1.4. Інструменти корпоративного управління

Внутрішньокорпоративні положення розробляються виконавчими органами корпорації або консалтинговими організаціями за замовленням, а затверджуються різними органами управління. Існує ряд положень, що визначають базові засади функціонування корпорації і затверджуються загальними зборами акціонерів. Це Положення про загальні збори, Положення про раду акціонерного товариства, Положення про правління, Положення про ревізійну комісію, Положення про відповідальність посадових осіб перед АТ, Положення про порядок створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств та ін.

Частина положень, особливо та, що більшою мірою стосується оперативної діяльності, може бути покладена на раду АТ, а іноді й на правління. Таке право надається рішенням вищого органу товариства для більш оперативного вирішення проблем і знаходить своє відображення в статутних пунктах, або у рішеннях загальних зборів. Це Положення про оплату праці членів правління, Про цінні папери товариства, Про інтелектуальну власність у товаристві, Про комерційну таємницю та ін.

Усі проекти внутрішньонормативних документів необхідно узгодити з акціонерами на загальних зборах АТ.

Слід знати точку зору менеджменту підприємства – не тільки вищого рівня, а й у відділах, діяльності яких стосується те чи інше Положення.

Прийняття інструментів корпоративного управління супроводжується відповідними діями щодо їх реєстрації в правлінні або канцелярії. Про прийняття положень слід сповістити акціонерів і персонал корпорації.

Зміна положень, їх нова редакція мають здійснюватись тим самим органом, який прийняв (затвердив) ці документи.

Розділ II. Операції акціонерного товариства на ринку цінних паперів

2.1. Додаткова емісія як основне джерело залучення

інвестицій акціонерного товариства

Найпоширенішим способом залучення інвестицій акціонерним товариством є додаткова емісія акцій в цілях:

1)залучення додаткового капіталу;

2) збільшення статутного капіталу;

3) зміни структури власності.

Переваги додаткової емісії наступні:

• відсутність необхідності при другій і інших емісіях вносити зміни в статут ВАТ – достатньо один раз визначити кількість додаткових акцій, які оголошуються при створенні товариства (розміщуються в будь-яку годину "ікс");

• можливість моделювання змін статутного капіталу АТ при його створенні;

• надання повної свободи АТ у визначенні перспектив фінансового розвитку;

• розширення можливостей АТ в реальному управлінні і формуванні акціонерного капіталу;

• прискорення зростання статутного капіталу.

До недоліків додаткової емісії можна віднести:

• практично повну свободу і безконтрольність ради директорів в зміні складу власників в тому випадку, якщо питання проведення додаткової емісії віднесені до його компетенції;

• суб’єктивний підхід при визначенні числа додаткових акцій, що фіксуються в статуті;

• відсутність методик, рекомендацій по оптимізації співвідношення числа додаткових і розміщених акцій з урахуванням конкретного профілю, типу, галузевої приналежності АТ.

Те, що поки багато підприємств просто нехтують додатковою емісією, свідчить про відсутність у багатьох акціонерів чіткого уявлення про механізм її здійснення.

Додаткова емісія є одним із способів залучення додаткових фінансових ресурсів акціонерними суспільствами, вельми привабливим методом фінансування, що обумовлене свободою вибору терміну додаткової еміії, її об’єму, зацікавленістю інвесторів в реальному доступі до управління капіталом.

Негативне відношення до додаткової емісії пов’язане з необхідністю ретельно готувати документи по її проведенню, великим організаційним клопотом і невизначеністю її соціально-економічних наслідків для трудового колективу і апарату управління. Проте час і жорстокі фінансові реалії наполегливо підводять багато акціонерів-засновників, власників акціонерних товариств до думки про пріоритетність і необхідність проведення додаткової емісії як способу раніше всього залучення додаткових інвестицій.

Таблиця 1. Способи залучення додаткових фінансових ресурсів