56.Суд і розправа в правах малоросійських.

У середині ХVIII ст.(1750-1758)за дорученням гетьмана К.Розумовського кандидат у члени Генерального військового суду Федір Чуйкевич здійснив приватну кодифікацію «Суд і розправа в правах малоросійських».У ньому було систематизовано юридичні норми,які закріплювали права українських магнатів,посадових осіб на землю,маєтки,залежне селянство.

Обстоювалася ідея поновлення шляхетських станових судів в Україні,застосування ними терміну 100-літньої давності на землеволодіння, а також остаточне вирішення справ Генеральним військовим судом без наступного їх перегляду Сенатом.

Хоч ця праця так і не не набула офіційного статку,її застосовували в судовій практиці.

Кодифікаційна робота у другій половині ХVIII ст.мала на меті закріпити економічне і політичне становище української шляхти і водночас відобразити її автономістські позиції.

58. Характеристика судової реформи 1760-1763р.

Період «статутових» судів розпочався в Гетьманщині в результаті судової реформи гетьмана К. Розумовського. З метою піднесення ролі генерального суду, що формально вважався найвищою судовою інстанцією Гетьманщини, і ліквідації тяганини 17 листопада 1760р. було видано гетьманський універсал, за яким у генеральному суді мало бути вже 2 генеральних суддів. Останні разом з десятьма депутатами, які обиралися з гуртку полкової старшини від кожного полку, виносили остаточні рішення ген. суду. Відповідно до надісланого уже з Москви універсалу від 17лютого 1763року гетьман дозволяв полковим канцеляріям і всім чоловікам подавати справи до ген суду, що значно зменшувало кількість судових інстанцій, скасовувалися судові функції Ген канцелярії, а Ген суд ставав найвищим апеляційним органом. Усі ці заходи підвищували престиж Ген суду і водночас сприяли його демократизації, розмежовуванню судової, виконавчої та судової влад.

Найсуттєвіших змін укр. судочинство зазнало наприкінці 1763р, коли на території кожного полку було створено станові шляхетські суди – по 2 земських ( за винятком Ніжинського, на території якого було 3 земських суди- в Ніжнині, батурині, глухові), 2 підкоморських і по 1 гродському суду. Назву останніх запозичено з термінології польської судової системи, що була поширена в Україні до Нац революції сер. 17ст. Водночас Лівобережну Україну було поділено на 20 повітів, де містилися ці судові установи. Сфери діяльності цих судів, що підпорядковувалися Ген. судові, регламентувалися відповідними положеннями Литовського статуту 1588року (він залишався одним із гол джерел укр. права, зокрема, судочинства).

Ф-ції земсього суду зводилися до розгляду справ про: розподіл майна між родичами, боргові зобов’язання, заставні маєтності, оранку чужих земель, втечу слуг тощо. Підкоморський суд розбирав конфлікти між феодалами щодо спірних земель. У гродському суді вирішувалися справи про кримінальні злочини, вчинені представниками шляхетства.

Спеціальним гетьманським розпорядженням чиновникам створених суддів забезпечувалося досить високе становище в старшинській ієрархії. Зокрема, підкоморський суддя ставав другою особою в полку після полковника, за ним йшов земський суддя, а підсумки урівнялися з бунчуковими товаришами. Земські писарі діставали рівного становища з полковниками-осавулами. Усі ці чиновники, вступаючи на посади, приводилися до спеціальних присяг, форму яких було розроблено за вказівкою гетьмана Розумовського. Текст присяги для кожного з них був майже ідентичним: поряд із запевненням служити «вірно і справедливо», судді обіцяли втриматися перед спокусою брати хабарі (опосередковане свідчення тогочасного глибокого ураження корупцією старшинської адміністрації).

Розмежування компетенції між земським, підкоморським і гродськими судами, яке, щоправда, мало здебільшого формальний характер, не відкидало фактів, коли за вирішення судових справ бралися інші органи. Не було чіткості й у визначенні функції новоутворених судів. Неминучі при цьому непорозуміння та зволікання призводили до дедалі частішого втручання у судові справи гетьманського уряду. Останній часто використовував цю обставину для обмеження гетьманської влади вцілому.