IV Універсал Центральної Ради та проголошення незалежності унр

9 (22) січня 1918 р. УЦР прийняла ІV Універсал. В цілому основні положення ІV Універсалу (розроблені на основі проектів М.Грушевського, В.Винниченка, М.Шаповала) повторювали зміст ІІІ Універсалу. Новим було:

 УНР — незалежна, вільна, суверенна держава українського народу;

 зобов’язував уряд укласти мир з Центральними державами й декларація прагнення до дружніх відносин з сусідами України: Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною та ін.;

 проголошення націоналізації всіх природних ресурсів і гарантія передачі землі селянам без викупу до початку весняних робіт;

 зобов’язання після закінчення війни демобілізувати армію та замінити її народною міліцією;

 демілітаризація підприємств та монополія держави на виробництво й торгівлю залізом , тютюном та іншими товарами;

 встановлення державного контролю над банками;

 надання соціальної допомоги безробітним, постраждалим від війни;

 перейменування ГС на Раду Народних Міністрів.

Оцінка IV Універсалу: фактично завершив процес відновлення української держави, проголосивши її незалежність.

Після прийняття закону про ліквідацію права власності на землю (19 січня 1918 р) і закону про національно-персональну автономію.

Перша спроба радянізації України (зима 1917 — весна 1918). Регіональні «республіки»

Характеризувалася:

○ Впровадження червоного терору:

 класові вороги: поміщики, буржуазія, біле офіцерство;

 антиукраїнський характер насильств (особливо після вступу військ Муравйова у Київ).

○ Розчленування України на кілька республік: УНР (5 губерній), Донецько-Криворізька республіка, Одеська республіка, Таврійська республіка.

○ В політиці і державному будівництві:

 поширення всіх більшовицьких декретів і керівництво законодавством з Радянської Росії;

 ліквідація попередніх органів влади;

 розпуск Рад, що не підкорялися більшовикам, й заміна їх комісарами, ревкомами, ВРК;

 розпуск старої міліції й передача її функцій Червоній гвардії;

 впровадження «народних» судів і трибуналів («класове почуття»);

 створення власної армії — Червоного козацтва;

○ В економіці:

А. Фінанси:

 підкорення фінансів Радянській Росії;

 заборона будь-яких банківських операцій;

 контрибуції, реквізиції, конфіскації.

Б. Націоналізація промисловості.

В. Аграрна політика:

 націоналізація землі;

 пропаганда артільно-комуністичного господарства;

 вивезення хліба.

Мирний договір у Брест-Литовську.

Поразка національно-демократичних сил була ні повною ні остаточною:

1. Центральна Рада і звітний їй уряд не були знищені чи розпущені.

2. Центральна Рада продовжувала діяльність, спрямовану на укріплення незалежності УНР: видано закони про нову грошеву систему (шаги, гривні, карбованці) про державний герб України (тризуб).

3. На російсько-українському фронті на Правобережжі намітився злам на користь української сторони.

4. Змінилося ставлення більшості українського населення до більшовиків, фактично ошуканого ними.

Однак доля України дедалі більше залежала від зовнішньополітичних обставин.

Причини, що змусили брати участь у мирних переговорах з Центральним блоком:

 надії на допомогу Антанти не здійснилися;

 збереження загрози з боку Радянської Росії;

 загроза окупації з боку Німеччини та Австро-Угорщини.

Тому 25 грудня 1917 р. українська делегація (Голубович, Левитський, Любинський, Полоз, Севрюк, Остапенко) прибула у Брест-Литовський. Спроби Л.Троцького, голови делегації Раднаркому, замінити представників Центральної Ради делегатами Радянського уряду результату не принесли.

27 січня (9 лютого) 1918р. між УНР і Німеччиною та її союзниками було підписано Берестейській мирний договір:

 Припинення бойових дій між УНР та Четвертним союзом.

 Допомога УНР у відновленні влади на території всієї України.

 Надання Україні сільськогосподарських машин, вугілля, солі й інших дефіцитних товарів.

 Поставки з України продовольства.

Значення договору:

1) початок міжнародно-правового визнання УНР;

2) збереження національної держави, її цілісності;

3) державна незалежність України із введенням німецько-австрійських військ була серйозно обмежена;

4) в очах Антанти лідери української національної революції виглядали зрадниками.

Вступ німецько-австрійських військ в Україну.

18 лютого 1918 р. — початок загального наступу німецько-австрійських військ на Східному фронті. Зукраїнізовані підрозділи наступали в авангарді, першими входили в залишені більшовиками міста та села.

2 березня 1918 р. — війська УНР вступили до Києва.

3 березня 1918р.— між РСФРР і Німеччиною та її союзниками укладено мирний договір. Росія брала на себе зобов’язання негайно укласти мир з УНР й вивести свої частини з України.

кінець квітня 1918 р. — залишки червоних військ витиснені з Донбасу і Півдня України.