внутрішніх факторів та укрупненними розрахунками техніко економічних показників за кожним зі сценаріїв.

П'ятий етап - впровадження рекомендацій.

На цьому етапі (Рис.1.8.) попередній звіт про виконаня дослідження розглятається на технічній раді підприємства - замовника, доопрацьвується з урахуванням зауважень та надається замовнику на затвердження та для прийняття рішення стосовно вибору варінту рекомендацій для впровадження.

В разі позитивного рішення разом з виконавцем розробляються заходи щодо впровадження їх кошторис та терміни виконання.

На етапі впровадження основний виконавець досліджень може залучатися в разі необхідності для шеф-нагляду. Це слід робити у випадку високого ступеню ризику впровадження, та можливості внесення змін в динамиці впровадження. Залучення виконавця є бажаним і в разі коли рекомендації стосуються реформування складових системи управління, що можуть призвести до певних соціальних наслідків. Це стосується кадрових змін, змін в системі оплати праці та економічного стимулювання праці, реформування системи корпоративних відносин на підприємстві.

Взагалі виконавець діагностичних досліджень має бути зацікавлений прийняти активну участь в процесі впровадження власних рекомендацій і повинен добиватися права на це, тому що тільки позитивні результати впровадження можуть стати підтвердженням правильності використаних методів діагностики та прогнозу.

Процес впровадження має закінчуватися розрахунком ефективності прийнятого до

впровадження варіанту рекомендацій.

5. Впровадження рекомендацій діагностичних досліджень

5.1. Оформлення та затвердження звіту

5.2. Прийняття рішення щодо доцільності

Внесення змін в систему управління згідно рекомендацій

5.3. Розробка заходів по впровадженню результатів діагностичних досліджень

5.4. Шеф-нагляд за впровадженням рекомендацій

5.5. Оцінка ефективності впровадження результатів досліджень

Рис.1.8.Послідовність дій на етапі впровадження рекомендацій діагностичних досліджень 1.4. Інструментарій економічної діагностики.

Економічна діагностика, як новостворена прикладна наука, є творчим процесом і використовує багатий методичний апарат і інструментарій. Крім методів традиційного техніко- економічного аналізу в ній використовуються методи статистики, економіко математичне моделювання та інші класичні методи методи аналізу.

В залежності від типу досліджуємих даних, що характеризують стан об' єкту діагностики, методи поділяються на якісні та кількісні.

Якісні - призначені для врахування впливу факторів, що мають певні харектерні ознаки,

20

але не мають числового значення.

Кількісні прийоми дають числову характеристику економічних явищ і поділяються на описові та на аналітичні.

Описові прийоми дослідження дають можливість визначити розміри, масштаби, тенденцію, динаміку розвитку економічних процесів. До них належать середні та відносні величини, ряди динаміки, графічні прийоми, структурні та типологічні групування.

Аналітичні прийоми характеризують економічні процеси, дають змогу дослідити причинно-наслідкові залежності, дати кількісну оцінку впливу окремих факторів на предмет дослідження.

Нагадаємо деякі з загально відомих кількісних методів.

Порівняння як спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника ( невідомого ) з іншими ( відомими) з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними.

Основними базами порівняння є:

• нормативні показники;

• дані попередніх періодів;

• середні галузеві показники;

• планові показники;

• показники передових підприємств або міжнародні стандарти.

Для вивчення впливу на предмет аналізу кількох факторів широко застосовуються методи елімінування:

Індексний метод застосовують для вивчення явищ, які формуються під впливом кількох факторів, кожен з яких схильний до динамічних змін. Наприклад, аналіз обсягу реалізації товарів, який формуєсться під впливом певного фізичного обсягу товарів і цін на них.

Метод ланцюгових підстановок. За допомогою цього методу можна визначити виокремлений вплив кожного із факторів на кінцевий показник якщо фактори мають однаковий напрямок дії. Суть його полягає в послідовній заміні у функціональній моделі базисних параметрів на звітні, в обчисленні умовних показників та їх порівняння для визначення впливу факторів.

Довгострокове планування та бюджетування, системи раннього попередження ґрунтуються значною мірою на фінансових прогнозах. У науково-практичній літературі виокремлюють три основних методи методів прогнозування:

• експертні (інтуітивні) методи визначення прогнозних показників;

• каузальне прогнозування;

• методи екстраполяції. В тому числі, метод ковзного середнього, метод експоненціального згладжування.

В процесі економічної діагностики часто приходиться оцінювати показники, які не можуть бути виміряні фізично. Для кількісного визначення впливу таких показників на предмет діагностики широко застосовуються експертні методи. До основних експертних методів належать такі:

• індивідуальне опитування;

• мозкова атака:

• метод синектики;

• метод Дельфі:

• розробка сценаріїв.

