Тема 2. Історія бухгалтерського обліку

концепція обліку, яка намагалась якнайточніше описати рух ма­теріальних цінностей.

Якщо в Єгипті облік вівся на вільних листах, то у Вавілонії (Дворіччя) зародився облік на картках. Картки робили з м'якої глини у вигляді пластинок (таблеток), які мали розмір від крихі­тних до масивних (розміром до 30x40 см). На вологій поверхні глини очеретяною паличкою робили записи, після чого доку­мент сушився, або обпалювався. На табличках були знайдені та­кі реквізити, як кількість та найменування одержаних предметів, ім'я особи, від якої ці предмети одержані, ім'я одержувача та дата. Серед знайдених документів переважають "наряди" на ви­конання робіт.

У біблії є запис висловлювань царя Соломона: "з ким знахо­дишся в торгових відносинах, рахуй та оцінюй: що даєш і що одержуєш запиши". Так формулювався контокорент. На паску древні жреці Ієрусалимського храму не приступали до служби доти, поки "головний бухгалтер" — Іудей не закриє всі рахунки, складе звіт і цей звіт не одержить санкції контролюючих органів.

У Персії розквіт обліку припадає на роки правління Дарія (522—422 pp. до н. е.). Бухгалтери і контролери в цій імперії ве­ли облік не лише явний, а і потаємний. Основним документом явного обліку стає реєстр фактів господарської діяльності, а по­таємного журнал анонімних листів. При цьому найбільший об­сяг займав таємний облік. Людина, що займалась обліком одер­жала майже офіційну назву — "очі та вуха царя".

В обліку античного світу виділяються кілька його видів:

— сувої (свитки — рос);

• фрагменти господарських записів;

• законодавчі документи;

• промови ораторів;

• праці спеціалістів з управління маєтками;

• висловлювання філософів;

• відомості з творів мистецтва.

20

Тема 2. Історія бухгалтерського обліку

Ці джерела, зібрані разом, дозволили декільком поколінням дослідників реконструювати як грецьку, так і римську системи обліку.

У древній Греції облік переважно вівся на вибілених гіпсом дощечках, рідше, внаслідок дорожнечі, застосовувався папірус. Для чорнових записів користувались глиняними черепками. Греція дала перший прилад для рахування — абак (лічильна дошка, що нагадує рахівницю. Застосовувалась у Західній Єв­ропі до XVIII ст. Abacus — дошка). У древній Греції вперше з'являються гроші у вигляді монети. Це явище було одним із суттєвих стрибків у розвитку обліку. Так, гроші спочатку висту­пали як самостійний об'єкт обліку, далі як засіб в розрахунках і, наприкінці, в функції міри вартості, вони стали вимірювати всі матеріальні цінності.

Оскільки в такому обліку фігурували монети різної чеканки, то для вимірювання тут були прийняті три варіанти: монети складали за видом металу і вагою; потім за видами монет; за їх купівельною спроможністю. Поточний облік здійснювався у ви­гляді хронологічних записів. У результаті об'єднання матеріаль­ного обліку (інвентаризації) і обліку розрахунків (контокорента) виник бухгалтерський рахунок. В Афінах були спеціальні чино­вники, в обов'язки яких входило складання звітів про доходи і видатки держави. В державному господарстві реєструвались не лише факти одержання та видачі грошей, але й залікові платежі, переведення платежів в інші каси. В цей час вже функціонували і банки. Тут рух грошей оформлювався первинними документа­ми. Вели два журнали (ефемеріда): для прибуткових та видатко­вих операцій. Записи в журналах велись в хронологічному по­рядку. Записи видаткового журналу включали: дату; одержувача грошей; причину платежу; ім'я особи, якій банк за розпоря­дженням одержувача видав гроші; суму платежу. Арістотель (384—322 pp. до н.е.) в своїй праці "Політика" чітко відокремив облікові і контрольні функції, розуміючи ревізію, як частину контролю.

21