Глава VII

ної різниці та умови такої виплати встановлюються колективними договорами.

1.  Працівник згідно з трудовим договором зобов'язаний виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією, посадою. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний організувати працю таким чином, щоб кожен працівник виконував роботу такої складності, яка відповідала б його кваліфікації (розряду), і в обсязі, достатньому навантаженню на повний робочий день: розмір оплати праці повною мірою відповідає тільки повній нормі праці.

2.  При виконанні робіт різної кваліфікації праця почасових працівників оплачується за тарифною ставкою (окладом), яка встановлена для оплати праці найбільш складної роботи, тобто вищої кваліфікації. При цьому розмір тарифної ставки не може бути нижчим тарифної ставки розряду, який присвоєно робітнику за основною роботою.

3.  Праця робітників-відрядників оплачується за розцінками, встановленими для роботи, яка фактично виконується. Тобто якщо виконуються роботи, тарифіковані вище присвоєних відрядникам розрядів, то оплата проводиться за розрядом виконуваної роботи.

На підприємствах, де за характером і умовами виробництва робітникам-відрядникам доручається виконання робіт, тарифікованих нижче присвоєних їм розрядів, робітники, які виконують такі роботи, мають право на отримання міжрозрядної різниці.

Умова про виплату міжрозрядної різниці включається до колективного договіру з визначенням конкретних категорій робітників, які зайняті виконанням робіт різної кваліфікації. Якщо до колективного договору не включена умова про виплату міжрозрядної різниці, то право на її отримання мають тільки робітники, в яких умова передбачена трудовим договором (контрактом).

4.  Розмір міжрозрядної доплати до відрядного заробітку розраховується як різниця між розмірами тарифних ставок за розрядом фактично виконуваної роботи і розрядом, який присвоєно робітнику.

Виплата міжрозрядної різниці здійснюється за умови, якщо різниця в розрядах є не меншою ніж у два рази і робітник виконує норми часу (виробітку).

Оплата праці

367

Стаття 105. Оплата праці при суміщенні професій (посад) і виконанні обов'язків тимчасово відсутнього працівника Працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

(Стаття 105 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4617-10 від 24.01. 83; Законами № 263/95-ВР від 05.07.95, № 357/96-ВР від 10.09.96)

1. Суміщення професій — це виконання протягом робочого дня, нарівні з роботою за основною професією, робіт за другою або декількома іншими професіямии.

Суміщення професій як один із найважливіших напрямків вдосконалення розподілу і кооперації праці доцільно застосовувати у таких випадках:

—  при тривалих технологічних перервах при виконанні робіт за основною професією;

— при обслуговуванні верстатів (агрегатів), де є машино-віль-ний час, тобто час, впродовж якого робітник при працюючому обладнанні вільний від необхідності його обслуговувати;

—  при виконанні монотонної (одноманітної) роботи, коли впродовж робочого дня вільного часу немає, але з метою підвищення різноманітності і змістовності праці виникає необхідність у зміні праці, переходу за заздалегідь визначеним графіком з одного робочого місця на інше, що позитивно позначається на здоров'ї робітників і економічних результатах праці;

—  при використанні робітників на малопривабливих і фізично важких роботах.

Суміщення професій (посад) слід відрізняти від виконання робітником додаткового обсягу робіт за своєю основною професією (посадою). Йдеться про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваних робіт, що сприяє більш ра-

368