Найпростішим прийомом є індівідуальне опитування окремих експертів на предмет сильних і слабких сторін підприємства, можливих резервів, існуючих тенденцій.

Для успішного використання даного методу слід дотримуватися таких передумов: 1. Керівництво підприємства повинно брати безпосередньо участь в організації опитування ( анкетування).

2.Завчасне узгодження з керівництвом питань, які вносяться в анкету для опитування. 3.Готовність керівництва враховувати результати опитування під час розробки планів і бюджетів.

21

4.Опитування не повинно провокувати конфлікт між керівництвом і працівниками.

5. Участь керівництва і співробітників повинно бути добровільним.

6. Повинна гарантуватись анонімність анкетування та оцінки.

Анкетування має недолік: діапазон варіантів може бути широким, що значно ускладнює виявлення тенденції.

"Мозкова атака" - це груповий метод вирішення складних проблем, в ході якого учасники групи експертів висувають якомога більше пропозицій щодо вирішення поставленої проблеми. Недоліком є те, що в групі може домінувати позиція найбільш авторитетного експерта, яка може бути хибною.

" Метод Дельфі"- це експертне прогнозування, яке ґрунтується на зведенні, систематизації та оцінці думок групи експертів, на основі їх письмового опитування на предмет оцінки кількісних та якісних показників розвитку підприємства.

До основних характеристик методу Дельфі належать такі:

• використання формально ідентичних анкет для опитування;

• анонімність опитування;

• визначення середньостатистичної відповіді;

• інформування учасників про результати опитування;

• повторне опитування з метою отримання максимально узгодженого результату.

Згідно з цим підходом опитування групи експертів щодо можливостей вирішення певного комплексу проблем здійснюється в кілька етапів. Різні оцінки ймовірності настання певних подій у майбутньому зіставляються між собою. Середню відповідь по групі можна визначити за допомогою середньоарифметичної. (Статистика. підручник. за ред. С.Герасименка). Зведені (середні) результати попередніх етапів доводяться до експертів перед початком наступного етапу опитування. Окремі учасники опитування коригують власні прогнози. З часом внаслідок змішування окремих точок зору відбувається конвергенція ( схожа чи подібні оцінка одних і тих же явищ, яка виникає у різних експертів) та звуження діапазону оцінок. У результаті визначається найімовірніша тенденція розвитку того чи іншого процесу.

До недоліків цього методу слід віднести те, що загальна тенденція може сформуватись не на основі незалежних інтуїтивних думок, а в результаті пристосування думок окремих експертів до середньої оцінки.

Отримані внаслідок застосування методології Дельфі результати використовують при розробці прогнозних сценаріїв розвитку економічних процесів на підприємстві за альтернативних зовнішніх та внутрішніх параметрів впливу на фінансово-господарську діяльність. Як правило планові показники розраховують за песимістичного, оптимістичного та базового сценарії розвитку.

Експертні методи прогнозування використовують при стратегічному управлінні, довгостроковому плануванні обсягів збуту продукції та оцінці ринкового потенціалу, інновацій тощо. Загальним недоліком розглянутих методів є колективна ("розмита") відповідальність за якість прогнозування.

Бенчмаркінг (анг. Встановлення контрольної точки) - є важливим інструментом діагностики конкурентоспроможності.

Бенчмаркінг - це безперервний процес порівняння товарів( робіт, послуг ), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства ( структурного підрозділу ) з аналогічними об' єктами інших підприємств чи структурних підрозділів.

Зміст та мета методу полягає в ідентифікації відмінностей з порівнюваним аналогом, визначення причин цих відмінностей та виявлення можливостей щодо вдосконалення об' єктів бенчмаркінгу.

Об' єктами бенчмаркінгу можуть бути: методи, процеси, технології, якісні параметри продукції, показники фінансово-господарської діяльності підприємств чи структурних підрозділів. Досліджуючи виробничі процеси, методи, технології головну увагу приділяють пошуку резервів зниження витрат виробництва та підвищення конкурентоспроможності продукції.

Розрізняють види бенчмаркінгу:

22

1. Внутрішній, який зводиться до аналізу та порівняння показників діяльності різних структурних підрозділів одного й того самого підприємства.

2. Орієнтований на конкурентів - сконцентрований на порівняльному аналізі товарів, робіт, послуг, продуктивності виробничих процесів та інших параметрів досліджуваного підприємства з аналогічними характеристиками підприємств-конкурентів.

3. Функціональний, за якого аналізуються окремі процеси, методи й технології порівняно з іншими підприємствами. Які не є конкурентами розглядуваного.

