9. Тезаурус з дисципліни

Атестація – це періодична дія, яка здійснюється за розпорядженням роботодавця, і полягає у перевірці відповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі.

Безробітний – працездатний громадянин працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Біпартизм – форма соціального партнерства на основі двосторонніх відносин між об’єднаннями роботодавців та об’єднаннями працівників.

Вечірній час – робочий час з 18⁰⁰ години вечора до 22⁰⁰ години вечора.

Вивільнення працівників – це масове звільнення працівників роботодавцем, зумовлене змінами в організації виробництва та праці.

Випробувальний строк – це період, протягом якого роботодавець перевіряє тільки найнятого працівника на відповідність його займаній посаді чи виконуваній роботі з точки зору наявності у нього відповідного досвіду роботи, практичних навичок, вмінь та знань.

Виробниче навчання – це підготовка кадрів як безпосередньо на підприємстві, так і за його межами з метою набуття працівниками підприємства певних професійних знань та навичок, що організовується та здійснюється за рахунок роботодавця.

Вихідна допомога – вид гарантійної виплати, що виплачується у деяких випадках припинення трудового договору, як правило для гарантування працівнику певного часу для пошуку іншої роботи.

Вихідні дні – проміжок часу з кінця останньої робочої зміни попереднього робочого тижня до початку першої робочої зміни наступного робочого тижня.

Відпустка – встановлена законом, колективним договором або трудовим контрактом певна кількість календарних днів безперервного відпочинку, які надаються працівникові роботодавцем у календарному році, із оплатою або без оплати їх із збереженням місця роботи (посади) за працівником на цей час.

Відрядження – це виконання працівником своєї трудової функції за наказом або розпорядженням роботодавця не за своїм постійним робочим місцем.

Відсторонення від роботи – тимчасове недопущення працівника до виконання ним його трудової функції.

Внутрішній трудовий розпорядок – це нормативно-правовий акт (документ, як правило у формі Правил або Статуту), що приймається на підприємстві, в установі або організації, та встановлює порядок поведінки, взаємодії між працівниками у процесі здійснення трудової діяльності та включає в себе особливості взаємовідносин працівника і роботодавця.

Гарантійна виплата – це грошові суми, які виплачуються працівнику в порядку збереження заробітної плати (повністю або частково) за період, коли він з передбачених законодавством поважних причин не виконував своєї трудової функції і за ним зберігалося місце роботи.

Деліктоздатність – певна властивість суб’єкта права, що має вираз у здатності суб’єкта права нести відповідальність за невиконання покладених на нього обов’язків.

Джерела трудового права – це зовнішні форми вираження та закріплення норм права у правових приписах компетентних на те органів, що видають у межах своєї компетенції акти, яким надається обов’язкова сила та за допомогою яких забезпечується правове регулювання трудових і тісно пов’язаних з ними інших суспільних відносин.

Дисципліна праці – це сукупність правових норм, які регулюють обов’язки сторін трудового договору і режим їх виконання з метою недопущення трудових правопорушень та нормального виконання трудових зобов’язань.

Дисциплінарна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, який полягає в обов’язку працівника протерпіти певні негативні наслідки у зв’язку із вчиненням ним протиправної дії (дисциплінарного проступку)

Дисциплінарне стягнення – вид правового впливу щодо порушника трудової дисципліни, певні негативні наслідки, що застосовуються до працівника за вчинений ним дисциплінарний проступок.

Дисциплінарний проступок – протиправне, винне невиконання або неналежне виконання працівником своїх трудових обов’язків чи зловживання ним наданими йому правами, за яка до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

Дієздатність – певна властивість суб’єкта права, що має вираз у здатності суб’єкта права користуватися (реалізовувати) тими правами та виконувати ті обов’язки, які він має, та на підставі цього набувати нові прав та обов’язки.

Догана – це вид стягнення, який є заходом особистого немайнового характеру і полягає у негативній оцінці та засудженні поведінки працівника.

Додаткова заробітна плата – це винагорода працівнику за виконану ним роботу понад установлені законодавством, колективним чи трудовим договором норми праці, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, розмір якої, як правило, залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства, установи, організації або результатів діяльності працівника.

