Глава VII

вини працівника підлягає оплаті за зниженими розцінками. Розмір їх залежить від ступеня придатності бракованої продукції, який визначає власник або уповноважений ним орган. Якщо заробіток за таку продукцію виявиться нижче від двох третин тарифної ставки (окладу), то працівнику гарантується розмір місячного заробітку не нижче від двох третин його тарифної ставки (окладу). Цей розмір може бути і більш високим, якщо відповідна умова оплати буде передбачена в колективному або трудовому договорі (контракті).

У випадку, коли продукція виявилася бракованою не з вини працівника внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі, а також якщо брак був виявлений після того, як продукція була прийнята нарівні з придатною продукцією органом технічного контролю, робота підлягає оплаті нарівні з придатними виробами, тобто у повному розмірі.

3.  Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Випуск бракованої продукції — це прямі збитки для роботодавця (перевитрати сировини, матеріалів, зростання собівартості).

Частковий брак з вини працівника оплачується за зниженими розцінками залежно від ступеня придатності цієї продукції, який визначається власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

4.  Працівник, з вини якого виготовлена бракована продукція (частково або повністю), несе матеріальну відповідальність за завдану своїми протиправними винними діями пряму шкоду підприємству.

Стаття 113. Порядок оплати часу простою, а також

при освоєнні нового виробництва (продукції)

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Оплата праці

377

Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

(Стаття 113 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 1356-XIV від 24.12.99)

1.  Під простоєм слід розуміти вимушене призупинення роботи підприємства, організації або окремих структурних підрозділів.

Порядок оплати праці за час призупинення залежить від причини простою, яка може бути з вини працівника, якщо він не виконує покладених на нього трудових обов'язків без поважних причин, і не з вини працівника, а за різних інших обставин, не пов'язаних з його протиправною поведінкою (тяжке фінансово-економічне становище на підприємстві, невдале керівництво, стихійне лихо тощо).

2.  Час простою з вини працівника не оплачується. Йдеться про протиправну, винну поведінку працівника, яка має склад дисциплінарного проступку.

Час простою не з вини працівника оплачується в розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

3.  Відповідно до ст. 33 КЗпП під час простою підприємства або окремих його структурних підрозділів працівники за їх згодою можуть переводитись на іншу роботу на тому самому підприємстві на весь час простою або на інше підприємство, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

У разі переведення працівника за його згодою внаслідок простою на нижчеоплачувану роботу за працівником зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи.

У разі простою не з вини працівника і створення ситуації, небезпечної для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища, за працівником зберігається середній заробіток незалежно від того, працює він чи ні.

4.  Власник або уповноважений ним орган на період освоєння нового виробництва (продукції) може проводити доплату до попереднього середнього заробітку на строк до шести місяців.

378