- •Навчальний посібник "цінні папери в системі корпоративного управління"
- •Загальні положення
- •1.1. Організація фондового ринку
- •1.2. Інструменти ринку цінних паперів та їх характеристика
- •1.3. Розвиток організованого ринку цінних паперів
- •1.4. Інструменти корпоративного управління
- •2.1. Додаткова емісія як основне джерело залучення
- •Акціонерними товариствами
- •2.2. Випуск облігаційної позики ат та питання оподаткування
- •Для підприємства, що залучає кошти
- •Проведення аудиторської перевірки та отримання висновку аудиторської перевірки.
- •Сплата державного мита до місцевого бюджету у розмірі 0,1 процента загальної номінальної вартості облігацій.
- •Підготовка пакету документів для реєстрації випуску та інформації про емісію облігацій в дкцпфр.
- •2.4. Використання цінних паперів при реструктуризації
- •2.5. Злиття підприємств на ринку цінних паперів
- •Реорганізація акціонерних товариств
- •1 Етап. Розуміння необхідності змін.
- •2 Етап. Формування команди.
- •3 Етап. Діагностика стану підприємства, виявлення існуючих проблем.
- •4 Етап. Визначення цілей.
- •5 Етап. Розробка програми реструктуризації.
- •6 Етап. Впровадження програми.
- •7 Етап. Моніторинг реалізації програми.
- •8 Етап. Корегуючі дії.
- •Розділ ііі. Фінансові посередники на ринку цінних паперів
- •3.1. Функції та види фінансових посередників
- •3.2. Особливості становлення інститутів спільного інвестування
- •Розділ IV. Технології на фондовому ринку
- •4.1. Емісія цінних паперів та їх реєстрація.
- •4.2. Котирування цінних паперів.
- •4.3. Формування та управління портфелем цінних паперів.
- •Розділ V. Прибутковість цінних паперів
- •5.1. Визначення розміру дивідендів та дивідендна політика ат.
- •В акціонерному товаристві
- •5.2. Моделі визначення вартості власного капіталу.
- •2. Модель прибутку на акцію.
- •3. Цінова модель оцінки капітальних активів (сарм).
- •6.1. Методичне забезпечення оцінки ефективності управління
- •6.2. Аналіз корпоративного управління підприємствами з використанням сучасної методики "Brunswik Warburg"
- •Основні категорії факторів ризику які враховуються при аналізі ку підприємством.
- •6.3. Організація управління державними корпоративними правами
- •6.4. Рейтингування корпоративного управління в вітчизняних акціонерних товариствах.
- •Розділ VII. Організаційно-правові засади функціонування фондових бірж
- •7.1. Структура фондової біржі
- •7.2. Порядок торгів на фондових біржах. Допуск цінних паперів
- •7.3. Характеристика та форми біржових операцій
- •Розділ VIII. Моніторинг ринку цінних паперів
- •8.1. Індекси на ринку цінних паперів.
- •8.2. Індекс корпоративного управління
- •Розділ IX. Державне регулювання ринку цінних паперів
- •9.1. Основні напрями державного регулювання.
- •Державне регулювання рцп здійснюється у таких формах:
- •Практичні аспекти захисту прав інвесторів на рцп
- •Кодекс корпоративного управління як засіб уникнення
- •Спостережної ради ат відповідно до вітчизняного законодавства
- •Законодавчо-нормативні документи
- •Рекомендована література
- •Додаток 1 Методологія застосування критеріїв оцінки ефективності управління корпоративними правами держави
- •Перелік критеріїв оцінки ефективності управління корпоративними правами держави
- •Порядок розрахунку критеріїв.
- •Завдання
- •Опис методології розрахунку індексу корпоративного управління
- •Оцінена регресійна модель
- •Фактична вибірка за розміром товариства, кількість респондентів
- •Розподіл причин відмов
6.4. Рейтингування корпоративного управління в вітчизняних акціонерних товариствах.