Доплата – додаткова частина заробітної плати (грошова сума), яка виплачується працівнику в залежності від об’єктивних умов виконуваної трудової функції (за виконання ним роботи у певних особливих умовах праці: надурочні, нічні роботи, роботи в особливих природних, географічних або кліматичних умовах, розширення зони обслуговування, суміщення тощо).

Зайнятість населення – суспільно корисна діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та соціальних потреб, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Заохочення – це публічне визнання заслуг або вираз вдячності працівнику та надання йому переваг у зв’язку із досягнутими успіхами в роботі чи з інших, передбачених законодавством, причин.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором роботодавець повинен виплатити працівникові за виконану ним роботу.

Звільнення працівників (як процедура) – це процес, послідовність окремих дій з технічного оформлення припинених трудових правовідносин.

Звільнення працівників (як стягнення) – це вид дисциплінарного стягнення, який полягає у розірванні трудового договору з працівником.

Зміст договору – сукупність всіх обумовлених у договорі умов, які формулюють взаємні зобов’язання його сторін.

Зміст правовідношення – сукупність прав та обов’язків суб’єктів правовідношення.

Інвалідність – це стійкий розлад функцій організму людини (тимчасового чи постійного характеру), зумовлений захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводять до обмеження життєдіяльності, до необхідності у соціальній допомозі та захисті людини.

Індивідуальний трудовий спір – це неврегульовані розбіжності (суперечки), які виникають між працівником, з однієї сторони, і роботодавцем, з іншої сторони, як правило з питань правильного застосування норм матеріального права, що передані на розгляд та вирішення у певний компетентний юрисдикційний орган.

Колективна матеріальна відповідальність – це різновид повної матеріальної відповідальності працівників, що базується на письмовому договорі між роботодавцем та всіма членами певної групи (бригади) працівників про взяття на себе працівниками повної матеріальної відповідальності.

Колективна угода – нормативно-правовий договір, акт соціального партнерства на основі трьохсторонності, що укладається на національному, галузевому, регіональному або територіальному рівні між об’єднаннями роботодавців, об’єднаннями найманих працівників та органами державної влади з метою врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин.

Колективний договір – нормативно-правовий договір, акт соціального партнерства на основі двохсторонності, що укладається на локальному (виробничому) рівні між роботодавцем і найманими працівниками з метою врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин.

Колективний трудовий спір – це неврегульовані розбіжності (суперечки), що виникають між сторонами соціально-трудових та організаційно-управлінських відносин щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Компенсаційна виплата – це грошові суми, які виплачуються працівнику понад заробітну плату для компенсації проведених працівником витрат його особистих грошових коштів, пов’язаних з виконанням ним своїх трудових обов’язків, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Контракт (трудовий) – особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.

Матеріальна відповідальність – обов’язок однієї сторони трудового договору відшкодувати шкоду, заподіяну іншій стороні, у встановленому законодавством розмірі та порядку.

Матеріальна відповідальність працівника – обов’язок працівника відшкодувати пряму дійсну шкоду роботодавцю, яка була заподіяна внаслідок невиконання чи неналежного виконання працівником покладених на нього трудових обов’язків, у встановленому законодавством розмірі та порядку.

Матеріальна відповідальність роботодавця – обов’язок роботодавця відшкодувати працівнику матеріальну та моральну шкоду, яка була заподіяна внаслідок невиконання чи неналежного виконання роботодавцем покладених на нього законодавством обов’язків чи зловживання ним наданими йому правами, у встановленому законом розмірі та порядку.

Метод трудового права – це сукупність засобів, способів та прийомів, за допомогою яких норми трудового права впливають на суспільні трудові та тісно зв’язані з ними відносини для досягнення певних результатів.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися нарахування оплати праці працівнику за виконану ним місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Місце роботи – це конкретне підприємство, установа чи організація або конкретна фізична особа у якій працівник виконує свою трудову функцію.

