Культура україни на початку хх ст.

Галузь науки

Діяч

Внесок

Історія

М.Грушевський

(1866–1934)

«Нарис історії українського народу» (1904), «Ілюстрована історія України» (1911), багатотомник «Історія України-Руси».

О.Єфименко

(1848–1918)

«Історія українського народу» (написана у 90-і рр. ХІХ ст., однак вийшла в роки російської революції). Перша жінка в Російській імперії — доктор історичних наук.

Дмитро Багалій

(1857–1932)

Вивчення історії Слобожанщини, Харкова і Харківського університету, української культури Слобожанщини.

Орест Левицький

(1848–1922)

«Нариси народного життя в Малоросії у XVII ст.» і «Волинські оповідання».

Іван Лучицький

(1845—1918)

Розробляв аграрну історію («Стан землеробських класів у Франції напередодні революції та аграрна реформа 1789—1793 рр.» (1912)).

Митрофан Довнар-Запольський

(1867–1934)

Роботи з історії господарства Великого князівства Литовського та руських земель періоду середньовіччя. Розпочав наукову розробку декабристоведення («Таємне товариство декабристів», «Ідеали декабристів»).

Микола Аркас

(1852–1909)

Перша написана й видана на українській мові узагальнююча книга «Історія України-Руси» (1908).

Вікентій Хвойко

Видатний археолог — відкриття світового значення у Києві, Трипіллі, Середньому Подніпров’ю.

Федір Вовк

(1847–1918)

Видатний дослідник української минувшини, антрополог, етнограф, археолог. Організатор і учасник етнографічних експедицій, археологічних розкопок у багатьох районах України. Учасник громадівського руху, за що зазнав переслідувань від влади й довгий час жив за кордоном.

Українська філологія

Б.Грінченко

(1871–1910)

Чотирьохтомний словник «Української мови» (1907–1909)

А.Кримський

(1871–1942)

Трьохтомна «Українська граматика» (1905–1908)

Етнографія

Володимир Гнатюк

(1871–1926)

60 томів «Етнографічного збірника», «Матеріали для української етнології» — Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття.

С.Рудницький

Фундатор географічного українознавства (Львівський університет).

Економіка

М.Туган-Барановський

«Соціальні основи кооперації», «Основи політичної економії»

Фізика

І.Пулюй

Роботи у сфері фізики та електротехніки.

Хімія

Іван Горбачевський

Професор Празького університету. 4-томний курс лікарської хімії чеською мовою і курс хімії українською.

Медицина

Іван Сікорський

Заснував перший у світі Інститут дитячої психології у Києві (1912), ряд праць з цієї тематики.

М.Борискевич

Медик-окуліст.

В.Бец

Фізіолог.

О.Івакін

Гістологи

Ф.Ломинський

Данило Заболотний

(1866–1929)

Не раз виїжджали в експедиції до Індії, Китаю, Аравії, до Месопотамії боротися з епідемічними захворюваннями.

Першим у світі відкрив шляхи поширення чуми й запропонував методи боротьби з її поширенням.

Микола Гамалія

(1859–1949)

Володимир Високович

(1854–1912)

Природознавство

В.І.Вернадський

(1863–1945)

Обґрунтував цілісність Всесвіту, еколого-біосферними дослідженнями довів пріоритет загальнолюдських цінностей над усіма іншими. Дослідження ґрунтів й корисних копалин на Україні

Геологія

Л.Лутугін

(1861–1915)

Детальніша карта геологічної будови Донбасу.

Металургія

М.Курако

(1872–1920)

Проекти доменних печей.

С.Реформаторський

(1860–1934)

Відкриття хімічних реакцій металоорганічного синтезу.

Авіація

М.Єфімов

(1881–1920)

Учасники авіаційних змагань.

С.Уточкін

(1876–1916)

П.Нестеров

(1887–1914)

Розробив теорію, відповідно до якої продемонстрував ряд найважливіших прийомів вищого пілотажу («мертва петля» — «петля Нестерова»).

Левко Мацієвич

(1877–1910)

Першим запропонував побудувати авіаносець.

Д.Григорович

(1883–1938)

Перший у сіті гідролітак.

Ігор Сікорський

(1889–1972)

Перші у світі багатомоторні літаки та вертоліт.

Письменник

Характеристика творчості

Твори

Олександр Олесь (Кандиба)

(1878–1944)

Поет-демократ, революціонер-романтик. Поет сильного темпераменту, автор інтимно-ліричних віршів, що у великі частині були покладені на ноти, стали романсами. Вражав щирістю, почуттям природи, легкістю, новими і сприйнятливими образами, співучістю й милозвучністю.

