58.Циклічна модель розвитку культури

Циклічна модель культурної динаміки - одна з найдавніших. Повторюваність, зворотність є характерною рисою існування всього живого. Мислителі здавна простежували аналогії між соціокультурними процесами і зміною природних сезонів, рухом сонця по небосхилу, життєвими циклами. Так, Дж. Віко вважав, що культура рухається від "віку богів" (міфологічні культури) через "вік героїв" (культури героїчного епосу) до "віку людей" (осмис­лення світу історією). Циклічним є рух культурно-історичних типів у концепції російського соціолога М.Даниленського. Культурні організми в дослідженні О. Шпенглера проходять цикл від "дитинства" ("весни"), "юності" ("літа"), "зрілості" ("осінь") до "старості" ("зими"), від накопичення сил, їх реалізації до занепаду і загибелі культури. Локальні цивілізації А. Тойнбі підкоряються у своєму розвитку моделі циклічного руху від виникнення, росту до надлому і загибелі. Згідно з його концепцією, культурна динаміка породжена наявним викликом (з боку природного чи людського середовища): спри­ятливі умови розвитку цивілізації, як зовнішні, так і внутрішні, є передумовою культурної стагнації.

У концепції російського історика Л. Гумільова процес етногенезу становить цикл, що містить фази виникнення, підйо­му, занепаду і загибелі етносу. Головним джерелом появи етносів є результати формотворної діяльності природного се­редовища. Поштовхом до розвитку стає імпульс пасіонарності як прагнення і здатність змінювати середовище існування, вкорінені в підсвідомості людини. Умови для посилення па­сіонарності на рівні суспільства і людини створюють вибухи у Всесвіті (пасіонарні поштовхи).

59. Особистість як об'єкт і суб'єкт культурної діяльності

Індивід виступає стосовно культури:

1) як «продукт» культури, введений в її норми й цінності, навчений технологій діяльності та етики взаємодії з іншими людьми в процесі своєї інкультурації та соціалізації. Одержуючи інформацію повсякденного й спеціалізованого характеру, осмислюючи художні образи та моральні колізії в добутках літератури й мистецтва й т.п., людина формується як особистість, соціально та культурно адекватна суспільству. Цей процес не закінчується з досягненням вікової зрілості; коректування параметрів цієї адекватності триває протягом всього життя людини.

2) як «споживач» культури, що використає норми й правила засвоєної ним культури у своїй соціальній практиці і особливо у взаємодії з іншими людьми, що використовують мови та символи комунікації, знання, оцінними стандарти, типові етичні форми - інструменти та способи особистісної самоідентифікації та соціальної самореалізації у даному співтоваристві.

3) як «виробник» культури, що творчо породжує нові культурні форми, або інтерпретативно відтворює чи оцінює наявні форми.

4) як «транслятор» культури: відтворюючи які-небудь культурні зразки, людина тим самим передає інформацію про них іншим людям.

Проблема «особистість і суспільство», проблема індивідуальної політико-соціальної волі індивіда в системі суспільства, масштаби та межі прав особистості на індивідуальну інтерпретацію суспільних норм і встановлень.