Молодий робітник – особа у віці від 15 до 28 років, що закінчила середньо-спеціальний або професійно-технічний освітній заклад, та має до двох років стажу роботи за обраною спеціальністю.

Молодий спеціаліст – особа у віці від 15 до 28 років, що закінчила вищий навчальний заклад, та має до двох років стажу роботи за обраною спеціальністю.

Надбавки – додаткова частина заробітної плати (грошова сума), яка виплачується працівнику за належні йому специфічні суб’єктивні якості (підвищення кваліфікації, тривалий стаж, чин, клас, ранг тощо).

Надурочний робочий час – це час, протягом якого працівник виконує обумовлену трудовим договором трудову функцію понад встановлену норму робочого часу.

Ненормований робочий день – особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників, у яких об’єм роботи нерівномірно розповсюджується (розподіляється) протягом календарного року, у разі неможливості нормування часу трудового процесу.

Неповний робочий час – зменшена тривалість робочого часу з пропорційною оплатою праці, що встановлюється, як правило, за згодою сторін.

Нічний робочий час – робочий час з 22⁰⁰ години вечора до 6⁰⁰ години ранку.

Норма виробітку – це міра витрат праці, кількість розумових та фізичних зусиль, які працівник або група працівників повинні витратити для виконання певної роботи за одиницю часу у певних виробничо-трудових умовах.

Норма обслуговування – це кількість виробничих об’єктів (одиниць обладнання, робочих місць, об’єктів тощо), які працівник чи група працівників певної кваліфікації повинні обслужити протягом одиниці робочого часу у певних виробничо-трудових умова.

Норма праці – це міра витрат праці, кількість розумових та фізичних зусиль, які працівник або група працівників повинні витратити для виконання певної роботи за певний час у певних виробничо-трудових умовах.

Норма часу – це міра витрат праці, кількість розумових та фізичних зусиль, які працівник або група працівників повинні витратити для виготовлення одиниці продукції за певний час у певних виробничо-трудових умовах.

Норма чисельності – це встановлена чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання конкретних виробничих, управлінських функцій або обсягів робіт.

Нормальний робочий час – законодавчо визначена норма тривалості робочого часу для працівників, зайнятих у звичайних умовах праці, незалежно від виду, характеру, форми виконуваної роботи та обліку робочого часу.

Нормоване завдання – це встановлений обсяг роботи, який працівник або група працівників повинні виконати за робочу зміну, робочий місяць або за іншу одиницю робочого часу на погодинно оплачуваних роботах.

Нормування праці – це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Об’єкт правовідношення – те з приводу чого виникає правовідношення (конкретна трудова функція (праця)).

Облік робочого часу – це певний засіб контролю за додержанням законодавчо встановленої норми робочого часу.

Обмежена матеріальна відповідальність – обов’язок працівника відшкодувати заподіяну роботодавцю матеріальну шкоду у повному розмірі, але не перевищуючи суми його однієї середньої місячної заробітної плати.

Оплата праці – це інститут трудового права, сукупність однорідних правовідносин з нарахування та виплати заробітної плати роботодавцем працівникові.

Основна заробітна плата – це винагорода працівнику за виконану ним роботу відповідно до встановлених норм праці, розмір якої, як правило, не залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства, установи, організації або результатів діяльності працівника.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на створення всіх необхідних безпечних та здорових умов праці з метою збереження життя, здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Переведення працівника – це зміна спеціальності, кваліфікації та посади працівника або зміна місця роботи працівника.

Переміщення працівника – зміна конкретного робочого місця працівника у межах одного й того ж населеного пункту із збереженням спеціальності, кваліфікації та посади.

Перепідготовка працівника – професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією працівником, який набув певної первинної професійної підготовки.

Підвищена матеріальна відповідальність – обов’язок працівника відшкодувати заподіяну роботодавцю матеріальну шкоду у кратному розмірі, у випадках коли фактичний розмір заподіяної шкоди суттєво перевищує її номінальну вартість.

Підвищення кваліфікації – це професійно-технічне навчання, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше набуті професійні знання, вміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.