Чотири збірки віршів (1907–1917).

Микола Чернявський

(1868–1946)

Перший у циклі віршів засудив війну як засіб вирішення міжнародних конфліктів; викривав колоніальну політику царизму та його приспішників.

Леся Українка

(1871—1913)

Залишалася митцем-громадянином, гостро реагуючи на явища навколишнього життя, талановито висвітлювала загальнолюдські, філософські, релігійні й історичні теми. Водночас залишалася тонким і проникливим ліриком.

«Пісні про волю», «Казка про Оха-чудотворця», чотири драми (перлина — «Лісова пісня»), 15 драматичних поем.

Михайло Коцюбинський

(1864–1913)

Подав образ царської реакції на Україні., непереможний оптимізм, закоханість у життя своїх земляків, красу природи рідного краю.

«Fata morgana» (епопея соціальної боротьби на селі), «Тіні забутих предків», «Сміх», «Intermezzo»

Володимир Винниченко

(1880–1951)

Починав оповіданнями, сюжети для яких брав з життя провінціальних міщан, селян-наймитів, показаних у конфліктах з роботодавцями, далі з’явилися оповідання з модною тоді темою — життя босяків, казарми і в’язниці; після революції переважають сюжети з зображенням психологічних і моральних переживань інтелігентів — головним чином, революціонерів, зламаних урядовою реакцією.

Романи «Честь з собою», «Рівновага», «Заповіді батьків», «Божки», п’єси «Дисгармонія», «Гріх», «Щаблі життя»; оповідання і повісті «Біля машини», «Раб краси», «Голота» та інші

Архип Тесленко

(1882–1911)

Герої його оповідань — селянська біднота і селяни-бунтарі. Модернізм.

Степан Васильченко

(1879–1932)

В оповіданнях і повістях показав розбуджене революцією 1905–1907 рр. селянство. Модернізм.

Б.Лепкий

Модернізм.

Василь Стефаник

(1871–1936)

Неперевершений майстер психологічної новели, де зобразив сільську бідноту, селянство. Кожна його новела — до краю згущена, ззовні стримана людська трагедія: це картина смерті або чекання її, образи разючої бідності, безнадійної самітності, спричинених злиднями родинних катастроф, темного пияцтва, тяжкої розлуки з рідним селом.

Збірки новел «Синя книжечка», «Кам’яний хрест», «Дорога», «Моє слово»

Марко Черемшина

(1874–1927)

Близькі до творчості В.Стефаника

«Карби».

Лесь Мартович

(1871–1916)

«Стрибожий дарунок».

Ольга Кобилянська

(1863–1942)

Повість «Земля», «Ніоба», «Через кладку».

Д.Маркович

Центральне місце у творах належить не подіям, а почуттям, думкам та емоціям, які подія викликає у степовиків, хуторян, убивць і злочинців.

«Іван з Буд жаку», «У найми», «Невдалиця».

Осип Маковей

(1867–1925)

Критика галицького міщанства в оповіданнях.

Микола Вороний

(1871–1942)

У віршах таврував поміщиків. Театрознавець.

Лірика «Ліричні поезії», «В сяйві мрій». Критика «Театр і драма» (1912).

Агатангел Кримський

Збірка поезій «Пальмове віття».

В.Самійленко

Збірки поезій «Ельдорадо», «На печі».

Г.Чупринка

Збірки поезій «Огнецвіт», «Метеор», «Ураган».

І.Франко

Російська імперія

Австро-Угорська імперія

Реформи 1905–1907 рр. , які суттєво вплинули на перебіг світського життя, практично оминули Російську православну церкву. Імператор, як і раніше, поєднував у одній особі світську та духовну владу, а церква залишалася засобом проведення самодержавної політики, знаряддям тиску на свідомість людей. Вона залишалася байдужою до українських соціальних потреб і національних запитів.

З прийняттям Маніфесту про віротерпимість швидко збільшується кількість сект (баптисти, євангелісти, секта «штунда» (з нім. — година)), а 300 тис. українців Холмщини та Підляшшя були навернуті до католицизму — процес полонізації цієї частини українського населення значно прискорився.

У Галичині греко-католицька церква швидко перетворюється на духовну й національну опору українців, виховуючи в них високу духовність і національну свідомість. Митрополит А.Шептицький не лише підніс церкву в організаційно-матеріальному плані, але й поступово закріпив за нею місію захисника прав українського народу. Вище духовенство на чолі з митрополитом використовувало всі політичні важелі, щоб вирівняти соціально-економічне і культурно-освітнє становище українців. УГКЦ стала по-справжньому національною церквою, котра рішуче стояла на боці українців у їх протидії полонізації, мадяризації, румунізації.