Розгром військ врангеля і махновців

Наступ білогвардійських військ

Після розгрому Денікіна залишки його армії закріпилися у Криму. У квітні 1920 р. їх очолив генерал П.Врангель. Реорганізована «Русская армия» являла собою значну силу і була озброєна самою сучасною зброєю, яку отримали від Антанти.

6 червня 1920 р. — скориставшись тим, що основні сили більшовиків перебували на польському фронті, Врангель почав наступ (висадка десанту у с. Кирилівка генерала Слащова, водночас — з району Перекопу). Нечисленні загони більшовиків відступали, захоплено Мелітополь.

Розпочинаючи бойові дії, Врангель розраховував не тільки на тимчасову перевагу в силах над Червоною Армією:

1. Підготовлено «Закон про землю», який передбачав передачу землі, що перебільшувала встановлений максимум, за викуп; але ніякого практичного значення закон не мав, адже селяни вже отримали землю від Радянської влади, до того ж, його впровадження саботувалося поміщиками.

2. Розпочато переговори з представниками УНР, але ніякої домовленості не було укладено.

3. Здійснено спробу встановити контакт з Повстанською армією Н.Махна, але Махно категорично відмовився від союзу (місія капітана Михайлова закінчилася безрезультатно, а його самого було страчено).

Бої у Північній Таврії

Тим часом більшовики уклали договір з махновцями про спільні дії проти Врангеля (вересень), а також перекидалися додаткові резерви.

7 серпня 1920 р. — контрнаступ червоних військ, яким вдалося захопити Каховський плацдарм на лівому березі Дніпра та утримувати його до підходу підкріплень. Створений Південний фронт очолив М.В.Фрунзе.

Середина вересня 1920 р. — новий наступ врангелівців, в ході якого захоплено Олександрівськ, Синельникове, Волноваху. Переправившись через Дніпро, врангелівці захопили Нікополь.

Середина жовтня 1920 р. — білогвардійці перейшли до оборони по всьому фронту.

28 жовтня 1920 р. — ударом з Каховського плацдарму війська Південного фронту перейшли у контрнаступ — врангелівські війська розгромлені, але їх залишки встигли прорватися в Крим.

Штурм Криму

В ніч на 8 листопаду 1920 р. частини Червоної Армії форсували Сиваш. На ранок після жорстоких атак врангелівці були вибиті з Литовського півострова. У критичний момент махновці переправилися через Сиваш і разом з червоними частинами прорвалися у Крим.

Водночас радянські війська штурмом оволоділи Перекопськими, Ішунськими й Чонгарскими укріпленими позиціями.

17 листопада 1920 р. від білих були очищені останні населенні пункти Криму (Ялта та Алушта).

Залишки білогвардійців були спішно евакуйовані, в основному до Туреччини.

Розгром махновців

Після захоплення Криму радянське командування вирішило позбутися незручного союзника — махновців.

Командири Кримської групи були викликані в штаб Фрунзе й заарештовані, а згодом — розстріляні.

25 листопаду 1920 р. — спроба ліквідувати Кримську групу в районі Євпаторії закінчилася безрезультатно — махновці прорвалися крізь кільце оточення й вийшли на материк, але під Томашівкою були вщент розбиті.

26 листопада 1920 р. — червоні частини оточили Гуляй-поле, де перебував Н.Махно, однак повстанці вийшли з оточення та з’єднавшись з залишками Кримської групи знову перетворилися у грізну силу.

Червоний терор у Криму

Залишки врангелівців у Криму, а також біженці, що накопилися тут за три роки, стали об’єктами жорстокої розправи, яка тривала всю зиму 1920–1921 рр. За різними даними, жертвами «червоного терору» тут стало від 40 до 150 тис. чоловік.