Розділ IV. Технології на фондовому ринку

4.1. Емісія цінних паперів та їх реєстрація.

Емісія ЦП – це встановлена в законодавчому порядку послідовність дій емітента з випуску й розміщення ЦП (див. рис. 6 ).

Розміщення ЦП – це відчуження ЦП емітентом первинним власникам через укладання громадсько-правових угод. Розміщення має форму передплати – закритої або від критої.

Закрита передплата – розміщення ЦП поміж визначених інвесторів без публічного оголошення пропозицій.

Відкрита передплата – розміщення ЦП серед потенційно необмеженого кола інвесторів через оголошення публічної пропозиції і укладення громадсько-правових угод.

Андерайтер - це торговець ЦП, котрий виступає від імені із доручення емітента відповідно до укладеного з ним договору або викуповує в емітенті ЦП для їх наступного розміщення за передплатою.

ЦП, випуск яких не було зареєстровано, не підлягають розміщенню. Реєстрація потрібна всім учасникам фондового ринку і емітенту для відстежування руху і трансформації випущених ним ЦП; інвестору – для гарантії одержання доходу; державі – для контролю й регулювання; посередникам – для якісного виконання послуг, які вони надають.

Реєстр власників ЦП – це список зареєстрованих власників із зазначенням кількості; номінальної вартості й виду ЦП, який складено на певну дату і який дає можливість ідентифікувати цих власників, кількість і види належних їм цінних паперів. Реєстр власників ЦП, випущених емітентом, потрібен останньому для того, щоб вести точний облік усіх тих, хто купив його ЦП і перед ким він має зобов’язання.

Обмеження на діяльність реєстратора:

• не має права здійснювати будь-які інші операції с ЦП;

• не має права передавати свої функції іншої особі;

• не має права брати плату за видачу будь-яких виписок і довідок своїм клієнтам;

• не має права самостійно припиняти реєстраційну діяльність;

• відкривати реєстр власників іншим особам та інші;

• Основні документи реєстратора:

• реєстр в паперовій і (або) комп’ютерній формі;

• особові рахунки;

• журнали обліку.

Рис. 6. Елементи емісії

4.2. Котирування цінних паперів.

Термін «котирування» застосовується на позначення дії або механізму встановлення ціни ЦП, валюти або товару.

Котирування здійснюється на ФБ, але біржовим курсом (як орієнтиром) користуються і на позабіржовому РЦП.

Котирування ЦП відбувається:

а) методом реєстрації;

б) методом становлення єдиного курсу.

Метод реєстрації передбачає аналіз даних про фактичні угоди, що зареєстровані на ФБ. У результаті аналізу виявляються найбільш характерні (типові) рівні цін, котрі складаються на біржі і є показовими для ринкової кон’юктури. Предметом реєстрації є граничні ціни – за верхнім і нижнім рівнем щоденного біржового курсу ЦП. При цьому показується біржова ціна, що визначається найвищим курсом покупця ЦП даного виду і найнижчим курсом продавця.

Єдиний (типовий) курс ЦП встановлюється на підставі відомостей про кількість номерів, котрі бажає продати продавець і про кількість номерів, які бажає купити покупець. Але важливішими є відомості про ціни, що просить продавець і котрі пропонує покупець. На підставі порівняння цих відомостей складається певний баланс.

Приклад 5.1. Існують рівні ціни, коли заінтересованість і продавця і покупця дорівнює нулю: це межа ціни, пропонованої продавцем (П), і межа ціни, що її просить покупець (С). Звідси визначається прийнятий рівень ціни (Ц). Продавець готовий продати ЦП тільки за Ц ≥ П, а покупець – купити їх тільки за Ц ≤ С.

Операція відбувається в діапазоні П ≤ Ц ≤ С.

З цієї аксіоми випливають два біржові правила котирування ЦП:

а) заявки, у котрих є максимальні рівні цін на купівлю і мінімальні – на продаж, мають виконуватися повністю;

б) заявки, у котрих зазначаються ціни, що наближаються до максимальних на купівлю і мінімальних на продаж, можуть виконуватися частково.