умови
угод купівлі-продажу
або
умови пропонування щодо укладення
таких угод не
відрізняються
від умов,
які
відповідають вимогам,
що висуваються для визначення
ринкової
вартості;
продаж
подібного
майна
відбувся
з
дотриманням типових умов оплати;
умови
на ринку подібного
майна,
що визначали формування цін
продажу
або
пропонування, на дату оцінки
істотно не
змінилися
або
зміни,
які відбулися, можуть
бути
враховані.
При
використанні даного підходу, вартість
об' єкта визначається як різниця між
вартістю
всіх активів, що оцінені
окремо, та сумою залученого капіталу.
Головним показником є вартість
майна
як сукупність матеріальних та
нематеріальних активів підприємства.
Майновий
підхід до оцінки вартості підприємства
заснований на визначенні витрат
ресурсів
на його відтворення або заміщення з
урахуванням факторів фізичного та
морального
зносу. Цей підхід найбільш
ефективний, коли покупець збирається
порівняти витрати на
придбання бізнесу
з витратами на створення аналогічного
підприємства.
Згідно
з методикою оцінки майна, в сукупну
вартість майнового комплексу входять:
необоротні
активи - основні засоби, нематеріальні
активи, незавершене
виробництво,
довгострокові фінансові інвестиції,
довгострокова дебіторська
заборгованість,
відстрочені податкові
активи, інші необоротні активи;
оборотні
активи - запаси, векселі одержані,
дебіторська заборгованість за
товари,
виконані роботи, послуги,
дебіторська заборгованість за
розрахунками та інша дебіторська
заборгованість,
поточні фінансові інвестиції, грошові
кошти та їх еквіваленти, інші
оборотні
активи;
витрати
майбутніх періодів.
Чиста
вартість цілісного майнового комплексу
за майновим підходом визначається
за
схемою:
Вцмк
=
(Ао
+
Ан
+Вмп) -
(В
+
Дз
+
Пз), (7.1)
Де:
Ао,
Ан -
вартість
оборотних та необоротних активів;
Вмп
- вартість
витрат майбутніх періодів;
В
-
вартість забезпечення наступних витрат
та платежів;
Дз
-
вартість довгострокових зобов' язань;
Пз
-
вартість поточних зобов' язань.
Витратний
підхід доцільно використовувати для
визначення нижньої межі можливої
оцінки
підприємства, так як в основі його
лежить суто бухгалтерська оцінка
вартості майна, що
на практиці часто
є нижчою за ринкову.
До
переваг підходу слід віднести:
• поелементна
оцінка складових майнового комплексу;
точна
оцінка витрат пов' язаних зі створенням
об' єкта.
Недоліком витратного підходу
є:
неринковість;
не
враховується вартість гудвілу
підприємства
Основою
розрахунку вартості при цьому підході
є дохід, який як передбачається, може
877.3.1. Витратний (майновий) підхід.
7.3.2. Дохідний підхід.
бути
отриманий в майбутньому. Цей підхід
ґрунтується на очікуваннях інвесторів,
які
визначають поточну вартість
керуючись прогнозною величиною майбутніх
доходів
підпримємства, а не наявністю
у нього тих або інших активів. При цьому
особливе значеня має
період можливого
отримання доходів, ступінь і вид ризиків,
які супроводжують цей процес.У
рамках
цього підходу виокремлюють два основні
методи:
дисконтування
грошових потоків (дисконтування
Cash-flow);
визначення
капіталізованої вартості доходів;
Важливим
елементом оцінки вартості підприємства
є визначення вартості капіталу, який
є
в його розпорядженні. Це поняття
характеризує ціну залучення підприємством
фінансових
ресурсів. Інакше кажучи,
це винагорода, за яку капіталодавці
погоджуються вкладати кошти в
дане
підприємство. Згідно із сучасними
тенденціями в теорії і практиці
фінансової діяльності
вартість
капіталу підприємства (%)
рекомендується
розраховувати на основі використання
так
званої моделі середньозваженої
вартості капіталу (Weighted
Average Cost of Capital =
WACC).
На
практиці при розрахунку вартості
залучення позичкового капіталу
враховують
податковий
фактор. :
WACCs
=
Квк—+
(1
-
8)
Кпк
—
К К (7.2)
де
Квк
—
очікувана
ставка вартості власного капіталу(%);
Кпк
—
очікувана
ставка
вартості позичкового капіталу(%);
К
—
сума
капіталу підприємства; ВК
—
сума
власного
капіталу; ПК
—
сума
позичкового капіталу; S
-
коефіцієнт
(в долях одиниці) ставки податку
на
прибуток.
