- •Глава II Колективний договір..............................................56
- •Глава III. Трудовий договір.................................................102
- •Глава IV. Робочий час........................................................212
- •Глава V. Час відпочинку....................................................245
- •Глава VI. Нормування праці...............................................300
- •Глава VII. Оплата праці.......................................................327
- •Глава VIII. Гарантії і компенсації..........................................382
- •Глава IX. Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації........455
- •Глава X. Трудова дисципліна.................. ...........................497
- •Глава XI. Охорона праці.......................,..............................526
- •Глава XII Праця жінок.......................................................592
- •Глава XIII. Праця молоді......................................................617
- •Глава XIV. Пільги для працівників, які поєднують роботу
- •Глава XV. Індивідуальні трудові спори .................................658
- •Глава XVI. Професійні спілки. Участь працівників
- •Глава XVI-a. Трудовий колектив.............................................750
- •Глава XVII. Державне соціальне страхування .........................772
- •Глава xviп. Наглад і контроль за додержанням законодавства
- •Глава II колективний договір
- •Глава III трудовий договір
- •Глава III-a
- •Глава IV робочий час
- •Глава V час відпочинку
- •Глава V
- •Глава VI нормування праці
- •Глава VII оплата праці
- •Глава VII
- •Глава VII
- •Глава VII
- •Глава VII
- •Глава VII
- •Глава VII
- •Глава VII
- •Глава VII
- •Глава VII
- •Глава VII
- •Глава VII
- •Глава VII
- •Глава VII
- •Глава VII
- •Глава VII
- •Глава VII
- •Глава VII
- •Глава VIII гарантії і компенсації
- •Глава VIII
- •Глава Vlll
- •Глава VII/
- •Глава VIII
- •Глава vUl
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VII/
- •Глава vih
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VII/
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава IX
- •Глава X трудова дисципліна
- •Глава X
- •Глава X
- •Глава X
- •Глава X
- •Глава X
- •Глава X
- •Глава X
- •Глава X
- •Глава X
- •Глава X
- •Глава X
- •Глава X
- •Глава XI охорона праці
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XI
- •Глава XII праця жінок
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XII
- •Глава XIII праця молоді
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава xIli
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIII
- •Глава XIV
- •Глава XIV
- •Глава XIV
- •Глава XIV
- •Глава xiу
- •Глава XIV
- •Глава XIV
- •Глава XIV
- •Глава XIV
- •Глава xiу
- •Глава XV індивідуальні трудові спори
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XV
- •Глава XVI
- •Глава XVI
- •Глава XVI
- •Глава XVI
- •Глава XVI
- •Глава XVI
- •Глава XVI
- •Глава xVі
- •Глава XVI
- •Глава XVI
- •Глава XVI
- •Глава XVI
- •Глава XVI
- •Глава XVI
- •Глава XVI
- •Глава XVI
- •Глава XVI
- •Глава XVI
- •Глава XVI
- •Глава XVI-a трудовий колектив
- •Глава XV 1-а
- •Глава XVI-а
- •Глава xVl-а
- •Глава xVl-а
- •Глава XVI-a
- •Глава XVI-a
- •Глава xVl-а
- •Глава XV 1-а
- •Глава xVl-а
- •Глава XVII державне соціальне страхування
- •Глава XVII
- •Глава XVII
- •Глава XVII
- •Глава XVII
- •Глава XVII
- •Глава XVII
- •Глава XVII
- •Глава XVII
- •Глава XVII
- •Глава XVII
- •Глава XVII
- •Глава xvи
- •Глава XVII
- •Глава xvu
- •Глава xv11
- •Глава XVII
- •Глава XVIII
- •Глава XVIII
- •Глава XVIII
- •Глава xv111
- •Глава XVIII
- •Глава XVIII
- •Глава XVIII
- •Глава XVIII
- •Глава XVIII
- •Глава XVIII
- •Глава xvii1
Глава IX
Такий вид відшкодування шкоди, як правило, здійснюється працівниками, які виконують трудові обов'язки, використовуючи засоби чи обладнання власника (наприклад, водії автомобілів, тракторів, працівники, які пошкодили станок або інше обладнання).
21. Передача рівноцінного майна переважно застосовується особами, які зобов'язані відшкодувати шкоду в повному обсязі. Обов'язковою умовою такого способу відшкодування шкоди є передача не будь-якого аналогічного майна, а рівноцінного за своїми властивостями, якісними характеристиками, вартістю та ступенем зносу.
Добровільне відшкодування працівником шкоди позбавляє власника права примусового стягнення суми відшкодування.
