68. Селянська реформа та її запровадження в Україні.

Головні засади реформи містилися у «Маніфесті про скасування кріпосного права» та в «Загальному положенні про селян,звільнених від кріпосної залежності», що були затверджені 19 лютого 1861 року. Основні положення: 1)Особисте звільнення селян від поміщицької залежності;2)надання селянам земельних наділів з можливістю викупити їх;3)заборона поміщикам поводитися з селянами як з майном(купувати, дарувати, продавати, обмінювати, одружувати і т.д);4)надання селянам всіх особистих і майнових прав: обирати вільно місце проживання, укладати всі види зобов’язальних угод, безперешкодно займатись підприємництвом, представляти себе в судах, брати участь в діяльності органів самоврядування. Але не все було так гарно, як здається на перший погляд. Селяни не були повністю зрівняні у правах з іншими станами, зокрема паспорт їм вдавали лише на рік. Залишилось принизливе покарання різками. Земельне питання вирішувалось в інтересах поміщиків. Вони залишались власниками землі, яка їм належала. Проте за виконання повинностей поміщики мусили їм надати садибу і польовий наділ. Селяни мали право викупити садибу, а польовий наділ-тільки зі згоди поміщика.Поки вони його не викупили залишались тимчасовозобов’язаними. При визначенні розмірів наділу також керувалися інтересами поміщиків. Для більшості місцевостей України з родючою землею встановлювалися незначні за розміром селянські наділи. У трьох місцевих положеннях, дія яких поширювалася на українські губернії, відбилася специфіка відносин між поміщиками та селянами, що історично склалася в різних районах України. Для губерній Південної України передбачався єдиний, так званий, указний наділ (в різних місцевостях його розмір коливався від 3 до 6,5 десятин на ревізьку душу). Розміри наділів у повітах Харківської губернії складали до 4,5. Якщо дореформений наділ перевищував встановлені норми, поміщик міг відрізати надлишок на свою користь. Селянам виділяли гірші землі, позбавивши їх лісів, луків. Викупна операція також проводилась в інтересах поміщиків, був проведений лихварський несправедливий розрахунок ціни. Звичайно, що селяни не могли відразу сплатити цю суму і держава давала їм позику під 6 % річних(але брали вони в позику 80% від ціни наділу). Позитивною рисою поземельного упорядкування поміщицьких селян Правобережної України було те, що селянам тут надавалося право на одержання повного інвентарного наділу. В тому випадку, якщо фактичний наділ був меншим за інвентарний, селяни могли подавати мировому посереднику клопотання про повернення в їх користування вилученої поміщиками землі. Однак ,по-перше, клопотання приймалися тільки від імені всього сільського товариства; по-друге, була потрібна наявність певних доказів. Загалом 94% сел. Господарств після реформимлаи наділи значно нижчі, ніж необхідно для утримання сім’ї і ведення доцільного господарства. Наслідками було: 1)соціальна диференціація селян;2)збереження поміщицького землеволодіння;3)тимчасовозобов’язаний стан;4)зниження купівельної спроможності селян;5)викупна операція. Але незаперечний позитивний наслідок-скасування кріпосного права- безперечно простежувався.