Як метод бенчмаркінг вперше був застосований на початку 80-х років 20-го століття американською фірмою , яка через високу собівартість продукції опинилась під значним тиском з боку японських конкурентів. З метою оптимізації виробничих процесів був проведений аналіз ефективності виконання окремих процесів фірмою порівняно з підприємствами інших галузей виробництва.

Розрізняють три фази бенчмаркінгу:

4. Підготовча. На цій стадії здійснюють вибір об' єкта бенчмаркінгу та порівняльних аналогів; визначають оцінні показники. Збирають необхідну інформацію.

5. Аналіз. Н а основі порівняння з підприємством-партнером виявляються недоліки ( слабкі місця) та ідентифікуються причини їх виникнення. Критерієм оцінки процесів є показники їх продуктивності.

6. Впровадженя. Проводиться робота з реалізації результатів аналізу в практичній діяльності підприємства, розробці стратегії і тактики нейтралізації виявлених слабких місць на підприємстві.

Широке застосування за часів планової економіки отримав функціонально вартісний

аналіз. Цей метод полягає в дослідженні функціональних характеристик продукції, на предмет еквівалентності їх вартості і корисності( здійснюється класифікація функцій продукту і на основі цього розробляються пропозиції щодо мінімізації витрат на виконання кожної функції, а також анулювання другорядних функцій.

В процесі діагностики досліджуються усі без винятку характеристики продукту, статті калькуляції на предмет виявлення резервів зниження собівартості.

Виокремлюють два основні завдання вартісного аналізу:

• Зменшення вартості окремих компонентів продукції без зменшення обсягів її виробництва та реалізації;

• Поліпшення функціональних параметрів продукції за мінімальних затрат.

Виходячи із зазначених завдань, вартісний аналіз зосереджує свою увагу на мінімізації витрат при перегляді функціональних параметрів у разі:

а) зменшення вимог до якості продукції (якщо споживачі нехтують підвищеним рівнем якості продукції або не готові сплачувати більшу ціну за кращу якість);

б) підвищення вимог до якості (якщо споживачі виражають готовність сплачувати вищу ціну за якіснішу продукцію).

В останньому випадку в процесі вартісного аналізу слід довести, що збільшення виручки від реалізації продукції в результаті вдосконалення функціональних параметрів продукції перевищить приріст витрат на це вдосконалення. Функціонально-вартісний аналіз значною мірою спрямований на те, щоб виявити зайві з погляду їх вартості та корисності для споживачів параметри продукції. Стосовно організації системи фінансового контролінгу - це означає, що ця система повинна забезпечувати менеджмент найкориснішою і потрібною інформацією, яка порівняно з вартістю її отримання приносить значний управлінський ефект. Порядок проведення вартісного аналізу представлено в таблиці 1.1.

23

Табл. 1.1. Етапи проведення вартісного аналізуЕтапСкладові етапуЕтап 1 Підготовчі заходи- вибір об' єктів вартісного аналізу та постановка завдань

- постановка кількісних цілей

- створення робочої групи

- розробка програми аналізуЕтап 2 Визначення

фактичного стану

об'єкта аналізу- збір інформації та опис об'єкту аналізу

- характеристика функцій

- визначення витрат на виконання функційЕтап 3 Перевірка фактичного стану- перевірка якості виконання функцій

- перевірка обґрунтованості затратЕтап 4

Пошук рішенняВиявлення всіх можливих варіантів рішенняЕтап 5 Експертиза варіантів рішень- перевірка можливості реалізації

- перевірка економічностіЕтап 6

Прийняття рішення щодо впровадження найоптимальнішого рішення- вибір рішення

- рекомендація щодо реалізації

- реалізація запропонованого рішення

Функціонально вартісний аналіз розглядається як один з найдійовіших інструментів скорочення собівартості продукції, зокрема витрат на сировину та матеріали. В процесі аналізу досліджуються всі без винятку характеристики продукту, статті калькуляції на предмет виявлення резервів зниження собівартості. За оцінками західних експертів, за успішного вартісного аналізу можна виявити резерви зниження витрат у розмірі до 20% собівартості продукції.

Зазначимо, що аналіз може проводитися не лише стосовно продукції (робіт, послуг), а також у розрізі окремих структурних підрозділів (центрів затрат) чи виробничих процесів. На практиці вартісний аналіз, як правило, комбінується з іншими методами контролінгу, зокрема бенчмаркінгом, SWOT-аналізом, причому результати аналізу сильних і слабких місць є основою для вибору об' єктів вартісного аналізу.

При вивченні інших тем дисципліни "Економічна діагностика" будуть розлянуті ряд специфічних методів оцінки стану підприємства таких як SWOT, PEST - аналіз та інші.

24