Підходяща робота – робота, що відповідає рівню освіти, професії (спеціальності), кваліфікації працівника, яка надається у тій же місцевості, де він проживає, і де заробітна плата відповідає рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць.

Повна матеріальна відповідальність – обов’язок працівника відшкодувати заподіяну роботодавцю матеріальну шкоду у повному розмірі незалежно від суми його середньої місячної заробітної плати.

Правоздатність – певна властивість суб’єкта права, що має вираз у здатності суб’єкта мати (володіти) права та обов’язки.

Працевлаштування – це система організаційних, економічних та правових заходів, що забезпечують трудову зайнятість населення України.

Працездатність – спроможність фізичної особи до систематичної і регламентованої нормами права праці, що вимагає відповідної фізичної і розумової підготовки і, як правило, тісно пов’язана з досягненням особою певного віку.

Працівник – фізична особа, яка вступила в трудові відносини, взявши на себе обов’язки виконувати роботу в інтересах роботодавця, під його керівництвом та контролем.

Праця – окремий різновид людської діяльності, сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної та розумової енергії і мають своїм призначенням створення матеріальних та духовних цінностей.

Предмет трудового права – це сукупність суспільних трудових та інших, тісно зв’язаних з трудовими, відносин.

Преміальна система – сукупність засобів та способів (види грошових сум понад основний заробіток працівників), за допомогою яких провадиться стимулювання працівників до підвищення кількісних та якісних показників праці.

Принципи трудового права – загальні начала, основні керівні положення, що визначають змістовність права /// такі засадничі ідеї (засади), які визначають сферу дії трудового права, порядок встановлення прав та обов’язків суб’єктів, гарантії захисту їх прав та законних інтересів /// виражені в правових актах економічні закономірності організації суспільного виробництва і розподілу в формі основних (керівних) положень та засад правового регулювання трудових відносин.

Припинення трудового договору – це юридичний факт (дія або подія), що є підставою для припинення трудових правовідносин.

Професійна підготовка – це здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії, спеціальності, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідної для продуктивної професійної діяльності.

Професійна спілка – добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Професійний комітет – керівний орган первинної профспілкової організації, тобто добровільного об’єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі

Режим робочого часу – це порядок розподілу встановленої норми робочого часу протягом відповідного календарного періоду.

Роботодавець – юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка наймає та в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

Робоче місце – це приміщення, будівля, споруда, кабінет, аудиторія або механізм, агрегат, транспортний засіб чи інший об’єкт де (за яким / на якому) працівник виконує свою трудову функцію.

Робочий час – це відрізок календарного періоду часу, протягом якого працівник повинен виконувати покладену на нього трудову функцію з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку, встановлений законом, колективним договором або угодою сторін.

Розірвання трудового договору – це припинення трудового договору за ініціативою однієї з його сторін або за ініціативою третіх осіб.

Система оплати праці – це спосіб встановлення залежності порядку нарахування та розміру заробітної плати від кількісних і якісних характеристик затраченої праці та кінцевих її результатів (тобто те, за що саме проводяться виплати).

Система трудового права – це внутрішня ієрархічна побудова галузі трудового права, його поділ на частини, інститути та норми у систематизованому ієрархічному порядку.

Скорочений робочий час – менша за встановлену законодавством нормальну тривалість робочого часу з, як правило, повною оплатою праці.

Соціальне партнерство – система відносин між роботодавцями, їх організаціями і об’єднаннями та найманими працівниками, профспілковими організаціями та їх об’єднаннями й органами виконавчої влади, що складаються у процесі співробітництва, пошуку компромісів і підготовки ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин /// процес мирного пошуку компромісів у регулюванні трудових, соціально-економічних та виробничих відносин між основними суб’єктами трудового права – працівниками та роботодавцями.

Стажування – це різновид форми виробничого навчання, який полягає у підвищенні кваліфікації чи вихованні у працівника практичних навичок роботи за обраної спеціальністю.

Страйк – це тимчасове колективне добровільне припинення роботи всіма або більшістю працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Суб’єкт трудового права – фізичні та юридичні особи, які вступають у суспільні трудові та інші тісно пов’язані з ними правовідносини, які володіють трудовими правами та обов’язками і можуть реалізувати їх.

