Включення усрр до складу срср

В

І етап

1919—1920

оєнно-політичний союз радянських республік — об’єднання радянських республік з метою максимальної мобілізації матеріальних і людських ресурсів для боротьби з противниками радянської влади.

Державний статус України

Де-юре — незалежність	Де-факто — обмеження суверенітету
1. Не входила до складу інших держав. 2. Власна Конституція. 3. Власні органи державної влади та управління. 4. Видання законів і контроль за їх виконанням.	1. Загальне керівництво з Москви (більшовицький центр). 2. Спільні для республік армія й воєнне керівництво. 3. Єдина фінансова система. 4. Керівництво найбільш важливими галузями народного господарства з єдиного центру. 5. Найважливіші закони РСФСР діяли й на Україні.

Після закінчення громадянської війни, коли воєнна загроза зменшилася, то й концентрація військ і матеріальних ресурсів (головних аргументів при створенні воєнно-політичного союзу республік) також зменшилася. Логічним було очікувати змін у відносинах між республіками.

Д

Іі етап

1921—1922

оговірна федерація — система двохсторонніх і багатосторонніх договорів між УСРР та іншими радянськими республіками.

Початком нового етапу стало підписання 28 грудня 1920 р. «Союзного робочо-селянського договору між РСФСР та УССР».

Однак реальних змін у стосунках між республіками не відбулося — роль загальнореспубліканських органів відігрівали органи державної влади та державного управління РСФРР, армія чиновників, що засіла в центральних установах Росії розглядали сукупність радянських республік як єдину державу та прагнули управляти ними як звичайними територіально-адміністративними одиницями цієї держави:

— скорочення наркоматом фінансів РСФРР бюджету України (кінець 1922 р.);

— об’єднання без узгодження з Україною наркоматів соціального забезпечення;

— пропозиція Держплану РСФРР розділити Україну на дві економічні області: Південну (Харків) та Південно-Західну (Київ) — ліквідація економічної цілісності України.

Наростання протиріч у стосунках між центром та республіками.

Ііі етап

1922—1991

Україна у складі СРСР

Загострення протиріч тягнуло до необхідності пошуку нових форм об’єднання республік.

Проекти створення нового союзу республік

Сталін План автономізації	Ленін План федерації	Раковський План конфедерації
Всі республіки входять до складу РСФРР на правах автономії. ВЦВК та РНК РСФРР — вищі органи державної влади.	РСФРР входить «разом та нарівні» з іншими республіками в новий союз та зберігають право на самовизначення аж до відділення. Новий Союзний ВЦВК та Союзна РНК — вищі державні органи.	Республіки зберігають всі атрибути незалежності та самостійності й будують свої взаємовідносини на договірних відносинах.

Хід створення СРСР

Весна–літо 1922 р. — в ЦК України та Грузії поставлено питання про розмежування прав та функцій між органами влади РСФРР та інших республік.

Серпень 1922 р. — створення комісії на чолі з В.Куйбишевим для розробки нового союзного договору.

23–24 серпня 1922 р. — комісія затвердила «план автономізації» Й.Сталіна.

Вересень — поч. жовтня 1922 р. — «план автономізації» розглядався на пленумах ЦК компартій радянських республік, де більшість висловилося проти цього плану. Ленін звертається до ЦК з листом «Про утворення СРСР».

6 жовтня 1922 р. — прийняття пленумом ЦК РКП(б) резолюції про створення федерації. Створення конституційних комісій в республіках.

30 грудня 1922 р. — І з’їзд Рад СРСР. Прийняття Декларації про створення СРСР у складі РСФРР, УСРР, БСРР, ЗСФРР.

31 січня 1924 р. — ІІ з’їзд Рад прийняв Конституцію СРСР.

Повноваження України у складі СРСР:

1. Самостійність у сільському господарстві, внутрішніх справах, юриспруденції, освіті, охороні здоров’я, соціальному забезпеченні.

2. У спільному управлінні (союзно-республіканські наркомати): продовольство, фінанси, робоча сила, промисловість.

3. Виключно у віданні центру: зовнішня політика, армія і флот, зовнішня торгівля, транспорт та зв’язок.

4. Право на самовизначення аж до виходу.

СРСР — унітарна (псевдофедеративна) держава.

Значення входження України до складу СРСР:

 після тривалої перерви (1764 р.) врешті було відроджено Українську державність, що закладало підґрунті для подальшої боротьби за повну незалежність;

 суверенні права українського народу ще більше звузилися, його доля у була поставлена у залежність від політики центру;

 визнання територіальної цілісності України;

 існування власного державного апарату.

Передумови, що сприяли об’єднанню:

Економічні: по-перше, існування стійких економічних зв’язків, які склалися ще за часів Російської імперії; по-друге, подолати наслідки страшної розрухи після закінчення громадянської війни легше було спільними зусиллями.

Політичні: єдина більшовицька партія при владі.

Ідеологічні: єдина комуністична (марксистсько-ленінська) ідеологія.

Зовнішньополітичні: вороже капіталістичне оточення.

Історичні: тривалий спільний розвиток у межах однієї держави, спільне слов’янське коріння і т.п.