22. Добровільне відшкодування шкоди доцільно використовувати лише за умови, що сторони (працівник і власник) не мають сумнівів щодо ступеню та форми вини працівника, обсягу завданої шкоди та розміру сум відшкодування. Для цього необхідно встановити сукупність обставин:
— факт неправомірності поведінки працівника, тобто чи було порушення конкретної правової або технічної норми та саме яка норма була порушена;
— форму вини працівника;
— наявність причинного зв'язку між завданою шкодою та винними протиправними діями працівника;
— наявність інших факторів, які сприяли виникненню шкоди;
— обсяг завданої шкоди та в чому конкретно вона виявляється (пошкодження, знищення, недостача тощо);
— вид та обсяг відповідальності працівника (повна чи обмежена відповідальність);
— правильність визначеного розміру завданої шкоди (зокрема, чи враховано природний знос та інші фактори, які впливають на розмір шкоди).
Стаття 131. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу та працівників по збереженню майна Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.
Гарантії при покладенні на працівників відповідальності за шкоду
465
Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів щодо запобігання шкоди.
(Стаття 131 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 1616-09 від 24.12. 76)
1. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити умови для забезпечення повного збереження працівниками майна, а саме: забезпечити здорові і безпечні умови праці, справний стан інструменту, машин, верстатів, нормативні запаси сировини, матеріалів та інших ресурсів, необхідних для безперебійної і ритмічної роботи; проводити своєчасний інструктаж з працівниками тощо. Невиконання ними вказаного обов'язку впливає на розмір шкоди, яка повинна бути відшкодована працівником (більш детально див. коментар до ст. 137 КЗпП).
2. Кожен працівник при укладенні трудового договору (контракту) зобов'язується бережливо ставитись до майна підприємства і вживати усіх необхідних заходів щодо його збереження. Зміст цього обов'язку означає, що працівник повинен:
1) бережливо використовувати майно, яке йому надане;
2) запобігати передчасному зносу майна;
3) дотримуватись технологічних вимог та не допускати випуску неякісної, бракованої продукції;
4) використовувати майно тільки для здійснення трудових функцій в інтересах підприємства;
5) не здійснювати крадіжок, умисних пошкоджень або знищення майна та інші протиправні дії.
3. Обов'язок працівника вживати заходів щодо запобігання шкоди полягає у необхідності попередити власника або уповноважений ним орган чи відповідальних працівників про доцільність проведення заходів, необхідних для належного зберігання, використання майна. На практиці таке повідомлення доречно подавати письмово з метою забезпечення себе належними доказами для вирішення спору.
Стаття 132. Матеріальна відповідальність у межах середнього місячного заробітку За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої
|
466 Глава IX дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві. (Стаття 132 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 623 7-Ю від 21.12.83, № 2444-11 від 27.06.86; Законом № 263/95-ВР від 05.07.95) 1. Коментована стаття закріплює норми, що визначають умови та порядок застосування обмеженої матеріальної відповідальності. Обмежена матеріальна відповідальність є переважаючим видом відповідальності працівника за трудовим правом України. За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві. 2. Пленумом Верховного Суду України в постанові «Про практику розгляду трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. звертається увага на таку обставину: якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту. Це роз'яснення суперечить ст. 9 КЗпП: умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством про працю, є недійсними. Стаття 134 КЗпП визначає виключний перелік випадків застосування повної матеріальної відповідальності та не передбачає можливого розширення її змісту положеннями контрактів. 3. Частина друга коментованої статті передбачає, що матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, прямо передбачених законодавством. Обсяг відповідальності працівника визначається середньомісячним заробітком. При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він обчислюється відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р. «Порядку обчислення середньої заробітної плати». При заподіянні працівником шкоди в меншому розмірі обсяг відповідальності визначатиметься розміром заподіяної шкоди. Гарантії при покладенні на працівників відповідальності за шкоду 467 Стаття 133. Випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників У відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть: 1) працівники — за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, — у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому самому розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники — у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоям, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей. (Стаття 133 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 1616-09 від 24.12.76, № 6237-10 від 21.12.83, № 2444-11 від 27.06.86; Законами № 2134-12 від 18.02.92, № 263/95-ВР від 05.07.95) 1. Коментована стаття містить спеціальні норми застосування заходів матеріальної відповідальності. 2. На підставі п. 1 коментованої статті матеріальну відповідальність у межах середнього місячного заробітку несуть працівники, які допустили зіпсуття або знищення зазначених цінностей у ході трудового процесу. На інших працівників з числа службових осіб (майстра, технолога), якщо шкоду від зіпсуття або знищення через недбалість цих цінностей заподіяно внаслідок їх неправильних службових дій (бездіяльності), матеріальна відповідальність покладається у відповідності зі ст. 132 КЗпП також у межах середнього місячного заробітку. Відповідальність у тому самому розмірі за зіпсуття або знищення через недбалість ін- |
468