Розділ IX. Державне регулювання ринку цінних паперів

9.1. Основні напрями державного регулювання.

Законодавством установлено, що цілями державного регулювання РЦП є:

• реалізація єдиної державної політики у сфері випуску й обігу ЦП та їх похідних;

• створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками РЦП фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

• одержання учасниками РЦП інформації про умови випуску й обігу ЦП, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги й характер угод з ЦП та іншої інформації;

• забезпечення однакових можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на РЦП;

• гарантування прав власності на ЦП;

• захист прав учасників РЦП;

• інтеграція в європейський і світовий фондові ринки;

• дотримання учасниками РЦП вимог законодавчих актів;

• запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на РЦП;

• контроль за прозорістю й відкритістю РЦП;

Державне регулювання рцп здійснюється у таких формах:

• прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

• регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;

• видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

• заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;

• реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів;

• контроль за дотриманням емітентом порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

• створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

• контроль за достовірністю інформації, що подається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;

• встановлення правил та стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;

• контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів;

• контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;

• контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;

• проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

2. Практичні аспекти захисту прав інвесторів на рцп

Зі становленням вітчизняного фондового ринку все більшої актуальності набуває тема захисту прав інвесторів – власників цінних паперів. Внаслідок приватизації акціями вітчизняних підприємств володіють більш ніж 20 млн. громадян України. Враховуючи це, головним завданням сьогодення є побудова ефективно діючої облікової системи з відповідним нормативним забезпеченням захисту прав інвесторів. У цьому напрямі активну роботу веде Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в цілому, і зокрема, управління нагляду за інфраструктурою РЦП.

Питання нормативного врегулювання захисту прав інвесторів уперше постали на порядку денному ще у 1995 році. Як відомо, саме тоді активно проходила масова сертифікатна приватизація, і кожного місяця чисельність власників акцій ВАТ зростала. За тих умов досить своєчасно був розроблений та виданий Фондом державного майна України тимчасовий порядок ведення реєстрів акціонерів підприємств, створених у процесі приватизації. У подальші роки врегулювання облікової системи РЦП було продовжено більш вагомими актами. Серед них Указ Президента України "Про затвердження положення про ведення реєстраторської та депозитарної діяльності" та Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні, який набрав чинності на початку 1998 р. Одне з основних завдань даних документів полягало у врегулюванні механізму обліку права власності та надання можливості власникам цінних паперів розпоряджатися ними за своїм бажанням.

У свою чергу ДК ЦПФР була запроваджена ціла низка нормативних актів, що досить детально регулюють як питання ведення реєстрів власників акцій, які випущені у документарній формі, так і створення та функціонування депозитарної системи для обслуговування ЦП; положення про депозитарну діяльність, положення про розрахунково-клірингову діяльність; положення про вимоги до сертифікатів цінних паперів, випущених у документарній формі, а також два нових рішення щодо передачі реєстру від одного реєстратора до іншого за рішенням емітента для АТ, які знаходяться в процесі приватизації чи приватизованих, та про забезпечення інтересів акціонерів у разі втрати системи реєстрів акціонерів без можливості її відновлення власними силами реєстроутримувача.

Сьогодні на розвиток вітчизняних корпоративних відносин мають вплив три основні чинники.

Першим з них є роль держави у роботі з акціонерним товариством. Йдеться про створення системи контролю та нагляду за діяльністю акціонерних компаній з метою передбачення та усунення можливих порушень і зловживань. На об’єктах де держава володіє пакетами акцій розміром 50% + 1 акція чи навіть 75% статутних фондів особливо важливим є дотримання рівних прав усіх акціонерів.

Другим чинником є відносини всередині підприємства або його корпоративна культура. Сьогодні ці стосунки ще далекі від належного рівня з причини постійних конфліктів між менеджментом АТ та його акціонерами, між власниками малих та великих пакетів акцій, між стратегічним інвестором та рештою акціонерів.

Третій чинник, який визначає сьогодні тенденції формування корпоративних відносин полягає у вітчизняних особливостях консолідації пакетів акцій. Це є мабуть найбільш болючою проблемою українського РЦП. Процес масової сертифікатної приватизації призвів до великої розпорошеності акціонерних капіталів. Певним чином можна говорити про перерозподіл власності та про можливість приходу на підприємства ефективних господарів.

Підстави виникнення права власності йменуються титулами власності, які набуваються різними способами. Поширеною є класифікація таких способів на первісні та похідні. До первісних належать засоби, при яких право власності виникає вперше незалежно чи то від права попереднього власника на певний об’єкт власності, чи то від його волі. До таких належать: виробництво, переробка (специфікація), заволодіння, змішування та злиття, конфіскація, реквізиція та ін.

Переробка (виробництво) є основним первісним способом набуття права власності.

До похідних відносять таки способи, при яких набуття права власності даною особою грунтується на право попереднього власника. При переході права власності має місце правонаступництво. Похідне придбання права власності випливає з договорів (купівлі-продажу, міни, дарування і т.п.), односторонніх угод ( заповіт), з адміністративних актів (передача держпідприємств з державної у комунальну власність).

Окремо виділяють такі похідні способи набуття права власності, як приватизація, реорганізація юридичних осіб. До таких способів відносять продаж цілісних майнових комплексів держпідприємств на аукціонах, за конкурсами, продаж пакетів акцій АТ, створених у процесі приватизації.

Процеси перерозподілу дуже часто пов’язані з реорганізацією АТ, коли мають місце поділ на кілька юридичних осіб, виділення, злиття, приєднання. Ці процеси ініціюються великими акціонерами, які в змозі профінансувати такі масштабні за розміром операції, а власники дрібних пакетів залишаються без уваги. Законодавча база з цього питання страждає неповнотою, залишаючи інколи без уваги питання, нерегульованість яких дозволяє процвітати різноманітним зловживанням.

Одним із методів, за допомогою якого акціонери можуть захищати свої права, є право вимоги обов’язкового викупу акцій у разі незгоди з окремими рішеннями загальних зборів.

Проект Закону України "Про акціонерні товариства" не залишає поза увагою окреслену проблему. Так, ст. 68 регулює саме обов’язковий викуп акцій АТ у своїх акціонерів. Проект Закону також детально прописує права власників привілейованих акцій, коли АТ приймається рішення про випуск нових привілейованих акцій, власники яких матимуть переваги щодо черговості виплат дивідендів чи виплат при його ліквідації.