Незалежно від того, яки методи залучення капіталу використовуються для розвитку компанії – чи то через фондовий ринок, чи то через втягнення до діяльності комерційної структури крупного власника, наріжним каменем у будь-якому випадку є оцінка компанії, її принадності для інвесторів. Причому, не завжди йдеться про оцінку активів, бізнесу, чи навіть кредитний рейтинг. Необхідною є оцінка самої системи управління в середині компанії, а також впливу зовнішніх чинників. Викликано це тим, що одним з основних ризиків при інвестуванні в українські акціонерні компанії вважається ризик корпоративного управління. Сьогодні капіталовкладник стикається з багатьма питаннями: якою є можливість того, що купивши акції тієї чи іншої компанії, через місяць він буде викреслений з реєстру, чи потрапить він на збори акціонерів, чиї інтереси відстоює Правління АТ – акціонерів чи свої власні тощо.
Для формалізації рівня корпоративної культури у сітовій практиці застосовується рейтинг корпоративного управління (РКУ) за яким можна оцінити лояльність менеджерів АТ щодо акціонерів, значних акціонерів – щодо дрібних, а також акціонерів – щодо дрібних, а також усе те, що входить до поняття корпоративного управління.
За визначенням, рейтинг корпоративного управління характеризує поточний висновок оцінюючої агенції щодо використання і додержання АТ кодексів та правил, розроблених на підставі кращої світової практики корпоративного управління.
Такий висновок заснований на прозорих критеріях і стандартизованій технології аналізу. РКУ – не аудит, не кредитний рейтинг. Не фінансове консультування і не рекомендація щодо здійснення будь-яких конкретних дій. Разом із тим рейтинги корпоративного управління можуть бути корисні як інвесторам, так і компаніям.
Процес надання рейтингу АТ.
У процесі надання РКУ беруть участь аналітики відповідної служби рейтингової агенції. За необхідності до цього процесу можуть залучатися спеціалісти афілійованих компаній даної агенції, юридичних фірм, фінансові компанії та інші фахівці у сфері КУ.
Аналітики вивчають усю надану інформацію про оцінювану компанію і проводять наради з керівництвом та іншими особами, причетними до неї, на яких обговорюється процес корпоративного управління.
Після ретельного аналізу компанії надається певний рейтинг корпоративного управління.
Компоненти РКУ.
Рейтинг корпоративного управління складається з двох основних компонентів:
Рейтинг компанії: ефективність взаємодії органів управління, ради директорів, АТ та інших зацікавлених осіб.
Аналіз національного фону: ефективність правової, нормативної та інформаційної інфраструктури в країні. У рамках цього компонента оцінюються те, яким чином зовнішні сили на макроекономічному рівні можуть впливати на якість КУ компанії.
Компоненти мікро- і макрорівнів мають велике значення для практики КУ. Застосування аналізу національного фону як компонента оцінки дозволяє розглядати встановлені рейтинги у контексті, прийнятому на міжнародному рівні, що полегшує порівняння практики управління в різних країнах.
У більшості випадків важливим для інвесторів є не тільки показник самого рейтингу, а й значення проміжної оцінки компонентів, аналітичний звіт, що публікується разом із рейтингом і містить докладний опис сильних та слабких боків КУ компанії, тобто того, чого інвесторам варто побоюватися, і того, що навпаки, може захистити їх від можливих втрат. Особливу роль відіграє сам факт публікації рейтингу та звіту, навіть якщо рейтинг є невисоким. Це – свідчення серйозного ставлення керівництва АТ до інвесторів.
У свою чергу, компанії також можуть скористатися рейтингом КУ, насамперед для диверсифікації уявлень інвесторів щодо їхньої діяльності – за рахунок розкриття інформації про стандарти корпоративного управління, які вони практикують.
Це сприятиме процесу довгострокового залучення нових інвесторів, котрі в іншому випадку могли б і не вкладати кошти в дану компанію. Крім того, компанії можуть використовувати РКУ для додаткового інформування інвесторів щодо залучення капіталу. РКУ є корисним як орієнтир для компанії з метою удосконалення процедур КУ.
