40. Фiлософiя Кисвої-Могилянської академії

У Киево-Могилянськiй академi, заснованiй Петром Могилою (1597-1647), вперше в Укранi фiлософiю викладали окремо вiд теологi. Однак фiлософськi “курси, якi тут читалися, були значною мiрою схоластичними. Хоч це не було повторенням схоластики Заходу, а щвидше використанням на укранському грунтi захiднЫ філософії поеднаннi iз сучасними досягненнями прогресивно науковЫ думки. Значну увагу придiляли вченi Кисво-Могилянськоi академiї проблемi взаемозвязку волi й розуму. Визнаючи свободу волi, вони прiоритетного значення надавали переважно розумову Останнiй, на їхню думку, здiйсшос моральний вплив на волю, даючи й рiзнi варiанти вибору мiж добром i злом. При цьому вони наголошували на необхiдностi гармонiзацiї рацiонального й вольового моментiв у людинi, що сприяло б здiйсненню нею такого житгевого шляху, який привiв би iТ до мети, тобто блага, щастя. Вченi Кисво-МогилянськоУ академi эробили значний внесок у розвиток фiлософi права. Крiм творiв античних авторiв, професора використовували працi Каетана, Молiни, Суареса, Родерiго де Аррiаги, Овiсдо. У текстi лекцiй мiстяться короткi виклади нанчань Коперника, Галiлея, Декарта. Активно розробляли професора Киево-Могилянськ академiТ й етичi-iу тематику. Сенс життя бачився в дiяльнiй боротьбi з пороками i элочинами, в активнiй протидiї поганiй сторонi. Небесне блаженство, утiм, з рахункiв не скидалося, воно вивчалося в теологiчних трактатах, тодi як етика була нацiлена на досягнення людського щастя в земному житгi, зрозумiло, у строгiй вiдповiдностi з вимогами православ’я. Практичне жкггя i моральна позицiя людини, на думку професорiв Киево-Могилянськ академiї, залежать вiд того, наскiльки правильно розумiе вiн свое в загальнiй структурi унiверсума. Звiдси — помiтне посилення рацiонального компонента етичних трактатiв. Сутнiсть людини розумiли як здатнiсть пiзнания, мислення, набуте знания, i саме рацiональне мислевия розцiнювалося як фактор, що визначас якiсi-iу вiдмiннiсть лiодини вiд iнших природних iстот i неживих предметiв. Найвидатнішими її представниками були: Ф Прокопович, І Гізель, С Яворський.

41. Філософія українського Відродження

З розпадом Київської Русi державницьку традицiю українського народу успадкувало Галицько-Волинське кназiвство. Цi суттевi суспiльнополiтичнi змiни вплинули на змiст духовного життя тогочасної України. Духовне буття тогочасного українського суспiльства активно сприйняло iдеї захiдноевропейського Ренесансу та реформацiї, якi сприяли формуваяню засад професiйної української фiлософiї. Вперше в українськiй книжнiй культурi здiйснена спроба теоретичного аналiзу, класифiкацiя наук. Поява перекладної лiтератури українською мовою створювала сприятливi умови для змiцнення тенденцiї до автономiзацiї фiлософських знань, їх виокремлення з-помiж релiгiйних. Визначними представниками філософії цього періоду були Ю. Дрогобич. (розглядав ортодоксальнi догмати християнства звеличував людину, й розум, пiзнавальнi здiбностi), П Русин, С Орiховський-Роксолан, , Григорiя Чуй-Русинта iн. З’явилася мережа культурноосвiтнiх центрiв, найвпливовiшим серед яких був Острозький, Він мав академiю, друкарню i лiтературний гурток, члени якого готували до видання навчальнi посiбники, iншi книги. Це «Азбука» i «Буквар’», «Хронологiя» Андрiя Римшi, «Бiблiя» та iн. Острозька академiя, об’еднала плеяду визначних представникiв української культури: Смотрицький, Лукарис, Фiлалет, Вишенський та iн. Воин розробляли фiлософськi iде ще в контекстi релiгiйно-духовної творчостi, здебiльшого у рiчищi киеворуської фiлософсько традиції. У розвиток укранської фiлософської культури вагомий внесок зробили також братства, що виникли в Укранi в останнiй чвертi ХУI — на початку ХУII ст. як громадськi центри оборони укранської духовної культури вiд стороннiх впливiв. Створюючи розгалужену систему шкiл, вони сприяли широкому розвитку освiти, що сприяло становленню професiйної фiлософiї в Українi. (Львiвське, Київське, у Бережанах, Дубнi, Галичi, Вiнницi, Замостi, Кам‘янцi-Подiльському, Кременцi, Немировi, Острозi). Особлива роль у розвитку украГiнськоi фiлософii належить Киево-Могилянськiй академii (1632—1817), де фiлософiя набула високого професiйного рiвня ( I Гiзель,Т Прокопович, Г Щербицький, СЯворський, Г Кониський ).