Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичний посібник з економ діагностики.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
21.11.2018
Размер:
3.84 Mб
Скачать

Отже, ресурси, що становлять внутрішній гудвіл, у переважній більшості випадків не визнаються активами.

На це є такі причини:

  1. ділова репутація не є ідентифікованим і контрольованим активом і її вартість неможливо достовірно визначити;

  2. знання і кваліфікації персоналу, невіддільні від носіїв (людей), та недостатній контроль за очікуваними економічними вигодами, тобто знання, не офор-млені юридично, не можуть бути визнані активом;

  3. внутрішньостворені назви марок, клієнтів, бази даних не визнаються активами, тому що витрати на їх створення не відрізняються від витрат на розвиток підприємства та оцінити їх неможливо.

Враховуючи зазначене вище, а також те, що не всі елементи внутрішнього гудвілу визнаються активами, у світовій практиці склалися певні підходи до методів розрахунку внутрішньоствореного гудвілу, серед яких можна виділити такі:

  1. Аналітичний метод. Основна ідея методу полягає в тому, що невідчутні елементи зовсім не показуються в бухгалтерському обліку, тому що відповідні виплати в бухгалтерському обліку трактуються як витрати, коли вони повинні трактуватися як позаоборотні активи. Мова йде про те, щоб вирахувати ці позаоборотні активи чи "скриті " інвестиції. Аналітичний метод має перевагу в тому, що вказує на внутрішнє походження гудвіла. Крім того, цей метод не приймає до уваги елементи, які мають вартість лише в тому випадку, коли вони об'єднані.

  2. Синтетичні методи:

2.1 Оцінка гудвіла за допомогою показника ділової активності. Таким показником виступає обсяг продажу (СА), до якого застосовують коефіцієнт - множник (k) для оцінки гудвіла. GW = k * CA. Головна перевага методу - простота.

2.2. Оцінка гудвіла за допомогою фінансового результату: поняття надприбутку. Основна ідея - гудвілу з'являється там, де результат підприємства перевищує результат, який воно повинно отримати в нормальних умовах завдяки своїм відчутним елементам, вартість яких може бути вимірена наприклад за допомогою чистих скорегованих активів. Гудвіл як вартість невідчутних активів - це дисконтована вартість ряду надприбутків.

Таким чином гудвіл є одним із ключових чинників формування ринкової вартості та показників інвестиційної привабливості підприємства. Внутрішньостворений гудвіл втілює у собі нематеріальні складові, цінність яких для підприємства дуже велика, незважаючи на те, що вони не визнаються активами в бухгалтерському обліку.

Для української економіки актуальним залишається вирішення проблем вимірювання, оцінки та обліку реального ринкового інтелектуального капіталу в системі обліку підприємств.

Бухгалтерський облік не може надати точної інформації про нематеріальні складові внутрішнього гудвілу. У зв' язку з цим існує значна різниця між бухгалтерською оцінкою вартості підприємства та її ринковою вартістю.

94

Тема 8. Фінансова діагностика

Лекція .1

8.1. Сутність і мета фінансової діагностики, інформаційні джерела проведення

Фінансової діагностики.

Аналіз існуючих навчально-методичних посібників з курсу "економічна діагностика" показує, що більшість авторів не визначають мету проведення фінансової діагностики, а запропонована методика діагностики в значній мірі тотожна методиці проведення фінансового аналізу. Безперечно, при проведенні фінансової діагностики застосовуються методи і показники що застосовуються при проведення фінасового аналізу, але мета проведення діагностики і користувачі рензультатів суттєво відрізняються від мети фінаналізу. В першу чергу, відмінності витікають з визначення цілей економічної діагностики сформульованих при розгляді теми 1

(п.1.1.).

Розглянемо ці відмінності.

Враховуючи, що аналіз є фазою замкненого процесу управління, то метою фінансового аналізу, перш за все, є визначення відхилень основних показників фінансового стану від планових значень та ідентифікація причин цих відхилень з метою синтезу управлінських завдань для коригування цих відхилень.

Результатами фінансового аналізу користуються керівництво та фінасовий менеджмент підприємства, яких може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і прогнозні значення показників в найближчій чи віддаленій перспективі.

Як і економічна діагностика взагалі, фінансова діагностика є надбудовою над системою управління фінансами. Фінансова діагностика здійснюється на замовлення певної групи користувачів, які визначають мету проведення діагностики. Замовниками та користувачами результатів фінансової дігностики можуть бути: акціонери (засновники) підприємства, потенціальні покупці підприємства, інвестори, контролюючі органи.

В залежності від цілей користувачів, метою фінансової діагностики може бути:

  • визначення прийнятої стратегії управління фінансами та достовірності і адекватності основних фінансових показників;

  • визначення ефективності фінансового менеджменту та підготовка рекомендацій по його вдосконаленню;

  • визначення достовірності оцінки цілісного майнового комплексу, вартості пакету акцій, вартості заставного майна;

  • ідентифікація банкрутства і пошук шляхів запобігання банкрутству;

  • пошук шляхів підвищення рівня платоспроможності та кредитоспроможності підприємства;

  • прогноз фінансових ризиків та визначення шляхів їх зниження;

  • оцінка запасу фінансової стійкості.

  • Діагностика фінансових порушень: заниження прибутковості, зменшення бази оподаткування тощо, доведення до банкрутства (можливо фіктивного);

При проведенні фінансової діагностики користуються методами і результатами фінансового аналізу. Тому при вивченні курсу слід зосереджуватися на специфічних відмінностях діагностичних процедур та особливостях використання результаів фінансового аналізу що залежать від вибраної мети діагностичних досліджень. Від мети фінансової

95