу, тобто громадян усіх національностей України». Декларація повинна була забезпечувати національно-культурне відродження українського народу і задовольняти національно-культурні, духовні й мовні потреби українців, що проживають за межами України. Передбачалося створення власних збройних сил. Україна брала зобов'язання не поширювати, не виготовляти й не нарощувати ядерну зброю. Одним із ключових пунктів — «Екологічна безпека» — передбачалося створення національної комісії для радіаційного захисту населення, що було необхідно у зв'язку з аварією на ЧАЕС. Майбутня зовнішня політика України, визначена Декларацією, вбачалася як нейтральна, першочерговим її завданням визначалося забезпечення національних інтересів України. Декларація про державний суверенітет не мала статусу конституційного акту й тому залишилася планом на майбутнє, побажаннями для майбутньої зовнішньої і внутрішньої політики. Історичне значення Декларації про державний суверенітет · Суверенітет офіційно визнано необхідною умовою подальшого розвитку української нації. Визначено основні напрямки досягнення реального суверенітету. · Закладено основи майбутньої незалежності держави, зроблено перший крок на шляху до неї. Незабаром після прийняття Декларації Верховна Рада розглянула заяву В. Івашка і задовольнила його прохання про відставку. 18 липня 1990 р. Головою ВР УРСР було обрано Л. Кравчука. 

121.Акт проголошення незалежності України. Його характеристика історичне значення.

Акт проголошення незалежності України - документ, прийнятий позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року, яким проголошено незалежність України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки. Акт набрав чинності з моменту його схвалення. "За" проголосували 346 депутатів. У тексті Акту проголошення незалежності України йшлося: "Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традиції державотворення на Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошуєнезалежність України та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ". Одночасно із Актом проголошення незалежності була прийнята Постанова про проголошення незалежності, в якій було обумовлено проведення референдуму 1 грудня 1991 року на підтвердження акта проголошення незалежності. 1 грудня 93% населення України висловилися за незалежність. Тоді ж Україну визнали іноземні держави, зокрема: першою 2 грудня 1991 року незалежність України визнала Польща, того ж дня прем'єр-міністр Канади Брайан Малруні заявив, що Канада визнає Україну як незалежну державу, наступного дня було підписано протокол про встановлення міжнародних відносин між Україною та Угорською Республікою і розпочало роботу перше в Україні посольство, 4 грудня Україну визнали Литва та Латвія, 5 грудня — Росія і Болгарія. Загалом протягом першого місяця після референдуму Україну визнало 57 держав світу, за перший рік незалежності - 130 держав.

24 серпня 1991 року було піднято над куполом Верховної Ради синьо-жовтий прапор - прапор України, який під стіни Верховної Ради принесли люди. Тоді ж були прийняті інші доленосні рішення: департизація правоохоронних органів (прокуратура, МВС, дійсне ще тоді КДБ); постановлено підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді; утворити Міністерство оборони; урядові - приступити до створення Збройних Сил, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради, Кабінету міністрів і Національного банку. Також були прийняті інші рішення: перенесення підприємств союзного підпорядкування у повну власність України; Кабінету Міністрів України, правлінню Національного банку України, комісіям Верховної Ради України з питань економічної реформи і управління народним господарством, у питаннях планування і бюджету, фінансів і цін внести пропозиції та приступити до введення грошової одиниці і забезпечення конвертування, та інші рішення. В Постанові від 20 лютого 1992 року Верховної Ради України 24 серпня проголошене Днем незалежності України, державним святом.