Культура і духовне життя у 1917–1921 роках

галузь

здобутки

втрати

1. Культурно-просвітницька діяльність

Збільшується кількість «Просвіт» (на початок осені 1917 р. — 952; червень 1921 р. — 4227), які організовували бібліотеки, драмгуртки, хорові колективи, лекторії і т.п. Вони організовували видавничу справу, розповсюджували українські книги, газети, журнали. Пізніше «Просвіти» все частіше об’єднували людей, готових служити справі будівництва української незалежної держави.

Під контролем більшовиків на Україні у 1920 р. діяло 15 тис. культурно-просвітніх організацій (клуби, народні будинки, бібліотеки, хати-читальні, сіль буди та т. п.)

З часом під дією бурхливих подій робота «Просвіт» стала набувати більш відчутний політичний характер. Більшовики намагалися поставити їх діяльність на службу своїм інтересам, однак, це виявилося неможливим і більшовики у 1921 р. пішли на закриття «Просвіт».

Радянська влада намагалася підкорити своїм інтересам діяльність всіх культурно-просвітніх і художніх закладів, незгодні — закривалися.

2. Освіта

а) загальноосвітня школа

За УЦР було відкрито 53 українські гімназії, складені учбові програми для шкіл, розроблено план українізації шкіл.

За гетьмана надруковано кілька мільйонів підручників, до кінця гетьманату діяло 150 українських гімназій, розпочато викладання української мови в учительських семінаріях.

За Директорії українізація стає ще більш інтенсивною.

Введення більшовиками безкоштовної й обов’язкової освіти (червень 1919 р.) створення єдиної трудової загальноосвітньої школи (лютий 1920 р.), впровадження української мови в школах УСРР.

Збільшення кількості загальноосвітніх шкіл (кін. 1920 — 21,9 тис.), зросла кількість учнів.

В деяких місцях радянська влада починала свою діяльність з переслідування вчителів українознавчих дисциплін.

«Новаторство» більшовиків і соціалізація школи руйнувало старі устої.

Близько 1 млн. Дітей залишалося поза школою, а сотні тисяч не могли відвідувати школу навіть записані до неї через матеріальні труднощі.

Багато шкіл не було пристосовано до роботи.

б) ліквідація не-писемності дорослих

Завдяки заходам, прийнятими більшовиками кількість не писемних серед дорослих значно зменшилася (1913 р. грамотних на Україні —27,9%, кінець 1920 — 51,9%)

Рівень грамотності при цьому залишався надзвичайно низьким.

в) вища школа

Відкриття Першого Державного Українського Університету у Києві (06.10.1918) і Другого — у Кам’янці-Подільському (22.10.1918), у Полтаві організований історико-філологічний факультет майбутнього Українського Університету.

Відкриття більшовиками рабфаків для підготовки робочої і селянської молоді до навчання у вузах.

Створення широкої мережі середніх учбових закладів (665 профшкол і 13 рабфаків).

Збільшення кількості вузів (кін. 1920 — 38).

Багато викладачів і студентів вузів загинули у вирі громадянської війни, або опинилися в еміграції

Вузи втратили свою автономію і незалежність, прийом студентів проводився за класовим принципом.

Ліквідація Університетів і створення на їх базі галузевих учбових закладів.

Погіршення якості роботи вузів, які мали до того ж слабку матеріальну базу.

3. Наука

Продовжували роботу: хімік Л.Писар-жевський; біохімік А.Палладін; мостобудівник Є.Патон; філолог, історик, сходознавець А.Кримський; історики Д.Багалій, В.Бузескул, гідромеханік Г.Проскура, один з засновників газотрубобудівництва В.Маковський та ін.

Створення Української Академії Наук (24.11.1918); перший президент — В.Вернадський, академіки — А.Кримський, Д.Багалій, М.Кащенко, О.Левицький, К.Петров, С.Смаль-Стоцький, Ф.Тарнавський, С.Тимошенко, М.Туган-Барановський, П.Тутковський.

Розробка нових правил українського правописання.

Початок академічного видання творів Т.Шевченка і І.Франка

Частина вчених змушена була залишити Україну й продовжити діяльність в еміграції (М.Грушевський).

Розвиток науки, підтримка вчених в умовах громадянської війни було неможливим.

4. Література

Початок творчості О.Довженка, О.Олеся, О.Вишні, В.Сосюри.

Романтики: П.Тичина (поема «Золотий гомін», збірник «Сонячні кларнети»), В.Чумак («Заспів»), В.Елланський (Елан-Блакитний) («Удари молота і серця»), В.Сосюра.

Об’єднання неокласиків (журнал «Книгар»): М.Зєров, М.Рильський, М.Драй-Хмара, М.Могилянський, А.Бургардт

Символісти: Я.Савченко, Д.Загул, М.Кобилянський та ін.

Панфутуризм: М.Семенко

Загинули В.Чумак, Г.Чупринка

5. Театральне, музичне і хорове мистецтво

Засновано Український театр драми і опери (пізніше реорганізовано в Перший театр Української Радянської Республіки ім. Т.Шевченка), в якому працювали корифеї української сцени: А.Мар’яненко, Г.Борисоглібська, молоді — А.Сердюк, Л.Гакебуш, К.Кошевський.

Вистава Л.Курбаса «Гайдамаки» (1920).

Заснування у Вінниці театру ім. Франка (Г.Юра) (у 1923 переїхав у Харків, 1926 р. — Київ).

Виникнення чисельних самодіяльних оркестрів народних самодіяльних оркестрів, народних інструментів, хорів, капел.

Заснування симфонічного оркестру під керівництвом А.Горілого (за більшовиків — Республіканський симфонічний оркестр ім.. М.Лисенка).

Симфонічні оркестри в Харкові, Катеринославі, Одесі.

Створення Державного української мандруючої капели («Думка») під керівництвом М.Городовенка.

Заснування Української державної капели під керівництвом А.Кошиця (1918).

Створення Української республіканської капели (поч. 1919), під керівництвом К.Стешенка й А.Кошицем.

Створення Київського музично-драматичного інституту (1920).

Працювали композитори: М.Леонтович, Я,Степовий, Л.Ревуцький, Г.Верьовка, Б.Лятошинський.

Внаслідок поразки військ УНР шлях на Батьківщину виявився закритим.

6. Образотворче мистецтво

Нова форма — плакат (1920 р. — «Вікна Укрросту» (Харків), «Вікна Південросту» (Одеса)).

Створення Української Академії мистецтв (грудень 1917); перші академіки: М.Бойчук (ректор), М.Бурачек, М.Жук, В.Кричевський, А.Маневич, А.Мурашко, Г.Нарбут.

Відкриття в Ромнах (Сумщина) першого на Україні пам’ятника Т.Шевченкові (жовтень 1918) скульптора І.Кавалерідзе.

Відкриття пам’ятників революціонерам (Маркс, бюсти Леніна, Енгельса, Свердлова, Р.Люксембург).

Загинули і були розграбовані величезні художні цінності (картини, скульптури, пам’ятники, архітектурні ансамблі)

Знищення встановлених до революції монументів