Головна
проблема, з якою стикаються фінансисти
при застосуванні моделі WACCs,
полягає
у визначенні ціни
залучення власного капіталу, зокрема
значення очікуваної ставки
вартості
власного капіталу. Це питання досі не
знайшло свого повного вирішення ні в
теорії, ні
в практиці. Серед можливих
способів розрахунку очікуваної ставки
вартості власного капіталу
можна
розглядати такі:
модель
оцінки капітальних активів , за якої
слід скористатися інформацією
щодо
значення b-коефіцієнта,
безризикової процентної ставки та
середньої дохідності на
ринку
Квк=Ксд+Ь*(Кп-Ксд), де Ксд -
безризикова
ставка доходу; Кп -середня прибутковість
ринку; b
-коефіціент
ризику;
суб'
єктивна оцінка: проценти за довгостроковими
облігаціями або депозитними
вкладами
плюс надбавка за специфічні ризики,
характерні для даного підприємства
(галузі);
використання
показника, оберненого до відношення
ринкового курсу до чистого
прибутку
на одну акцію (price
earnings ratio, PER) (наприклад,
якщо PER
=
5/1, то
Квк= 1/PER
=
1/5
= 0,2, або
20
%);
модель
приросту дивідендів (модель Гордона),
згідно з якою ціна залучення
власного
капіталу визначається як
відношення прогнозної суми дивідендів
на наступний рік (D1)
до
курсу
акцій (КА), скоригованого на величину
приросту дивідендів (g):
Квк
=
D1/KA
+
g.
7.3.3.
Метод
дисконтування грошових потоків
(Discounted
Cash-flow =
DCF)
Цей
метод побудований на концепції
теперішньої вартості майбутнього
Cash-flow
оцінюваного
підприємства в розрізі окремих періодів.
88
Структурно-логічна
схема виникнення та використання
Cash-flow
приведена
на Рис.7.1.
1'
іВиплата
дивідендівПогашення
заборгованостіФінансування
інвестиційФормування
резервів
Рис.7.1.
Структурно-логічна схема виникнення
та використання Cash-flow
Згідно
з методом дисконтування грошових
потоків вартість об'єкта оцінки
прирівнюється
до сумарної теперішньої
вартості майбутніх чистих грошових
потоків (Cash-flow)
або
дивідендів,
які можна отримати в результаті володіння
підприємством, зменшеної на величину
зобов'
язань підприємства та збільшеної на
вартість надлишкових активів.
Дискусійним
є питання врахування при визначенні
вартості підприємства його
зобов'
язань. При цьому виокремлюють два
підходи: брутто-вартість —
на
базі сукупного
капіталу та нетто-вартість
—
на
базі власного капіталу. Здебільшого,
якщо структура капіталу
підприємства
є задовільною і воно не перевантажене
боргами, використовують брутто-підхід.
Якщо
ж баланс під приємства переобтяжено
боргами, то об' єктивність оцінки
забезпечується
використанням
нетто-підходу.
Отже,
застосувавши ставку дисконтування до
прогнозної суми чистого грошового
потоку
(чи дивідендів) за окремі
періоди, отримаємо вартість підприємства
(брутто). Різниця між цією
вартістю
та сумою позичкового капіталу відповідає
чистій вартості підприємства (нетто)
або
загальній сумі власного капіталу
за ринковою вартістю. Ринкова ж вартість
власного капіталу
дорівнює ринковій
ціні корпоративних прав оцінюваного
підприємства, тобто ціні, за яку
його
можна продати.
Визначення
вартості підприємства методом DCF
наведено
нижче:
n
rat
В
=
І +
P, (7.3)
t=1
(1+r)1
де:
ГШ
- чисті
грошові потоки в t-му
періоді;
r
-
ставка
дисконтування (r
=
WACCs/100);
Р
-
дисконтована
вартість реверсії.
Грошовий
потік брутто
може
бути визначений наступним чином:
rnt
=
ЧШ
+
At
±
AOKt
+
KBt, (7.4)
де:
ЧШ
-
річний
чистий прибуток; At
-
річні
амортизаціні відрахування;
AOKt
-
приріст
(зменшення) оборотного капіталу за рік;
KBt
-
капітальні
вкладення за
рік.
89