72. Місцеві судові установи за Статутами 1864 року.

Система місцевих судів( розглядали дрібні цивільні та кримінальні справи, передусім намагались примирити сторони) складалась з двох ланок: 1) дільничний мировий суддя( зазвичай у повіті було декілька дільниць мирового суду); почесний мировий суддя. 2) повітовий з'їзд мирових суддів - апеляційна інстанція для справ, що розглядалися дільничними мировими суддями. Загальною касаційною судовою інстанцією було визначено Сенат. Мирові суди в укр. губерніях створювались на декілька років пізніше ніж в Росії. Суддів у мирових судах обирали повітові земські збори на 3 роки для сільської місцевості, а для міст - обирали міські думи. У губерніях Правобережної України мирові судді призначались царським міністром юстиції. Кандидати на посади мирових суддів мали відповідати певним вимогам: мати високий майновий статус, середню або вищу освіту, стаж роботи не менше 6 років, бути не молодшим 25 років. Перебудову си-ми мирових судів було проведено в кінці 80х років на підставі 'Положення про земських дільничних начальників'. Компетенція дільничних мирових суддів у сільськ. місцевості передавалась земським начальникам, у повітових містах - членам окружного суду, у губерн. містах - міським суддям. всі вони вирішували справи Список кандидатів у мирові судді попередньо санкціонував губернатором. Після виборів мирові судді затверджувалися на посаді Сенатом. Мировим суддям були підсудні незначні кримінальні справи про злочини, за які закон передбачав такі покарання, як догана, зауваження, навіювання, грошові стягнення понад 300 руб., Арешт на строк не більше 3 місяців і увязнення на термін до 1 року . За цивільних справах світовим суддям були підсудні позови на суму не більше 500 руб.

73. Загальні судові установи за Статутами 1864 року.

Систему загальних судів склали: 1) окружні суди ( суд першої інстанції в цив. і крим. справах у межах декількох повітів + розглядав карні і цивільні справи, що не належали до компетенції мирових суддів, однак з їхнього ведення були вилучені справи про злочини, скоєні тими особами, які мали чин вище за титулярного радника. Справи про злочини або проступки, за які були встановлені покарання, пов'язані з позбавленням усіх прав стану або всіх особисто привласнених прав і переваг, слухалися за участю присяжних засідателів.) Окружний суд був органом, що виконував не тільки судові, а й прокурорсько-наглядові, слідчі, нотаріальні ф-ції. Тому він мав у своєму складі слідчих, прокурорів, нотаріусів. найбільш важливі крим. справи виносились на розгляд 12 присяжних засідателів( списки яких складали земські та міські управи за погодженням губернатора)

2) судові палати(одна на декілька губерній, а також орган судового управління + апеляційна інстанція для окружного суду (апеляція з приводу вироку, винесеного судом присяжних, не допускалася) Вони розглядали апеляції на рішення окружних судів, а також діяли як суди першої інстанції у справах про державні та посадові злочини) В Україні було три палати (Київська, Харківська, Одеська)

3) Сенат ( Вищий Касаційний Суд) Верховний і касаційний суд, а також вищий орган суд нагляду, де існувало два касаційних департаменти — цивільний і карний.

При окружних судах і судових палатах знаходилися судові слідчі, судові пристави, прокуратура; крім того, при судових палатах діяла рада присяжних повірених. Судові слідчі проводили попереднє слідство під наглядом прокуратури і підпорядковувалися окружному суду і судовій палаті.

Прокуратура знаходилася при загальних судах і при Сенаті (при окружному суді — прокурор окружного суду і декілька товаришів прокурора, при судовій палаті — прокурор судової палати та його товариші, при касаційних департаментах Сенату — обер-прокурор та його товариші). Вищий нагляд за прокуратурою здійснював генерал-прокурор (з 1802 р. ним був міністр юстиції).

Особливе місце в системі загальних судів посідав Верховний кримінальний суд, що розглядав справи про найбільш важливі державні злочини.