Слід додати, що в практиці фінансового аналізу поряд з рейтингом КУ використовується і кредитний рейтинг, який являє собою висновок щодо фінансової спроможності АТ виконувати свої боргові зобов’язання. Що стосується РКУ, то він є комплексною оцінкою різних аспектів діяльності АТ і в широкому розумінні характеризує ступінь захищеності акціонерів від порушення їхніх прав та інтересів, від прийняття неефективних та невиправданих рішень тощо. При цьому останнє, безумовно, впливає на кредитоспроможність компанії і принадність її активів для інвесторів.
Тому рейтинг КУ розрахований більшою мірою на інвесторів, що вкладають в акції, а кредитний рейтинг – на інвесторів, що цікавляться борговими цінними паперами.
Процес надання рейтингу компанії. Аналітики вивчають усю надану інформацію про оцінювану компанію і проводять наради з керівництвом та іншими особами, причетними до неї, на яких обговорюється процес КУ. Компанії зазделегідь надається перелік питань щодо конкретних умов, в яких вона працює.
Після ретельного аналізу компанії надається певний рейтинг КУ. Так, агентство "Stantard & Poor's" для цього використовує шкалу від РКУ–10 (вищий рейтинг) до РКУ–1 (нижчий рейтинг) і аналізує чотири основні компоненти процесу управління і відповідні підкатегорії, яки подано нижче:
Компонент 1 – "Структура власності".
Підкатегорії:
– прозорість структури власності;
– концентрація власності і вплив з боку власників.
Компонент 2 – "Відносини з фінансово зацікавленими особами".
Підкатегорії:
– регулярність проведення зборів акціонерів, простота доступу на зборі та наявність інформації про них;
– порядок голосування і процедури роботи зборів акціонерів.
Компонент 3 – "Фінансова прозорість і розкриття інформації".
Підкатегорії:
– якість та зміст інформації, що публікується;
– своєчасність та доступність інформації, що публікується;
– незалежність і репутація аудитора компанії.
Компонент 4 – "Склад і практика роботи ради директорів"
Підкатегорії:
– структура та склад ради Директорів;
– роль та ефективність роботи ради;
– роль та незалежність сторонніх директорів;
– політика щодо виплати винагороди директорам та членам вищого керівництва, оцінки якості їхньої роботи і спадкоємності.
Сьогодні, інформаційно-аналітичний центр "Д.А.Р." здійснює моніторинг інвестиційного клімату та діяльності професійних учасників ринку цінних паперів. Однією з його складових є проведення регулярних експертних опитувань компаній та фінансових установ – провідних операторів фондового ринку, на основі яких формуються рейтинги ряду суб’єктів ринку.
В експертний лист входить таки критерії:
1. Критерій для оцінки емітентів ЦП:
– інформаційна відкритість.
2. Критерій для оцінки підприємств, фірм та компаній нефінансового сектору:
– ступінь інвестпривабливості.
3. Критерій для оцінки реєстраторів:
– зручність перереєстрації прав власників акці.
4. Критерій для оцінки Internet–проектів:
– ступінь корисності матеріалів професіоналів фондового ринку.
На сьогодні в Україні не існує комплексного показника, який характеризував би поточний стан рівня КУ. Всі існуючі спроби рейтингової оцінки в сфері КУ (рейтинги Української Асоціації Інвестиційного бізнесу (Центр "Д.А.Р.", газет "Бізнес" та "Української інвестиційної газети") зводилися до формування переліків АТ, ранжованих за повним нерепрезентативним показником (наприклад – кількість голосів експертів, які приймали участь в опитуванні, без використання формальної інформації про емітента, або на підставі одного показника з фінансової звітності – розміру статутного капіталу, розміру прибутку, тощо).
Таким чином, зазначені рейтинги не можуть сформувати уяву користувача інформації не тільки про загальний стан КУ в цілому, але й дати адекватну об’єктивну оцінку корпоративного ризику конкретних провідних акціонерних товариств в Україні.
Внаслідок цього, можна стверджувати, що необхідно розробити об’єктивний, прозорий індикатор КУ одночасно для макро- та мікрорівнів національної економіки.