Суб’єкти правовідношення – особи, які вступають у трудове правовідношення та набувають права та обов’язки.

Сумісництво – це виконання працівником, крім своєї основної роботи, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на того ж або іншого роботодавця.

Суміщення – це виконання працівником за його згодою поряд із своєю основною роботою додаткової роботи за іншою професією чи посадою на тому ж підприємстві в межах тривалості робочого дня або зміни.

Схема посадових окладів – це перелік посад та відповідних ним посадових окладів, які, як правило, визначаються у вигляді верхньої та нижньої межі (вилки) посадового окладу за кожною посадою.

Тарифна система – це сукупність засобів, способів та нормативів, встановлених в централізованому чи колективному порядку для проведення диференціації заробітної плати різних категорій працівників залежно від складності, інтенсивності та умов праці, характеру виробництва, кваліфікації працівників та інших відповідних обставин.

Тарифна сітка – це шкала (схема, таблиця), що складається з певної кількості розрядів, за допомогою якої здійснюється оплата праці працівників залежно від складності роботи та кваліфікації працівників та має забезпечуватись більш висока оплата праці за більш кваліфіковану роботу на підставі співвідношення тарифної ставки робітника першого тарифного розряду та тарифних коефіцієнтів.

Тарифна ставка – це норма оплати праці робітника відповідної спеціальності і кваліфікації за одиницю часу.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) – це нормативно-правовий документ (збірник), який містить детальну характеристику основних видів робіт за їх складністю та важливістю в певній галузі господарства, знань та навичок, якими зобов’язаний володіти робітник для виконання відповідної даному розряду роботи, та використовується для тарифікації робіт і присвоєння працівникам тарифних розрядів.

Тимчасовий працівник – особи, прийняті на роботу строком до двох місяців, або для заміщення тимчасово відсутніх працівників на період до чотирьох місяців.

Трипартизм – форма соціального партнерства на основі трьохсторонніх відносин між об’єднаннями роботодавців, об’єднаннями працівників та органами державної влади.

Трудове право – це система правових норм, що регулюють сукупність відносин суспільної організації праці на підприємствах, в установах, організаціях на підставі поєднання суспільних, колективних і особистих інтересів працівників та роботодавців /// це сукупність правових норм, що регулюють суспільні трудові відносини, які виникають з приводу виконання певної трудової функції (певної праці), та інші тісно зв’язані з трудовими суспільні відносини.

Трудове правовідношення – це врегульоване нормами трудового права суспільне відношення, що виникає з укладеного трудового договору з приводу виконання певної трудової функції (певної праці).

Трудовий договір – угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов’язується забезпечувати працівника роботою, виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати всі необхідні здорові та безпечні умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий колектив – сукупність всіх фізичних осіб – працівників, які своєю працею приймають участь у виробничий діяльності на одному конкретному підприємстві.

Трудовий спір – це неврегульовані розбіжності (суперечки), які виникають між основними суб’єктами трудового права з питань застосування норм права або встановлення чи зміни умов праці, укладення зміни та виконання колективних договорів та угод, що передані на розгляд та вирішення у певний компетентний юрисдикційний орган.

Форма оплати праці – це спосіб встановлення залежності порядку видачі заробітної плати від кінцевого її розміру (тобто те, у якому виразі видається заробітна плата).

Функції трудового права – це основні напрями впливу трудового прав на суспільні трудові та тісно зв’язані з ними відносини /// це певні результати, за для досягнення яких норми трудового права впливають на суспільні трудові та тісно зв’язані з ними відносини.

Час відпочинку – відрізок календарного періоду часу, протягом якого працівник звільняється від виконання трудової функції та може використовувати його або за призначенням, або за своїм розсудом.

Чергування – це перебування працівника на підприємстві, в установі, організації в неробочий час (по закінченні робочого дня, в вихідні та святкові дні), мета якого – оперативне вирішення невідкладних організаційних чи виробничих питань, які, як правило, не входять до повноважень працівника відповідно до трудового договору.